журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ДИСКУРС

nota bene

ПО ТОЙ БІК

ПРОФІ

Не для еліти

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ПРЯМА МОВА

ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ МОНОЛОГИ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

Культреванш

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №7, 2004  - ПРЯМА МОВА

Іван Андрусяк: «Не все те погано, що цензура…»

Як відлякати читача? Звідки беруться резерви мови? Що буває, коли «перемішати» діалекти? Чим кацапи відрізняються від росіян? Навіщо змінювати мову? Які твори слід позначати «червоним квадратиком»? Чи варто розмежовувати літературу й попсу? Про це і багато про що іншого в інтерв'ю «Книжковому огляду» відомого поета ґенерації дев'яностих Івана Андрусяка з нагоди публікації його першого роману «Вургун».

Мати бджіл і мати ос

Це є приказка-слоган для правильної вимови її родової фамілії.
«Солодка Даруся» Марії МатіОс гримить-бринить-котиться Україною, збурюючи хвилі захоплення і читацьких плачів (не тих гротескних жіночих плачів від «мильних опер», а плачів правдивого зворушення від твору мистецтва, що свідчать не про емоційну слабкість, а радше про глибину сприйняття), і неодмінні дидактичні вигуки «нарешті ми маємо нашу справжню (варіант: автентичну, закорінену, рідну, питому, самобутню, національно-мітопоетичну, непредставлену) літературу, замість інтелектуальних загравань із західно-глобалізаційною культурою (самі здогадаєтесь, у чий город летять оці камінці)!», і неодмінні ж таки обурені запитання: «як може письменниця та-акого рівня написати «Фуршет» і «Бульварний роман»? Однак про сам твір написано вже багато – інтерпретацій, вражень, а надто всілякого барвистого пустослів'я – а ми краще поговоримо із самою авторкою, що має колоритний, але дещо оманливий і лукавий стиль гостинної жвавої господиньки, при цьому вражаючи вдумливою людською зацікавленістю розмовою й особистістю співрозмовника (незважаючи на те, що, за її словами, втомилась від інтерв'ю та повторювання одного й того самого на тих інтерв'ю), а також живою оригінальною невідповідністю тим стандартним письменницько-пресовим відповідям, до яких уже звикли ми, журналісти. Найдивнішим було для мене саме те, що вона значно більше цікавилась мною, моїми справами (ці епізоди розмови тут, звичайно, вилучено) і моєю думкою, ніж хотіла розповідати про себе – повна байдужість до формальної процедури інтерв'ю та чарівне перетворення його на теплу людську розмову.

 
© агенство "Стандарт"