журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ЛЬВІВСЬКИЙ ФОРУМ ВИДАВЦІВ

КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ДИСКУРС

МАСКУЛЬТ

ПРЯМА МОВА

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

Культреванш

АВАНСИ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №9, 2004
"Книжковий огляд" – №9, 2004
Эффективное увлажнение помещений: системы увлажнения воздуха резервуар. Витает пыль в воздухе?
ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ
Феномен "Четвер(г)а":underground, overground чи ground?

Львівський літературно-постмодерний журнал "Четвер", схоже, претендує на особливе місце в сучасному українському літпроцесі. Навколо нього зібралася своя іздрико-єшкєлівська (чи єшкілєвська?) "тусівка", яку добре характеризують книжки, випущені в "бібліотеці журналу "Четвер": "Воццек" Іздрика, "Культ" Дереша, "Пафос" Єшкілєва, "Замість крові" Поваляєвої (вона, здається, не цієї спільноти, але стилістику витримує) та трохи несподіваний тут "Лексикон" Прохаська. Слова "культ" та "пафос" в чомусь є знаковими для стилістики всього журналу – богемно-мистецького, епатажного, з претензією на постмодерність (адже його автори активно "граються штампами" та використовують прийом колажності). Чи дійсно це явище літератури, чи, швидше, репрезентація одного з богемних угруповань? А, може, це студенти, користуючись розхитаністю мистецьких канонів, представляють свої приколи "літературою", а самі підсміюються з тих, хто їм повірив?

Без жодних гарантій

Філософія дедалі більше втрачає претензії на наднауковість. Філософія прагне віднайти інші шляхи для розвитку. З одного боку – вони вже давно і відомі, і примітні, якщо не обмежувати розмаїтий "світ Софії" лише теоретичними трактатами (вкупі з трактуваннями). З іншого – навіть фаховій філософії варто розширювати не тільки коло проблем, але й засоби їх подачі. За влучним висловом нашого співвітчизника Сергія Кримського, сучасна філософія не тільки шукає нитку Аріадни у світі, її цікавить і сама Аріадна. Попри наявність немалої кількости перекладних філософських праць, вплив небагатьох із них обмежиться прочитанням-переповіданням. І ще менше таких текстів, котрі дійсно виходять за рамки звичайного "джерела у списку літератури" та зацікавлять не лише коло посвячених. Проте – маємо тексти, що виходять за межі фахових і можуть на світоглядному або методологічному рівні зацікавити не тільки любомудрів. Спільне для багатьох філософів кінця ХХ – початку ХХІ століття – відмежованість від будь-яких гарантій. Та й що можна гарантувати у світі видимости і пасток?

КНИГА I РИНОК
Черкаські ексклюзиви

Черкаси – місто з довгими рівними вулицями і кварталами, розташованими в шаховому порядку. Потренувавшись трохи, там можна з заплющеними очима знайти необхідну вулицю і об'єкт на ній. А книжки? Книжки як і усюди – на ятках, в крамничках, у відділах супермаркетів...

Попіаритись і продатись

Дванадцять років тому, навчаючись на факультеті "Видавнича справа та редагування", я, як і мої однокурсники, – деякі з них зараз – директори власних видавництв – навряд чи могли відповісти на запитання щодо нині популярного терміну – "піар". Надворі стояв початок 90-х років минулого століття...

"Друг читача": повернення після забуття?

"Друг читача" – популярна газета 80-х років. Вона була простенькою, невеликою, але цікавою. І її любили поціновувачі книги. Потім видавництво не витримало економічних змін і про видання поступово забули. А згадали аж через десятки років. І не хто-небудь, а відомі українському книжковому світу брати Віталій та Дмитро Капранови.

ЛЬВІВСЬКИЙ ФОРУМ ВИДАВЦІВ
Скажи мені, що ти думаєш про Форум, і я скажу, хто ти

Постфорумівські роздуми вклали "книжку в руку" – "Доручення, або про спостереження спостерігаючого за спостерігаючими" Фрідріха Дюренматта… Тож наразі подумалося: ми, українці, маємо кровну потребу критикувати все і вся. Утім, самі не можемо жити без критики. Адже це, хоч і негативна, проте увага до кожної нашої персони – індивідуальної чи колективної. Звісна річ, ми нічого не змінюємо, щиріше – не хочемо змінювати: бо так комфортніше, бо сутність критики у самій критиці, бо інакше втратимо сенс життя.

У царстві книжки

Масштабний, представницький, притягальний. Саме таким виявився ХІ Форум видавців у Львові, що запам'ятався не лише львів'янам, а й гостям міста, котрі перебували під його небом з 16 по 19 вересня. Для мене як журналіста й літератора це була перша зустріч з масово представленою українською книжкою, широким письменницьким гуртом у рамках саме цієї національної виставки-ярмарку, якою з року в рік керує президент Форуму Олександра Коваль. Вражень привезла чимало. Найперше – чудова нагода поспілкуватися зі світовою знаменитістю – Пауло Коельо, який виступив у Львівській опері під час урочистої церемонії нагородження найкращих видавців, авторів, книготорговельників, журналістів згідно з рішенням журі форуму, а також провів прес-конференцію.

Визнані й невизнані хіти форуму

Не буду претензійно узагальнювати індивідуальні спостереження, враження та досвід спілкування – але я б сказала, що на ХІ Форумі видавців відчутно "царили упаднические настроения", наче в загниваючому буржуазному мистецтві. Нібито все як завжди: шалене збіговисько видавництв, лавини відвідувачів, активна торгівля, – а попри те якесь невідчепне відчуття загальної млявості важко пурхало в ярмарковій атмосфері. Фанати Форуму, які в минулі роки носилися з величезними торбами книжок, що ставали домовинами місячної зарплатні, тепер знуджено никали, крутячи одну-дві книжечки в руках: "нема на що дивитись, нема на що гроші витратити…" Знову засичали темні ворожі чутки про те, що наш Равлик з часів позаминулорічного тріумфу неухильно згортає свої завитки і "шо то все будуть переносити до Кийова"…

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ
Про українську фантастику*

ДИСКУРС
Книжковий дім – 1

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ
Живи і дай померти

...Зрозуміло, що будь-яка альтернатива в письменстві може існувати лише за умов тотального конфлікту з дійсністю. Але не онтологічно, бо тоді вийде Берроуз, Могутін і Дмитро Корчинський. А так, знаєте, більш продуктивно. Щоби на загал вийшла література. Зрозуміло, це важко. Але насамперед – небезпечно.

Одеські народні казки

Географічно Одеса належить до України. Довкола цього факту суперечок виникати не повинно. Для них немає такого благодатного грунту, як, скажімо, довкола вирішення так званого "кримського питання". Одещину, на відміну від Криму, Хрущов Україні не дарував. Тому курортний півострів перманентно ділять росіяни, українці та кримські татари.

Нам sex під текстом очі коле...

У червневому номері "КО" надруковано статтю Марини Муляр під назвою "Без претензій на об'єктивність" і підзаголовком "Жіночим уважним поглядом на чоловічу прозу", наприкінці якої було висловлене сподівання "на грамотну полеміку". Я вирішила підняти рукавичку, по-перше, тому, що, незважаючи на власну агресивну знудженість самовдоволеною примітивністю ярликів "м" і "ж", особливо в літературі, сама не так давно писала статтю про "жіночу прозу" під назвою "The room of one's own" (термін, українською перекладений як "власний простір" із однойменної книги Вірджинії Вульф, що означає замкнутий в собі світ специфічно жіночого досвіду і сприйняття, незнаний і закритий для чоловіків), а по-друге, вважаю, що як нашій критиці, так і нашій пресі, трагічно бракує повноцінної полеміки – тієї, що блискуче розродилась в українській літературі XVI століття й проіснувала аж до кінця XIX cтоліття, яке все ще зачитувалось полемікою письменників і суспільних діячів щодо ідеологічних, суспільно-політичних й мистецьких питань. "Полеміка" ж більшості сучасних авторів відгонить крайньою глухотою, егоцентризмом й відстороненістю від світу опонента, із надміром абстрактно-беззмістовних, але гучно-зверхніх ярликів та використанням цитат, що, вилучені з контексту, набувають викривленого змісту й, таким чином, по-дурному характеризують цитованого.

Троянди не хотіли воювати

Наркота порятує світ?

– Я давно уже не читаю толстых журналов, – усмехнулся Булганин. – Открываешь какой-нибудь "Новый мир", читаешь одну страницу,
другую, третью... а на двадцатой понимаешь,
что это никакой не новый мир. А очень, очень старый.
В.Сорокин. Голубое сало

...Як стає бачити, сьогоднішні зірки русліту продовжують активно використовувати у своїх творах реліґійну символіку та експлуатувати месіянські міти. У читацькі меґаполіси технократичної літератури тихою сапою закрадаються привиди нової постмодерної реліґійности. Чому це відбувається?

Культреванш
Два-три рядки на тему Осоки

...Ото, аби знали, шановні читачі та читачки, осінь вже. А поза тим, добридень вам. Адже осінь геть уся зіткана з добрих днів, якщо, звісно, ваш одяг відповідає вимогам сезону. А для поетів ця пора взагалі культова, подекуди – "культреваншева". Наш із вами вересень ознаменувався двома подіями. Погоджуся, що насправді їх було значно більше, але інші до уваги не беруться, бо самі розумієте... А оскільки розумієте, то веду далі...
Перша з подій – відкриття нового "культреваншівського" проекту "Мандрівний КТМ". Абревіатура у назві не має жодного стосунку до відомого телеканалу, а розшифровується – Клуб творчої молоді. Акція мала на меті відтворити атмосферу легендарного осередку, народження якого припадає на початок 60-х, друга інкарнація – на 80-ті. Імена митців, причетних до Клубу в різний час, знані всім. Юридично клуб існує у Львові й зараз, проте позбавлений приміщення. Що ж йому залишається, як не податися у мандри? Наступні акції відбудуться у різних полісах України, кінцева станція, закономірно, – Львів.
Другим сезонним артефактом є четвертий літературний фестиваль "Time AUTора". Саме на ньому (ви ж пам'ятаєте?) інавгуруються лауреати "Культреваншу", що стають героями рубрики, яку ви маєте щастя читати.
До "реєстру обраних" увійшло ще троє молодих літераторів: Ніна Кур'ята, Юля Косівчук та Олег Стріхар. Не зайве буде представити вам і перелік тих, кого нагорода знайшла на попередніх фестивалях, бодай аби ви мали нагоду впізнати з "чудової дев'ятки" п'ять імен, знайомих із наших публікацій. Отже: Олена Степаненко, Сергій Осока, Катерина Калитко, Галина Ткачук, Олеся Мамчич, Олег Романенко, Катерина Бабкіна, Софія Киричок та Анна Малігон.
На цьому дозвольте завершити мій як ніколи розлогий вступ і, відмовившись у компенсацію зайнятої ним інформаційної площі від теоретичної колонки "Вічне, тобто сьогоднішнє", перейти до безпосереднього культотворення...
Той, хто живе в телефонній буді,
поет в законі
Роман Скиба

Коди сніжинок і снів

ПРЯМА МОВА
Секрети творчості Валерія Шевчука

Наша бесіда з відомим письменником Валерієм Олександровичем Шевчуком відбулася щойно після презентації наукового видання збірки поезій видатного українського поета та громадського діяча кінця 17-початку 18 ст. Данила Братковського "Світ, розглянутий по частинах", переклад якої на українську мову здійснив В. Шевчук.

На фестивалі поезії

Один з найбільших поетичних фестивалів світу відбувається у Голландії. Цьогоріч у місті Роттердамі вже в тридцять п'яте поети зі всього світу читали вірші своїми мовами. Свого часу на фестивалі такі авторські читання належали Бродському, Гіні, Нотебоом, Білоцерківець. Цього року фестиваль було відкрито гаслом: "Спочатку було..." й присвячено Святому Письму. Може й тому він показав, що, поезія шукає не формальних експериментів, а речей глибших... Про атмосферу й філософію фестивалю розмова з редактором української сторінки Poetry International Web Катериною Ботановою.

Обережно! Детективи-віруси!

Тема масової літератури, як карамель на зубах, загусла в дискусіях про напрямки розвитку української літератури. Існує легенда, що тільки якісна масова література українською мовою зможе примусити пересічного українця взяти до рук книгу й прилучитися до читання. Можливо, легенда і містить раціональне зерно, але тоді вкрай необхідно визначити, що саме має стояти за "якістю масової літератури". На пошук відповіді та популяризацію "легких жанрів" наразі націлені численні літературні конкурси. Як віднайти найкоротший шлях до читача, мільйонних тиражів й екранізацій сюжетів, багатьом українським видавцям ще доведеться розв'язувати, а от вигадувати велосипед – навряд чи.

"Я не феміністка, але..."

"Я авторка, яка пише на теми гендеру і фемінізму, і тут справді, той, хто на це зважується, мусить усвідомлювати ризики. Так, очевидне упереджене ставлення до феміністичних і гендерних досліджень, як до чогось такого..."

МАСКУЛЬТ
Альтернатива

АВАНСИ
Про "слова, що з'являться колись"...

ЩО ПОТРІБНО ЛЮДИНІ, АБИ УВІЙТИ В ЛІТЕРАТУРУ І ВТРИМАТИСЬ У НІЙ? Для успішного та більш-менш безпечного існування у літературі потрібно ІМ'Я. Про це я і хочу трохи порозпитувати дебютантів сучасної української літератури, тих, для кого ім'я = майбутній результат нелегких творчих і життєвих іспитів. От, наприклад, дуже вчасно повернувся з Польщі молодий поет Дмитро Лазуткін!

 
© агенство "Стандарт"