журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

КНИЖКОВI НОВИНИ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

СУБ’ЄКТИВНІ ЗАУВАГИ

ПРЕЗЕНТАЦІЇ

ВИСТАВКИ

ПОРТРЕТ ЗБЛИЗЬКА

ЛІТЕРАТУРНА ПАЛІТРА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №6, 2003
"Книжковий огляд" – №6, 2003
ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ
«Вища школа»: 35 років плідної праціэта статья доступна для всех

Видавництво «Вища школа» засноване 1968 року за спільним наказом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти та Державного комітету по пресі при Раді міністрів Української РСР. За 35 років діяльності «Вища школа» випустила у світ близько 80 млн. книг завдяки тому, що видавала не лише для України, але і для інших республік Радянського Союзу. На сьогодні щорічно випускається 50 назв накладами в середньому 200-250 тис. Про будні та свята видавництва ми поцікавилися у заступника директора Володимира Ховхуна.

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ
В’ячеслав Медвідь: «Література за будь-яких обставин залишається єдиним духовним материком життя»эта статья доступна для всех

Знаний український письменник В’ячеслав Медвідь – цьогорічний лауреат найвищого літературного визнання нашої держави – Національної премії України імені Тараса Шевченка. Закиди щодо стилю його письма полярні. Одні визнають, що прозу В’ячеслава Медведя важко читати й сприймати, інші стверджують, що його текстам притаманна неповторна стилістика, збагачена власними цікавими неологізмами. Автор романів «Заманка», «Збирачі каміння», «Кров по соломі», збірок новел «Розмова», «Льох», філософських щоденників та есеїв «Pro domo sua» («На свій захист»), перекладач та упорядник поетичних і прозових антологій, заступник голови Національної Спілки письменників України В’ячеслав Медвідь – наш сьогоднішній співрозмовник.

Деклінація поезіїэта статья доступна для всех

Коли за перебудови в «Березолі» я писав про те, що українську поезію давно час оцінювати за европейськими мірками, одна пані, що тільки бралася до польових дослідів, не посідала себе з обурення. Вона вважала, буцім наша поетична творчість заслуговує лише на специфічні місцеві способи поцінування, розроблені в тодішній СПУ та Інституті літератури.

ВИСТАВКИ
У «книжковому саду» не густо...эта статья доступна для всех

В Українському домі вже вкотре відбулася виставка «Книжковий сад». Її відвідали державні мужі, події було висвітлено в телевізійних новинах. Але, незважаючи на такий ажіотаж довкола події, лишився гіркий слід від майже пустих залів, непривітного ставлення персоналу, відсутності забезпечення матеріалами ЗМІ.

КНИГА I РИНОК
Шукати спільне, а не відміннеэта статья доступна для всех

Причини чи не всіх державних проблем коріняться, як на мене, у наших суто людських якостях: моральності, рівні вихованості, відкритості до нового – надто інтересів і турбот, які цієї миті тебе начебто не стосуються; у мірі життєвої необхідності знайти відповідь на те чи інше запитання.
Часто здається, що людина вдома – одна, на роботі – інша, з друзями – одягає третю маску або знімає всі. Проте бажання і вміння зацікавлено обговорити з сином прочитану книжку, з чиновником – необхідність такі книжки видавати, у друга – спитати поради, як краще зробити і те, й інше, – однаково важливі й однаково важкі. Скрізь тобі допомагають або заважають особисті риси, прояви яких навряд чи завжди контролюються тобою. А до інших людей ставимося так, як до себе...
На українське книговидання, якому поки що бути означеним епітетом «неблагополучне», мені здалося доцільним подивитися саме крізь цю призму. Тож не поспішайте, будь ласка, нарікати на можливу суб’єктивність, як мою, журналістську, так і мого співрозмовника – президента Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександра Афоніна. Гадаю, цікаво також замислитися і над суб’єктивністю власних оцінок, шановний читачу...

Між втраченим вчора і туманним завтраэта статья доступна для всех

Оптова торгівля – робота посередників. Така форма не тільки дає можливість книгарням та бібліотекам отримати книги різних видавництв вчасно і в потрібній кількості, але й спланувати майбутню роботу, спрогнозувати купівлю і реалізацію, реагувати на попит ринку. Адже робота з кожним видавцем окремо для книгарень і бібліотек – це необхідність багаторазово повторювати марудну справу. Куди краще закуповувати книги централізовано і цілеспрямовано, отримуючи при цьому гарантії майбутньої і стабільної співпраці з солідним оптовим підприємством.

«Знання» в облозі эта статья доступна для всех

Як ілюстрація:
«Відчиняються двері, заходить якийсь чоловік. З ним хлопець років 17-19-ти. Привіталися. Чоловік запитує:
– Ви мене, мабуть, не пам’ятаєте?..
Вдивляюся в риси обличчя, наче щось знайоме є, та, на жаль, не згадаю. Кажу:
– Ні…
– Просто я, – пояснює, – коли навчався в Києві, у вас постійно замовляв літературу. Тепер мій син уже виріс на тих книжках і вступив до Києво-Могилянської академії. От я і привів його сюди, щоб знав, де купувати літературу...»

«Я хочу продати свою книгу»

На Заході для автора книги цілком конкретним є комерційне підґрунтя видавничої промоції, а точніше пабліситі, як комплексу заходів, спрямованих на просування видання на ринку. Конкретним передусім тому, що там прибуток автора прямо пропорційно залежить від обсягу реалізації книги.
В Україні ж автор, який, незалежно від комерційного успіху своєї книги, отримує лише скромний гонорар, може розглядати пабліситі лише як іміджеву рекламу. Однак комерційний ефект такої промоції, хоч і розтягнутіший у дії, не можна недооцінювати. Та передовсім вага авторської участі у процесі промоції зростає за умови цілковитої відсутності такої посередницької ланки між автором і «зовнішнім світом», як літературний агент.

Кращий подарунокэта статья доступна для всех

Видавці та продавці книг стверджують, що настала книжкова криза. Тиражі скорочуються, продавати книги стає дедалі складніше. Але насправді нічого жахливого не відбувається. Просто вперше за багаторічну історію ринку на ньому розпочалася жорстка конкуренція як за право видавати книги, так і за увагу читачів.
Основною причиною кризи російські видавці вважають скасування державних податкових пільг у січні 2002 року. Обклавши видавництва 10-відсотковим ПДВ (до цього податок узагалі не стягувався), держава змусила їх скоротити обсяги виробництва і підняти ціни.

Білоруське книговидання: користуйся тим, що маєшэта статья доступна для всех

Лише кілька попередніх штрихів до загальної картини.
Кожна білоруська бібліотека володіє багатотомним виданням серії «Шкільна бібліотека», до якого входять геть усі літературні взірці білоруської і світової художньої класики, а також найкращі твори сучасних авторів... На щорічний книжковий ярмарок у Мінську, вхід на який платний, вишикується черга... Білоруські видавці твердять, що їм завжди щастило на чиновників від книжки...
Штрихи, безумовно, привабливі, тим більше – на тлі подеколи набагато значніших проблем, ніж ті, що їх мають українські книжкарі.

Бажання читати книгиэта статья доступна для всех

Тема, яку ми порушуємо нижче, доволі специфічна, і, на жаль, досить рідко потрапляє в поле зору як масових, так і видань, що спеціалізуються на книжковій тематиці. Це тема доступу до друкованих видань інвалідів – людей незрячих та з важкими формами порушення зору, людей, які, як і ми, живуть в нашому суспільстві, і які, не дивлячись на життєві негаразди, так чи інакше хочуть долучатися до культурних надбань цього суспільства.

ПРЕЗЕНТАЦІЇ
Сленг від Пиркалоэта статья доступна для всех

«Зелена Маргарита» – молодіжний роман Світлани Пиркало, до якого додано словник молодіжного сленгу. Авторка не лише молода письменниця, але й продюсер BBC. Зустріч з нею відбулася нещодавно в київському магазині «Цитрус», а в ролі конферанс’є виступали невтомні брати Капранови.

КНИЖКОВI НОВИНИ
Від Гаррі Поттера до «Кум ныштын бир парча»эта статья доступна для всех

Літо – не найкращий час для книжкових новинок. Читач масово тікає зі спекотних великих міст, поза якими книготоргівлі як такої в нас практично не існує, – а значить, планувати книжкові новинки на початок літа видавництвам не вельми доречно, краще приберегти їх до серпня або й до вересня, до львівського Форуму видавців.

КНИГА I РИНОК
Шоколад і Словоэта статья доступна для всех

На цьому шоколаді виросло вже ціле покоління. Його ніжний і романтичний світ, навіть якщо саму солодощ ви не любите, народжує легку ностальгію за світлими митями минулого, за тремкими почуттями, на яких тримається краса, вічність, любов.
Віднедавна з цим шоколадом асоціюються й нові імена в українській літературі й нові традиції українського меценатства. Незчисленні кошти, витрачені на допомогу дитинцям, лікарням, інтернатам, мистецьким колективам, лягають щедрим зерном у ґрунт становлення повноцінного українського суспільства.
Премія, якою винагороджуються переможці конкурсу «Коронація слова» – одна з найбільших у нашій країні – непоганий стимул для творчого розвитку особистості, відтак і національної культури. А підтримана земляками–підприємцями Національна капела бандуристів почала фактично нове життя. Не забуто й про молодь – «Червона рута» також має друзів-меценатів.
Наш гість – головний натхненник усіх цих починань, приємна й щира в спілкуванні людина, д-р Юрій Логуш, генеральний директор ЗАТ «Крафт Фудз Україна». Народився в Америці, куди ще молодими переїхали батько-тернополянин і мама-полтавка. Уперше приїхав до України в 1989 році як координатор міжнародного обміну студентами-економістами. Півтора року працював у науковій та освітній сфері. Уже в 1995-му став постійно працювати на батьківщині своїх предків.

ПОРТРЕТ ЗБЛИЗЬКА
... З Коельо і Кастанедоюэта статья доступна для всех

 Київське видавництво «Софія» – одне з небагатьох українських видавництв, чиї книги постійно займають перші сходинки літературних гіт-парадів на теренах усього СНД. З перших днів свого існування «Софія» чітко визначила коло «своєї» літератури» і  відтоді жодного разу не зрадила своїм принципам. Сьогодні «Софія» – це вже не просто високоякісна як за змістом, так і за формою література філософського, психологічного та езотеричного спрямування, не просто бренд. «Софія» значною мірою стала символом цілого покоління, яке до дірок зачитувало Кастанеду, Баха, Коельо, покоління, яке разом з літературними героями шукало втраченого раю у образі Сили і вірило в існування новоприйшлого месії з Індіани, покоління, яке, як колись, можливо, скажуть, самою своєю появою знаменувало близький прихід ери Водолія.
  Про «Софію» сьогоднішню та вчорашню, про органічні сутності  та фантоми, про місце розуму в пізнанні навколишньої реальності читайте в інтерв’ю з головним редактором і співзасновником видавництва «Софія» Іною СТАРИХ.

ЛІТЕРАТУРНА ПАЛІТРА
Літературні премії у світіэта статья доступна для всех

За кордоном вже давно вирішили, що культуру народу потрібно підтримувати, стимулювати, заохочувати, а книги і письменників – розкручувати. Розвинені країни мають безліч премій як національних, так і міжнародних, отримання яких не лише престижне, але й має багато позитивних наслідків: славу, диплом, часто і чималу грошову премію. Крім того, така подія тягне за собою значне підвищення інтересу читачів, а отже збільшення накладів книг. І найголовніше – це сприяння творчій і видавничій активності.

СУБ’ЄКТИВНІ ЗАУВАГИ
Чи, бува, не самоплагіат?эта статья доступна для всех

Якось, задовго до невідь чому роздутого академічного плагіату, натрапив я випадково на переписування деякими авторами текстів у самих себе, та ще й дослівне, та ще й у дуже наукових виданнях, друкованих за державні гроші. Прийшло мені до голови порадитись із читачами популярного періодичного видання, чи можливий феномен самоплагіату. Відповідальний працівник редакції переглянув мій текст і залишив його у себе без твердої обіцянки друкувати, але з гарантією відповісти авторові за тиждень-другий. Коли я, схаменувшись, збагнув, що вже й десятий тиждень минає, то нагадав про себе відповідальному працівникові, перепитавши, чи достоту написане мною світу не побачить. Працівник підтвердив мої передбачення і потішив тим, що текст десь загубився в редакції.
Мені вдалося поновити його, то ж роблю ще одну спробу звернутися до читачів. Звісно, не з проханням помізкувати над тим, чому загубився у редакції текст, що містить не позбавлені громадської значущості факти, в достовірності яких дуже легко переконатись в першій-ліпшій солідній бібліотеці. Мізкую сам...

 
© агенство "Стандарт"