журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ПРЯМА МОВА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

Рецензії

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ДИСКУРС

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

МАСКУЛЬТ

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

КРУПНИМ ПЛАНОМ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2004

ПРЯМА МОВА

"Зовнішня історія української мови" очима фізика

Віктор Кубайчук – фізик, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий працівник інституту теоретичної фізики ім. М. Боголюбова НАН України. Живе і працює в Києві. Пан Віктор – автор книжки "Хронологія мовних подій в Україні (Зовнішня історія української мови)", книжки, значення якої для сучасного сприйняття та аналізу мовних проблем важко переоцінити. Що ж спонукало фізика-теоретика так перейнятися мовним питанням?

– Чому я зацікавився цим? Тому що на мовних сайтах в Інтернеті дуже часто виникають питання з історії української мови, з історії не граматики і питань словотворення, а з суто історичного боку, головним чином репресій та стосовно ролі української мови. Люди не знають дуже відомих фактів, не знають документів. Усі розмови навколо цього, врешті-решт, закінчуються перемогою того, у кого язик краще підвішений. Коли починалася дискусія, я просто декілька разів викладав, з Інтернету ж узяті певні документи, і дискусія одразу припинялася. Ті люди, які спекулювали на чомусь, коли отримували у відповідь документ, не мали можливості сказати, що цього не було, чи це вигадано, бо документ є посиланням. От тому я спочатку вирішив провести такий собі невеличкий лікнеп. Та коли я почав цим займатися, зрозумів, що сам багато чого не знаю, і "поліз" далі.

Головною метою було написати позитивну частину історії, тобто, що було зроблено. На жаль, за текстом виходить, що це більшою мірою історія репресій. Занадто багато було втручань. Мене цікавила не тільки власне зовнішня історія мови, тобто історія зовнішніх впливів на мову і впливу мови на суспільство, а цікавили речі, пов'язані з мовою, розвиток освіти, розвиток друкарства, використання мови у правничих справах, у діловодстві, в періодичній пресі, звичайно, у навчанні. Літописи – це досить широке охоплення матеріалу, і, звичайно ж, цензура як така, і специфічна цензура, яку було застосовано тільки до української мови.

Уся книжка написана у формі хронологічної таблиці. У таблицю включено тільки ті речі, які мають документальне підтвердження і не викликають дискусій. Скажімо, з дискусійних проблем висвітлено лише одну, проблему виникнення друкарства в Україні. Подано декілька думок про те, коли виникло друкарство, без надання переваги тій чи іншій думці. Це пов'язано з тим, що наведення більш ранніх дат виникнення друкарства, ніж друкарня Федорова, викликає шалений спротив російських істориків. Хоча, просто з напису на могилі Федорова: "Відновив друкарню у Львові", – зрозуміло, що друкарство у Львові було і до того. Також подано у книжці декілька дискусійних речей з посиланням на авторів, скажімо, на Літопис Аскольда з посиланням на Брайчевського і Рибакова. Усе інше – це факти загальноприйняті, відомі в науці. Я вже казав, що вся книжка має вигляд хронологічної таблиці, де кожен пункт має посилання як мінімум на одне джерело. Будь-яка людина може підняти джерела і подивитися все у подробицях. Оскільки книжка виникала як наслідок спілкування в Інтернеті, на початку я планував зробити сайт. Ця хронологічна таблиця, по суті, повинна була стати його основою. Після того, як я почав спілкуватися з фахівцями, зрозумів, що таблиця має самостійне значення, власну вагу, тому і було написано власне книжку.

Сайт зараз розробляється. Він буде, звичайно ж, значно повнішим, ніж книжка. Там буде легкий перехід від кожного пункту до документів. Усі документи від самого початку викласти неможливо, це сайт, який буде дуже довго доповнюватися і ніколи не буде повним, але інформація там буде дуже велика. Крім усього, там буде подано певні історичні коментарі, які допоможуть зрозуміти, як саме відбувалися ті чи інші зміни у мові. Там буде подано персоналії. У деяких випадках буде подано мовні коментарі. Знову таки, звертаю увагу на те, що це не є сайт, присвячений суто мовним проблемам. Це сайт, присвячений зовнішній історії мови, історії впливів на мову. Власне, це історія зміни стану і статусу мови, починаючи з дев'ятого сторіччя. Є книга Шевельова "Українська мова двадцятого сторіччя. Стан і статус", певною мірою, це і є використання цього підходу, подання у датах подій, які змінювали статус мови, примусово змінювали дещо. Скажімо, "Емський указ", який забороняв правопис. Там абсолютно чітко сказано: заборонити писати "кулішівкою", "Писать только в русском правописании". Тобто, те, від чого українця називали "єришком", від "єри", широкого "и". Заборони тридцятих років – це вже заборони не правопису. Правопис було насильницьки змінено. Це єдиний правопис, складу правописної комісії якого ми не знаємо. Його ніде нема. Якщо, скажімо, у виданні правопису двадцять восьмого року в передмові немає складу правописної комісії, то у проекті цього правопису повністю наведено склад правописної комісії, хто за що відповідав. Відомі люди, які складали правопис, відомо, як відбувалося прийняття правопису на Харківській конференції. Щодо правопису тридцять третього року, то ми нічого не знаємо. Не знаємо, хто саме вносив зміни. Існує декілька спроб сказати, що це робив Андрій Хвиля, чи Левченко, який записаний у правописі тридцять третього року як редактор видання. Але твердо сказати, хто це робив, не можна. Ті документи, які наведено в книжці, є насправді документами, котрі забороняють використання певних граматичних форм, де дані загальні настанови щодо виключення "слів нацдемівського типу". Маються на увазі слова, які автори постанови вважали неприпустимими, як терміни. У наступних документах, які вже розшифровували і доводили до конкретики, в передмовах термінологічних бюлетенів, подані приклади того, які суфікси і префікси вважати буржуазно-націоналістичними, тобто непридатними до використання, які форми словотвору та слова треба викинути. Викидалися цілі гнізда. Тільки термінів було викинуто близько чотирнадцяти тисяч. Про це з гордістю написали люди, які займалися "знешкодженням" словників Інституту української наукової мови. Термінологія говорить сама за себе. Перша стаття, з якої все почалося, називається: "Викорінити буржуазний націоналізм на мовному фронті". Надрукована вона була в журналі "Більшовик". Оці зміни тридцятих років, так само, як зміни тисяча вісімсот сімдесят шостого року, – це зміни, які не мають жодного стосунку до внутрішньої логіки розвитку мови, а є спробою в одному випадку заборонити правопис, в іншому випадку змінити структуру мови, нав'язати одній мові структуру іншої. Свого часу Олекса Кунзіч писав у статтях про переклади творів Леніна. Редактори вимагали від перекладачів творів Леніна, щоб кількість слів і порядок їх у реченні в перекладі були точнісінько такі, як у першоджерелі. Кунзіч казав, що це нав'язування структури російської мови українській. Він писав щось у тому дусі, що це безглузда гра, яка нав'язує одній мові правила іншої.

Книжку цю погодилося видати видавництво "КІС", "Київ. Інформація. Сервіс". Книжка видалася їм цікавою, і вони видали її своїм коштом, без спонсорської допомоги, за що я дуже, дуже вдячний. Видавництво також узяло на себе турботи про розповсюдження. Мені було дано досить багато моїх власних примірників, які я розповсюдив так, як вважав за потрібне. Я знаю, що книга зараз є у "Науковій думці", у "Академкнижці", у "Сяйві".

Записала Марина Муляр

 
© агенство "Стандарт"