журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ЛЬВІВСЬКИЙ ФОРУМ ВИДАВЦІВ

КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ДИСКУРС

МАСКУЛЬТ

ПРЯМА МОВА

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

Культреванш

АВАНСИ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №9, 2004

КНИГА I РИНОК

Черкаські ексклюзиви

Мы представляем - Аренда лесов Черкасс - www.arenda-lesov.com.ua, специалисты.

Черкаси – місто з довгими рівними вулицями і кварталами, розташованими в шаховому порядку. Потренувавшись трохи, там можна з заплющеними очима знайти необхідну вулицю і об'єкт на ній. А книжки? Книжки як і усюди – на ятках, в крамничках, у відділах супермаркетів...

Черкаси – привітне містечко. Від Києва до нього можна доїхати за 2,5 години, причому останні 12 кілометрів долаються по дамбі через "черкаське море" – Кременчуцьке водосховище. Але не тільки цим воно відоме в Україні, та й навіть за її межами. В Черкасах є музей однієї книги – "Кобзаря" Тараса Шевченка – тут зібрано декілька тисяч його видань. Крім того, тут видається 56 обласних газет і журналів. Черкаси – батьківщина письменників О.Г. Лебеденка, Леся Гоміна (О.Д. Королевича), поетів Май-Дніпровича (Д. Майбороди), І.Я. Золоторевського, перекладача і прозаїка В.М. Хижняка, художника-графіка В.Д. Замирайла, народної артистки України Л.Д. Лобанової. В 1957-1963рр. тут жив відомий український поет Василь Симоненко.

Місто Черкаси дуже схоже на інші українські міста і водночас відрізняється своїм колоритом. Ось ця його головна риса – одночасна оригінальність і ідентичність спостерігається в усьому – в тому числі і навколо книжкової теми.

Перше, що мене здивувало – це те, що при відносній близькості від Києва, з Черкас зовсім не часто їздять до Києва у справах. Якщо, приміром, з Житомира майже всі підприємці-книготорговці вирушають за новими надбаннями до столиці, то тут є свої потужні оптові продавці книжок. Їхні ціни на книгу такі ж низькі, як і в Києві чи Харкові.

Оскільки Черкаси мають цікаву географію вулиць, то для людини ззовні спочатку може здатися, що місце розташування книгарень та книжкових яток знаходиться не у найліпших місцях міста. Так, мені пощастило відвідати книгарню "Кобзар", яка, здалося, знаходиться досить далеченько від центру у нежвавому місці – адже по дорозі до неї з центру рідко зустрічалися люди, автомобілі, автобуси на шляху. Коли ж я запитала, чи це випадково не "спальний" район, навпроти книгарні мені показали залізничний вокзал, який, як відомо, є центром торгівлі будь-де. До речі, на жаль, на Черкаському залізничному вокзалі не продають книжок. Не думаю, що через близьку конкуренцію книгарні "Кобзар" – просто, напевно, поки що не знайшлося спритного підприємця, який би зміг вкласти в це місце свої інвестиції. Хоча дивно, що на вокзалі нічого й почитати, окрім, звичайно, дешевих газет та глянцевих журналів.

Така ж історія з іншими торговельними місцями. Здається – вийшов на центральну вулицю міста, але ж ні – це, виявляється, периферія. І навпаки. Але все-таки насправді в самому центрі міста (центральній площі) є не просто ринок, а книжковий ринок. Щоправда, він зовсім невеликий – я налічила лише сім яток – але жвавий. Чесно кажучи, ціни на книги мене вразили. Розумію, що це центр міста, але щоб ціна була навіть вищою, ніж у шикарних супермаркетах в центрі столиці – це вже занадто.

Друге, що я відзначила – це те, що у будні у всіх книгарнях та поблизу книжкових яток були покупці, причому немало. Тобто люди цікавляться книгою – купують її, і купують непогано.

На жаль, українських книг дуже мало. Як розповіли мені в одній з книгарень, раніше україномовну художню літературу представляли на прилавках, зараз вона зникла зовсім. І не через продавців, а через відсутність попиту – часто такі книги залежувалися на прилавках місяцями. Кожен продавець знає, що його торговельна площа не може "гуляти" – на ній повинен стояти конкурентноздатний товар. "Зараз прекрасно купують Дар'ю Донцову – це просто хіт на сьогоднішній день. Не знаю, чому вона є такою популярною, але нею цікавляться і не буває такого дня, щоб не купили хоча б один примірник," – розповіла Світлана, продавець однієї з яток. І справді, при мені молода жінка купила аж дві книги цієї російської авторки.

Про самі ж книгарні та книжкові ятки можна сказати небагато. Але вони теж вражають. Колись "Черкасикнига" була потужною організацією у складі "Укркниги". Тут нараховувалося багато книжкових крамниць – 23 по всій області і 8 безпосередньо у Черкасах. Цікаво, що кількість книгарень не зменшилася. Так, багато не змогло вижити в сучасних умовах, і їхні торговельні приміщення за нових ринкових умов перейшли до рук більш вмілих підприємців. Деяким книгарям залишився лише невеликий шматок площі, де вони змушені тулитися як в гостях, – як, приміром, з черкаським "Будинком книги". Але натомість відкрилися інші книгарні. Більші за розміром, зручніші.

Третє, і останнє, що хочеться відзначити – це те, що конкуренція книгарень та книжкових яток досить потужна – їх досить багато на вулицях міста. І це було б не так дивно, якби не майже повний застій у видавничій галузі.

Можливо, не повний. Це я вже, мабуть, трохи перебільшила. Переважно друкуються книги вузькоспеціалізовані, автори яких переважно є науковцями черкаських вузів. І знову ж бачимо черкаський колорит. Тут було видано книги, які спричинили свого часу небачений галас у науковому світі не лише України, але й за кордоном. Мова йде про роботи Леоніда Фомінського "Начала теории движения во времени. Популярное изложение" (1995), "Тайна мальтийского икса, или К теории движения" (1998), "Как работает вихревой теплогенератор Потапова" (2001). Але це лише приклад. Взагалі наукових видань в Черкасах не так і мало, просто їх, як правило, неможливо продати. Всі знають, що наукові монографії не користуються попитом у пересічних покупців. Часто основними покупцями стають студенти, які, щоб отримати бажаний залік, не пошкодують витратити на книгу викладача декілька десятків гривень.

Але наукові книги, особливо відомі в усьому науковому світі, – то радше виняток з правила. Картина насправді до болю проста – книги в Черкасах видаються, але, на жаль, продавці книг у Черкасах про них нічого не знають. Обходивши мало не всі ятки центру міста та декілька крамниць, я не знайшла жодного, хто б мені виклав на прилавок видані у рідному місті книги. Хоча видавництва в Черкасах існують, і їх не так вже й мало. Щоправда, більшість, як і в інших містах, змушена більше орієнтуватися на видання преси, ніж книжок, часто преси не пізнавального, а рекламно-інформаційного характеру, але кожен виживає, як може.

Мені сподобалася календарна продукція черкаського видавництва "Монограф" – один з прикладів поєднання приємного з корисним, а в нашому випадку книжки з газетою. Цей проект можна порівняти з всім відомим відривним календарем. Щоправда, оповідання про дні розширені, а листочки з книжечки не передбачено для виривання. Завдяки цьому виходить, що звичайний календар перетворився на справжню пізнавальну книжечку, листки від якої не доводиться зберігати у шкатулках та між стосами книг на полицях.

Одні видають рекламу, інші – продають книги оптом, треті – взагалі відходять від книжково-поліграфічної тематики. Це все не так важливо. Головне питання в іншому – для кого видаються книги у Черкасах?

Якщо розмірковувати з, так би мовити, філософської точки зору, то абсолютно всі книги, видані будь-де, можна розділити на дві категорії – цікаві для різних категорій читаючого населенню, яке володіє мовою видання, та потрібні тим, хто перебуває у даній місцевості в цей час. До останніх я особисто відношу краєзнавчу та довідкову літературу. Вона цікава і постійним мешканцям регіону – знати історію свого краю має кожен, хто себе поважає, і туристам, або навіть просто проїжджим, людям, які прибули сюди у відрядження. Адже є серед нас такі, хто хоче лишити щось собі на згадку про місто, де побував. І це не обов'язково має бути фотоальбом за 150 грн., а зазвичай щось скромніше. Просто, щоб пам'ятати.

Виходячи з цього умовного розділення книжок на дві категорії (яке не претендує на науковість), зрозуміло, що книги для всіх можуть видаватися будь-де – і в Черкасах, і в Києві, і в Лондоні, і навіть в Гонолулу. А от книги про Черкаси можуть і мають видаватися саме у Черкасах. Ну не в Африці ж! Однак, виявляється, видання краєзнавчої літератури тут рідкість. Раніше "Черкасикнига" замовляла у київського видавництва "Мистецтво" листівки про Черкаси та іншу подібну літературу. Такі листівки викуповувалися одразу накладом 50-100 тис., і навіть 200 тис., а потім продавалися на прилавках Черкас. Зараз таких видань не густо. Тобто "Мистецтво" взагалі цим не займається, а приватні видавці Черкас не дуже полюбляють таку тематику. Якщо зрідка і з'являються краєзнавчі видання, то настільки швидко тануть серед іншої літератури, що їх зовсім непомітно. Багато хто з пересічних мешканців скаржиться, що немає навіть чого переслати родичам та друзям за кордоном чи просто у інші міста України. Що вже казати про літературу – історію краю, його розвиток.

Втім, у всіх інших областях, крім, можливо, найбільших, ситуація не набагато краща. "На місцях", як казали раніше, чомусь забувають думати про себе. Є відомий вислів – "Нема пророка у себе на батьківщині". Так от, мені здається, що наші пророки навіть не пробують щось зробити на батьківщині і про батьківщину. Думають про центр. Їдуть у центр. Пишуть про центр. Забувають, що центр всього всесвіту для людини там, де вона народилася.

Леся Костів

 
© агенство "Стандарт"