журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КОНКУРСИ

ПАЛІТРА ФАНТАСТИКИ

ПРЯМА МОВА

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ДИСКУРС

Культреванш

АВАНСИ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №10, 2004

КНИГА I РИНОК

Дещо про ЗМІєловство

Щодо просунення та піару книги

ЗМІї заполонили світ. ЗМІї панують у світі. ЗМІї керують світом. Не маємо зараз на меті з’ясовувати, добре це чи погано. Вважаємо набагато цікавішим розповісти про лови-полювання на ЗМІїв із конкретною метою, а саме, як іміджево якнайвигідніше поінформувати суспільство про появу української книги (з огляду на географічну і реалійну приналежність).

Полювання на ЗМІїв для України – явище не нове. Воно відстежується ще від початку 20-х років минулого століття. Проте наявність начебто істотної історії цієї давньої традиції насправді не дуже допомагає справі. По-перше, не збереглося жодної династії ЗМІєловів – отже, нема у кого реально переймати досвід. По-друге, методи радянського ЗМІєловства можна використовувати, лише зважаючи на їхній директивний характер та відверту пропагандистську форму – тобто ефективність потрібно ділити на п’ять-сім, відповідно щільно відфільтровуючи найдієвіші заходи. Втім, серед ЗМІєловів-сучасників зі святою метою "зловити ЗМІя" задля ефективної, а головне масової комунікації видавці та автори становлять кількісно настільки мізерну частку, що це просто не дає їм права називатися "гордою" назвою ЗМІєловів. Окрім незначних винятків, полювання проводиться одноразово й локально. Забувається головне, що ЗМІй – звір не простий, і пити з ним з пластикового посуду нерозсудливо. На порцеляну чи кришталь, тобто одкровенні рекламні мисливські прийоми, не вистачає пороху. Антитілом на таксу реклами може послужити хіба що жанр рецензії. А чи спрацює вона? Й взагалі, наскільки частими мають бути миготіння різноманітних повідомлень про певну книжку, аби ЗМІй приніс відчутну користь видавцеві?

Через це, чому саме "лови"? Чому не атака, не винищення, не облога, не партизанська війна, не штурм? Тому, що нібито наголошується на гуманності полювань. Проте не слід забувати про старий, як ЗМІй, метод – валер’яни шкандалю. Якщо навчитися ним віртуозно володіти, то це безвідмовно буде провокувати потрібну поведінку ЗМІїв, але тоді це вже стане методом не ЗМІєловців, а ЗМІєборців. І тут пастка в тому, що ЗМІї мають власний, специфічний смак на таку валер’яну, й вона може залишитись непоміченою.

Визначимось з об’єктом полювань. Одразу скажемо, що поневолені, заґратовані в резервації-зоопарку ЗМІї нас не цікавлять, оскільки лови здійснюються з метою впливу на суспільство, а відтак потрібний вплив можливий лише в тому разі, коли ЗМІй, добровільно-примусово помічений (позначений), продовжує існувати у природних для нього умовах, а головне – має ім’я, та як наслідок великий, масштабний, розкуповуваний тираж.

Обізнаність у розмаїтості видів-підвидів, у характерних ознаках, у раціоні, у звичках, в уподобаннях ЗМІїв і такому іншому і є запорукою вдалого полювання.

Для з’ясування необхідної інформації можна було б спробувати опитати й знайти усіх ЗМІїв. Та найпершою постане банальна проблема вистежування плазунів, розв’язання якої неможливе без практичного досвіду мисливців. Другою проблемою виявиться спірне питання ЗМІїної статистики (хоча б тих же липових тиражів). Третім непевним моментом стане правдивість результатів опитувань, які в кращому разі варто вважати просто цікавим доповненням до основної бази знань, а в гіршому – відвертою дезою.

Тож у будь-якому разі спершу доведеться досліджувати ЗМІїв у звичних для них умовах, відстежуючи ланцюги природного харчування, природні безумовні та набуті у природних умовах рефлекси, а також різноманітність видів і їхніх стосунків (наприклад ЗМІй "Ї" по-

годжується визнавати лише ЗМІя "Дзеркало тижня").

Тоді захоплюватимемо певні екземпляри в живу колекцію для подальшого, ґрунтовнішого вивчення. Обов’язковою умовою якості досліджень є записи щонайменших подробиць упродовж стеження за об’єктами як на волі, так і в серпентарії. Також чималу роль може відіграти поповнення колекції світлинами ЗМІїв з відповідними описами й анкетами. У дослідженні неприпустима байдужість до об’єктів вивчення, тож відстеження появи нових видів, а також виведення їх є однією зі складових успіху.

Відбір до серпентарію

Справжній ЗМІєлов завжди пам’ятає, що ЗМІй вважає себе хижаком, а людину – безпорадним кроликом. Тому за конкретними характеристиками зазделегідь треба виділити такі параметри, які можуть впливати на вдалий вибір об’єктів полювань.

По-перше, нас цікавить ступінь вільності \ невільності та вимушеності \ невимушеності поведінки ЗМІїв.

Наприклад, якщо відрижка як негативна реакція організму ліберальних ЗМІїв на певні події сприймається в принципі нормально, то така сама реакція (на такі самі події, звісно ж) організму соціально відповідальних ЗМІїв викликатиме вкрай емоційну реакцію (байдуже, позитивну чи негативну).

Друга цікава і корисна ознака ЗМІїв – наявність (відсутність) давніх родинних традицій. Зрозуміло, що мають значення лише ті традиції, які можуть допомогти досягненню ЗМІєловської мети. У нашому випадку – традиції впливу художньої книги з обов’язковим відбиттям наслідків перетравлення таких харчів у зовнішності, поведінці. Чим сильніша традиція, тим більша ймовірність невипадкової реакції на певну мисливську принаду. Наприклад, на шкірі ЗМІю "Молодь України", на лусочках "Музи", впродовж десяти років з’являлися різноманітні візерунки в результаті спілкування з письменниками, святкування ювілеїв класиків і сучасників, споживання віршів та оповідань.

По-третє, необхідно обов’язково перейматися ЗМІїним походженням та соціальним статусом, які відповідають класам людського суспільства. Адже з-поміж варіантів: бізнеспіпл, волоцюжки, селюки, пани, інтелігенти, інтелектуали...

Четверта ознака будь-якого ЗМІя – демографічна орієнтованість, цебто людину якої статі, віку, активності намагатимуться спокусити. Тобто ЗМІї можуть бути зацікавлені в: чоловіках, жінках, гомосексуалістах, дітях, тінейджерах, дорослих, старих, будь-кому. Або ж у:

•тих, хто навчається (насамперед цікавість вузівських ЗМІїв);

•тих, хто працює;

•інвалідах;

•пенсіонерах;

•дошкільнятах.

Останні дві підкласифікації певною мірою перегукуються, але все ж таки з поведінки ЗМІїв можна зробити висновок про доцільність виокремлення саме таких категорій спокушуваних осіб.

П’ятою ознакою розглянемо мову ЗМІїних візерунків. Виділено:

•одномовні (українські; російські; іноземні);

•двомовні (українсько-російські; українсько-іноземні; російсько-іноземні).

Шоста характеристика – це складність травної системи ЗМІїв, тобто:

•оригінальна реакція організму;

•запозичена базова основа реакції плюс дещиця фантазії;

•калькована реакція організму.

І нарешті сьома ознака, за якою, власне, і розташовуються ЗМІї у нашому серпентарії – це орієнтованість на професійність/непрофесійність спокушуваних. Для досягнення нашої мети важливими моментами є літературність (довколалітературність) книжковість та відносна універсальність, яку розподіляємо на культурологічно-політичність і маскультовість. Тож маємо такі орієнтації ЗМІїв:

•літературну (довколалітературну):

"Література +"; "Літературна Україна"; "Всесвіт"; "Сучасність"; "Радуга"; "Кур’єр Кривбасу"; "Дзвін"; "Четвер";

•книжкову:

"Книжковий клуб +"; "Книжковий огляд"; "Книжник Review";

•культурологічно-політичну: "Політика і культура"; "Критика"; "Дзеркало тижня"; "Українська культура"; "Україна молода";

•маскультову:

"2000"; "Столичные новости".

Щодо літературної та довколалітературної орієнтації ЗМІїв, то тут усе зрозуміло: boa constriktorи з посивілою од часу лускою типу "Всесвіту", "Сучасністі" тримають своїх клієнтів на відстані "як до неба пішки"; естети-інтелектуали типу "Четверга" додатково зваблюють удаваною доступністю діалогу майже на рівних; заангажованість дуже спеціальних ЗМІїв типу "Література +" викликає хвилю нестримного фанатизму не менш спеціальних інфофагів.

Повітряні ЗМІї

Науково-технічний прогрес цілком закономірно спричинився до мутації ЗМІїв. Усі техноутворені види об’єднуємо спільною характеристикою – "повітряні". Серед них вирізняємо:

•радіоЗМІїв – реалізовані засобами радіо;

•телеЗМІїв – реалізовані засобами телебачення;

•віртуальних ЗМІїв – реалізовані засобами всесвітнього павутиння.

До повітряних ЗМІїв можна застосовувати ті самі класифікації, що й до класичних. Але цього замало. Ефемерність, фатаморганність мутантів змушує відшукати нові загальні точки відліку у їхніх характеристиках:

•доступність – тобто об’єктивна технічна можливість контакту зі ЗМІєм;

•оперативність – характеризує реалізацію/нереалізацію об’єктивної технічної переваги.

Щодо об’єктивних технічних переваг наголошуємо: повітряні ЗМІї мають здатність і можливість швидко змінювати візерунок на шкірі; супроводжувати себе звуковим обрамленням завдяки спеціальній лусці; встановлювати міжвізерункові зв’язки з гіперпосиланнями.

Тепер окреслимо придатність технократичних плазунів до реалізації наших цілей.

Спершу радіоЗМІї.

Їх підгодовують на кількох радіостанціях. Наприклад, ЗМІя "Поезія" на першому каналі Українського радіо плекають Ніна Гнатюк, Василь Герасим’юк, Світлана Короненко та Марина Муляр. У харч ідуть власне вірші, бесіди з автором, повідомлення про надруковані і ненадруковані збірки.

На хвилях радіо "Культура" ЗМІя "Поетична мозаїка" підгодовують уривками з щойно описаних чи щойно виданих оповідань-романів-детективів, спілкуванням з письменниками у прямому ефірі, а ЗМІя "Книжковий ярмарок" оглядами нових видань.

Про цей підвид плазунів ще трохи дбають радіо "Промінь", "Свобода". Та, на превеликий жаль, не відгодовуються ЗМІї на таких харчах аж ніяк. І намагаються похапцем дистрофічно зваблювати, а виходить те надто жалюгідно.

Цікаво, чи краще ведеться телеЗМІям?

Якщо загалом і не вдаючись у подробиці – то так. Можливостей – хоч греблю гати: і картинка рухлива, і картинка статична, і звуки які завгодно, і текст як заманеться (хочете – струмочком у позиралці, хочете – письмом, а хочете – живою мовою прямісінько у вуха).

Тільки не кожний ЗМІєлов зможе розганятися з цими ЗМІЯми, бо через відомі бар’єри їх практично неможливо впіймати. Найреальніший варіант – це відбитися-віддзеркалитися у лусочках, які щодня наново виростають, тобто в новинах засвітитися.

"Сніданок з 1+1" все ніяк не розродиться маленьким ЗМІйчиком, якого так зовсім спроквола вигодовує Юрко Макаров. А начебто вже випещений ЗМІй "Моя одна книга" зусиллями alma mater (телеканалу "М1") скидається більше на опудало, за яким намагаються приховати грубу гадючну рекламність.

Звісно, не варто робити прогнози (справа невдячна і неприбуткова), проте, думаємо, всі вже переконалися, наскільки огидно виглядають мутанти-дистрофіки. Навіть якщо вас попереджали: "Обережно! Кунсткамера".

Отже, з повітряних ЗМІїв лишилися віртуальні. Їх справді можна вважати найбільш перспективною реалізацією власне ЗМІїної сутності, яка полягає у "підступності" та видозмінюваності.

Відштовхуючись від реальності, найпростішу класифікацію можна скласти за наявністю \ відсутністю реального відповідника. Наприклад, "Критика" має віртуального клона за адресою http://krytyka.kiev.ua, так само, як і "Четвер" – http://www.ii.

lviv.ua/chetver. А от натомість літературно-мистецький ЗМІй "Крейда" існує виключно віртуально (http://

www.krejda.org.ua).

Також варто відрізняти офіційних та неофіційних ЗМІїв. До офіційних можуть належати віртуальні ЗМІйчики видавництв (наукове видавництво "Акта" – http://acta.com.

ua), персональні ЗМІйчики авторів (офіційний сайт Юрія Андруховича – http://vitaly.rivne.com/andrukhovych) бібліотечні ЗМІї (НБ України ім. В.І. Вернадського – http://nbuv.

gov.ua) і таке решта. До неофіційних насамперед належатимуть особисті ЗМІї персон, не визнаних суспільством абощо. Сюди можна також зарахувати неофіційні бібліотеки (Іван Величковський. Твори – http://izbornyk.narod.ru/velych/vel.

htm), неофіційні творчі угруповання (Мусагет: літературно-художній портал – http://www.musaget.com.ua).

Іще однією характеристикою вважаємо рейтинговість ЗМІю, тобто престижність споживання ним певної інформації. Наприклад, престижніше з’явитися в новинах порталу 2000 (http://www.2000. net.ua), аніж у новинах персонального ЗМІю. Не в останню чергу оця престижність вимірюється важкопроникністю харчів у шлунок плазуна. Наприклад, втрапити на львівські "Поетичні майстерні" (http://www.ukrart.lviv.ua) набагато важче, аніж в якісь там INTERNETRI до Котовського.

Є один цікавий візерунок на шкірі майже кожного (часом навіть дуже офіційного і рейтингового) віртуального ЗМІя – гостьова

і/або форум, які передбачають додаткові можливості як для мисливців, так і для здобичі.

Іншим специфічним моментом віртуальних паперових страховиськ є, з одного боку, надмірна заплутаність ЗМІїного клубочка, а з другого – майже повсякчасна доступність карколомного плетива дужих тіл плазунів. Часом, коли вдається видобути хоча б одненького ЗМІя, активізується можливість майже повністю модифікувати його.

Одним з істотних недоліків віртуальних плазунів є нетривкість та негарантованість їхнього існування. Порівняно з цим теле- та радіоЗМІї просто довгожителі якісь, що злітають в ефіри переважно відповідно до графіка, заздалегідь утвердженого.

Що ж, із власного практичного досвіду дослідили деякі необхідні нам особливості найрізноманітніших ЗМІїв. Відтак мета стала чіткішою і ближчою.

А ЗМІї розкрили свою таємницю: вони неможливі без ЗМІєловів. Чому? Та ж бо коли цих плазунів ніхто не спонукатиме до розвитку, коли ніхто не стимулюватиме їхнє розмноження, вони просто здеградують і вимруть. Як колись динозаври.

Спочатку зникнуть знаки зі шкіри. Тоді перестане оновлюватися луска. Ніхто не шукатиме сніданки-обіди-вечері для зголоднілих і здичавілих ЗМІїв.

Ліпше не продовжувати. Й без того вже моторошно.

А от про публіку, увагою якої прагнуть заволодіти ЗМІї, – будь ласка. На перший погляд, вона смішна, мила і недалека. Але після кількох годин вдивляння в спотворені інтелектуальною працею обличчя з’являється враження, що ледь не кожен другий – потенційний ЗМІєлов, у якому ця схильність поки що пасивна, та готова в будь-який момент активізуватись, наче вивільнена досі туго скручена пружина.

Цікаво й привабливо те, що ЗМІєлов – покликання на межі багатьох наук. Тут сплітаються і біологія, і журналістика, і реклама, і психологія, і лінгвістика, і медицина, і редагування і таке інше. Дуже корисною якістю мисливця є виваженість фантазійних кроків, без якої у вальсі зі ЗМІєм сам собі наступатимеш на ноги.

І на десерт маленька цікавинка: за даними опитування найчастіше про книжки дізнаються завдяки класичним ЗМІям (трохи більше третини респондентів), істотно рідше (п’ята частина респондентів) – завдяки телеплазунам, майже однаково не надто інформативними виявилися віртуальні та радіо-види (12% та 11% опитуваних відповідно).

Нинішні ЗМІї не кусають свої хвости, радше воліють за скрутних умов прикидатися ящірками. Та вони марно сподіваються вберегтися од ЗМІєловів.

P.S. У наступному номері розмову буде продовжено, і торкнеться вона кроликів, мишей, а також деяких результатів годівлі ЗМІй.

Ада Цитрина
Нора Дзиґа
Ана Суваріна

 
© агенство "Стандарт"