журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ЛЬВІВСЬКИЙ ФОРУМ ВИДАВЦІВ

КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ДИСКУРС

МАСКУЛЬТ

ПРЯМА МОВА

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

Культреванш

АВАНСИ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №9, 2004

ЛЬВІВСЬКИЙ ФОРУМ ВИДАВЦІВ

У царстві книжки

чотири дні блукали львів'яни та гості міста

Масштабний, представницький, притягальний. Саме таким виявився ХІ Форум видавців у Львові, що запам'ятався не лише львів'янам, а й гостям міста, котрі перебували під його небом з 16 по 19 вересня. Для мене як журналіста й літератора це була перша зустріч з масово представленою українською книжкою, широким письменницьким гуртом у рамках саме цієї національної виставки-ярмарку, якою з року в рік керує президент Форуму Олександра Коваль. Вражень привезла чимало. Найперше – чудова нагода поспілкуватися зі світовою знаменитістю – Пауло Коельо, який виступив у Львівській опері під час урочистої церемонії нагородження найкращих видавців, авторів, книготорговельників, журналістів згідно з рішенням журі форуму, а також провів прес-конференцію.

Кожен день роботи форуму, який ненасильницьки атакувала переважно молодь, був ущерть насичений різноманітними й цікавими заходами на кшталт презентацій щойно випущеного видавництвом "Факт" (Київ) двотомника Ігоря Калинця "Пробуджена муза. Невольнича муза", книги поезії "Пам'ять" Дмитра Павличка, компакт-диску "Живий голос Василя Стуса" та книги Дмитра Стуса "Василь Стус: життя як творчість" (Київ, "Факт"), мистецького альбому художника Опанаса Заливахи, книжок Олександра Барвінського "Спомини з мого життя" та Дмитра Чижевського "Філософські твори у 4-х томах" (Київ, "Смолоскип"), "Бібліотеки античної літератури" (Дрогобич, "Коло"), книжки "Жмуток казусів" (упорядник маляр та книжковий дизайнер Юрко Кох, Львів, ЛА "Пірміда"), книжкових серій "Exceptis excepiendis" (11 видань, "Факт") та " Графіфті" (Сергій Жадан."Депеш Мод", Ірена Карпа."50 хвилин трави", "Фройд би плакав", Наталка Сняданко. "Колекція пристрастей"), творчих зустрічей зі знаними літераторами Юрієм Андруховичем, Юрієм Винничуком, Тарасом Прохаськом, Юрієм Покальчуком, Наталкою Білоцерківець, Анрієм Кокотюхою, перекладачем Анатолем Перепадею....

На жаль, незрідка траплялося так, що найцікавіші зустрічі відбувалися одночасно, й на це нарікали чимало відвідувачів виставки-ярмарку. Дехто пошкодував, що на форумі не представлено єдиного каталога всіх виставкових видань, який би значно полегшив пошук необхідної та бажаної книжки.

Одним із відкриттів для мене особисто стала сучасна польська література в особі порівняно молодих письменників Ольги Токарчук, Анджея Стасюка, Томаша Пйонтека, Даніеля Одія, Кшиштофа Варги та інших. Сподобалися літературні читання (спаринги) "П'ять раундів літератури. Росія-Україна", що трохи нагадували боксерські ринги, творення на очах у читача з допомогою ком'ютера "Живої літературної львівської газети", спілкування з читачами-покупцями, котрі не скупилися витрачатися на далеко не дешеві видання (зокрема "Кобзаря" Т.Шевченка, "Козацького літопису", словниково-довідкової літератури тощо).

Атмосфері святковості та єднання сприяли й місця проведення заходів: Палац Потоцьких, Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства, Львівський національний університет імені І.Франка, студентський клуб ЛНУ, театр імені Л.Курбаса, книжковий дім "Буква", літературний клуб "Лялька", КМЦ "Дзига", де було урочисто й затишно водночас.

У дитинство – з книжкою

Приємно було бачити біля видавничих стендів цілі сім'ї спраглих читати. А вибір був справді широкий – на будь-який смак і для дітей та підлітків, І для дорослих. Видавці, вочевидь, добре вивчили читацький попит, тож пропонували споживачеві не халтуру, а кращі книжки без усяких там "доважків", як це було за радянського часу. Мене особисто найперше цікавили навчально-методична, пізнавальна й художня література для дітей. Адже завойовувати читача (і це в умовах потужної альтернативи – комп'ютера – не так легко, як може видатися) слід іще з дитинства. І не силовими методами, звісно, а вмінням дорослих пробудити у найменших читачів зацікавлення книжкою. Впали в око грайливо-кольористі книжки видавництва "Ярослав" (Одеса), "Богдан" (Тернопіль), "Махаон – Україна" (Київ), "Веселка" (Київ), "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" (Київ), "Кашалот" (Івано-Франківськ), "Торнадо" (Харків), "Фоліо" ("Дитяча енциклопедія", Харків). Потішив конкурс "Найкращий читач форуму 2004", в якому взяли участь близько 800 школярів-читачів обласних, районних і шкільних бібліотек Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської та Рівненської областей.

А ось дорослі круглі столи з дитячих (шкільних) проблем, на мій погляд, виявилися не вельми цікавими. Бо на них переважно обмежувалися констатацією фактів та теоретичних постулатів (одна з доповідей про моніторинг якості вітчизняних підручників навіть скидалася на розділ дисертації), тож певної дискусії чи діалогу не спостерігалося. Щоправда, запам'ятався змістовний виступ доктора педагогічних наук Олександри Савченко, яка наглошувала на проблемах ідеології, послідовності українських підручників, якісного наукового супроводу до них, ціннісної орієнтації школярів, необхідності внесення змін у навчальні програми з огляду на запровадження нового покоління підручників тощо.

Чимало відвідувачів виставки-ярмарку затримувалися біля стендів із художньою літературою, яку запропонували, зокрема, видавці з "Фоліо", "Лілеї-НВ", "Факту", "Українського письменника", "Критики", "Каменяра", "Кальварії", "Літопису", "Наукової думки", літературної агенції "Піраміда". Вони мали чудову нагоду не лише придбати ту чи ту книжку знаного автора, а й поспілкуватися з ним, отримати автограф. І чи не найбільш притягальним був стенд видавництва "Софія". Бо їхній автор-фаворит – почесний гість форуму Пауло Коельо.

Цього бразильського письменника нині знають у понад 140 країнах світу. З 1988-го, з часу виходу в світ знаменитого "Алхіміка", його романи перекладено на 52 мови, і вже продано понад 35 мільйонів його книжок.

Народився Пауло Коельо в Ріо-де-Жанейро 1947 року в родині інженера. З дитинства мріяв стати письменником, але в 60-ті роки мистецтво в Бразилії було заборонено військовою диктатурою. Тож перш ніж видавати свої книжки, пройшов нелегкий шлях від хіпі, автора текстів анархічних пісень, тюремного ув'язнення до католицького ордену RAM. Тут Пауло почав пізнавати мову знаків та прикмет, що трапляються на нашому шляху. Згідно з ритуалом орден відправив його в паломницьку подорож в Сантьяго де Компостелла. Подолавши 80 кілометрів легендарної стежки паломників, Коельо описав цю мандрівку в першій своїй книжці "Паломництво" (1987). Невдовзі за нею з'явилася й друга – "Алхімік", що принесла авторові світову славу.

На прес-конференцію бразильський гість прийшов, убраний в українську вишиванку, чим приємно здивував журналістів. Цю гарну сорочку, як він розповів, йому подарувала дружина видавця, і в ній він добре почувається, реальніше сприймаючи Україну довкола нього. Одне з незабутніх вражень, яке письменник повезе із собою з України, – це національний танець із хустинкою, який він побачив під час вечері у заміському ресторані "Колиба". Цей танець, на думку п.Коельо, вартий того, щоб його експортувати у різні країни світу. А ще письменник був приємно втішений, познайомившись з людьми просто на вулиці.

Книжкову виставку в Україні Пауло Коельо безкорисливо обрав із 147 запрошень з різних країн світу (в багатьох з них він міг заробити чимало грошей) і не помилився у своєму виборі: тут читають і шанують книжку, зокрема художнью літературу. Сам гість тяжіє до таких письменників, як Х.Л.Борхес, Г.Міллер, В.Блейк, Ж.Амаду.

Чи не найбільше Пауло Коельо запам'ятався журналістам в образі Воїна Світла (1997-го було видано його твір "Книга Воїна Світла" у перекладі російською). "Я ніколи не бачив себе жертвою розпачу, бо знав, що є вибір: або боротися з важкою проблемою, або втекти. Я завжди намагався боротися. Мій життєвий урок – бути Воїном Світла. Завдяки цьому я подолав усі проблеми", – зазначив письменник. А ось щодо світових проблем, катаклізмів, тут йому нелегко все розкласти по поличках у своїй душі: бачити, що відбувається у Беслані і думати, що може зробити він сам, аби запобігти цьому – як це пережити!

Успіх романів бразильського письменника багато хто пояснює рекламою, а творам закидає надмірну простоту. Сам автор вважає, що в основі успіху багатьох його книжок те, що з вуст в уста передаються життєві, філософські постулати письменника, біблійні істини, які у творах звучать доступно.

Світ сприйняв Пауло Коельо як людину, котра мандрує по життю за покликом серця, не втратила здатність мріяти про доброчинність і моральність.

Про українське

книговидання

На прес-конференції, що відкрила перший день роботи форуму, журналісти були не вельми активними. Натомість розпалився жвавий діалог між першим заступником голови Комітету ВР з питань духовності і культури Павлом Мовчаном та президентом Києво-Могилянської Академії В'ячеславом Брюховецьким – з одного боку і першим заступником голови Комітету з телебачення та радіомовлення України Василем Шевченком – з другого. І П.Мовчан, і В.Брюховецький закидали владі щодо її інертності у справі підтримки українських книжок та періодичних видань. В.Брюховецький, говорячи, зокрема, про антидержавну діяльність багатьох книготорговельників, котрі відмовляються продавати саме українську книжкову продукцію, на яку буцімто немає попиту, висловив думку про необхідність відповідного покарання таких продавців. П.Мовчан наголосив на засиллі російської книжки в Україні, також висловив претензії з приводу того, що періодичні видання "Просвіти", за окремими винятками, не доходять до читача, їх немає у кіосках.

В.Шевченко, схоже, тримав позицію захисту. В Україні, зазначив промовець, після 1 липня 2004 року створено всі умови, щоб українська книжка жила й розвивалася. Її звільнено від ПДВ, податку на прибуток, державного в'їзного мита. Нині 70 відсотків книжок виходять українською мовою. Як один з позитивних фактів В.Шевченко відзначив державну програму випуску соціально значущих видань, які безплатно розповсюджуються в школи та бібліотеки.

І все ж опоненти В.Шевченка зауважували, що досі не маємо загальнодержавної національної книговидавничої ідеології, книга стає інструментом політики. Влада враз почала розв'язувати всі українські проблеми, аби вже в листопаді про них забути. До речі, на тему державної підтримки книговидавничої справи відбувся круглий стіл під головуванням уже згаданого п.Шевченка. За інформацією Книжкової палати, зазначив головуючий, після 1 липня цього року туди почали масово надходити контрольні примірники, які працівники не встигали реєструвати. Від нас залежить, наголосив він, наскільки ефективно ми спрацюємо з пільгами.

Проте президент Української асоціації видавців Олександр Афонін не поділяє такого оптимізму Василя Шевченка, бо вважає, що ми просто маємо деякі поступки у відповідь на тиск громадськості щодо захисту української книжки. Так, маємо пільги, збільшилась кількість бюджетних коштів на видання соціально значущої літератури, але питання в іншому: наявність закону ще не забезпечує нормальної роботи видавництв. На жаль, ринкової книжки в Україні досі немає. Потрібно міняти підходи до книговидавничої галузі.

"Відкритий архів"

Нову науково-видавничу програму під такою назвою репрезентував часопис "Критика" (відповідальний редактор Андрій Мокроусов). Вона охоплює матеріали з історії української культури XIX-XX століть та джерелознавства. Один з елементів програми – безпрецедентне повне видання творів Володимира Свідзінського у 2-х томах (упорядник, автор передмови та коментарів Елеонора Соловей). На черзі – повне зібрання творів П.Куліша. Першим наприкінці цього року з'явиться том епістолярію (листування 40-х рр.). Далі планується максимально повне видання спадщини Майка Йогансена.

Науковець Степан Захаркін розповів про ідею створення "Відкритого архіву" – видавати науково-популярні тексти не абияк, як було за ряднських часів, а залучаючи широкий науковий апарат, використовуючи першоджерела, довідковий, ілюстративний матеріал.

Репрезентуючи двотомник творів В.Свідзінського, Е.Соловей розповіла про свою копітку роботу над цим виданням щодо збирання по крупинці іконографічних матеріалів, текстів у архівах та музеях. "Епохи бувають дуже сумні, але не бувають безплідні". Цей епіграф М.Грушевського до статті про В.Свідзінського послужив підказкою дослідниці, наскільки письменник відповідав цій темі. "Постать Свідзінського, – вважає Е.Соловей, – то пісня про незнищенність поезії, що засвідчує тяглість традиції, з'єднує оту розірвану гамлетівську нитку – зв'язок часів". У цьому виданні, куди увійшли ліричні вірші, поеми, жарти, експромти, казки, балади, тріолети, листи, статті видатного автора, 21 твір публікується вперше.

Головна книга В.Свідзінського, якого дослідниця назвала останнім романтиком в українській поезії, власне, підсумкова – "Медобір".

Високу оцінку згаданому виданню дав на презентації відомй літературознавець зі Львова Микола Ільницький, який асоціативно поєднав у своєму виступі дві постаті – Свідзінського й Антонича.

Рік Польщі в Україні

У рамках Року Польщі в Україні на форумі відбувся фестиваль польської книжки. Про те, якого значення надає держава книжковій культурі, свідчить уже факт створення у Кракові Інституту книжки, що є національною інституцією. Головна мета діяльності Інституту – формування читацьких підходів і популяризація книги та читання в країні, а також промоція польської літератури у світі. Одним із статутних завдань Інституту книжки є перекладацька програма "Poland", чого наразі, на жаль, не існує в Україні.

На стендах польської літератури було представлено твори одного з найвидатніших письменників XX століття Бруно Шульца (1892-1942), автора двох збірок оповідань "Цинамонові крамниці" і "Санаторій під Клепсидрою". Б.Шульц прагнув за допомогою літератури вилікувати страхи, породжувані конвульсіями нашого століття, а нам залишив образ світу як вічного ладу, в якому завжди залишається надія. А також твори добре знаних в Україні авторів – Чеслава Мілоша, Віслави Шимборської, Станіслава Лема, Тадеуша Ружевича, Вітольда Гомбровича, Адама Загаєвського, Йоанни Хмелєвської (польської Агати Крісті). Окремо слід згадати прозу Ольги Токарчук, яку вважають безсумнівним відкриттям польської літератури останніх років. Змішання чуттєвої краси, незначних подій з провінційного життя і великих – зі сфери Історії, духовності й тілесності, роботи пам'яті й забуття, – ось матеріал, з якого народжуються творчі візії письменниці.

Репрезентували свої книжки на форумі Анджей Стасюк (ведучий – Юрій Андрухович), Даніель Одія (ведучий Тарас Прохасько), Кшиштоф Варга (ведучий Сергій Жадан), Томаш Пйонтек (його роман "Героїн" став великим успіхом молодого автора) та інші. Про самовимогливість польських авторів цікаво сказав А.Стасюк: "Мій літературний маніфест? Писати, викреслювати, думати, дивитися, слухати, писати й викреслювати, викреслювати, викреслювати..."

Фестиваль

російської культури

Основним завданням організаторів фестивалю (редакція газети "Книжное обозрение", Москва) було показати українським читачам іншу – справжню російську літературу, альтернативну тій, якою заполонений нині український книжковий ринок. Тож відвідувачі виставки-ярмарку мали можливість ознайомитися з літературною продукцією десяти найкращих інтелектуальних московських та петербурзьких видавництв ("Амфора", "Логос", "Иностранка", "Молодая гвардия", "Симпозиум" та ін.). Всього на стенді Російського фестивалю було представлено 1500 назв книжок.

Чимало львів'ян та гостей міста виявили інтерес до літературних читань "П'ять раундів літератури: Росія – Україна" за участю Ю.Андруховича, Ю.Іздрика, Л.Дереша, С.Жадана, М.Кіяновської та С.Гандлєвського, М.Фрая, Л.Рубінштейна, Д.Кудрявцева, М.Степанової, К.Букші, які відбулися в мистецьких клубах та кафе.

За круглим столом російські та українські видавці обговорювали сучасні тенденції літератури обох країн та проблеми перекладу (модератор В.Єшкілєв, учасники А.Гаврілов, П.Мацкевич, Ю.Винничук, І.Сід, К.Букша та ін.).

Гете-Інститут у Києві

репрезентував німецьку видавничу продукцію на форумі

260 книжок з філософії на тему "Добро і зло", що являють собою колекцію Франкфурського книжкового ярмарку, було представлено на виставці німецьким культурним центром. Колекцію створено з нагоди численних цьогорічних ювілеїв німецьких філософів – І.Канта, Ю.Габермаса, Р.Дарендорфа та інших, вона охоплює як книжки самих мислителів, так і праці про них. Після презентації на Форумі видавців німецькі книжки оселилися в Львівській науковій бібліотеці імені В.Стефаника.

Нам, українцям, котрі хочуть зберегти й поширити свою культуру в світі, є що запозичити в Гете-Інституті, який підтримує літературні проекти, переклади з німецької та поширення німецькомовних інформаційних матеріалів.

"Зона Овідія"

Так називається поетичний мегапроект віце-президента АУП Тараса Федюка, який він представив на форумі. Видавець книжок серії "Зона Овідія" головний редактор "Факту" Леонід Фінкельштейн покаявся за той скептицизм, який він спершу виявив до цього проекту. Нині ж пан Леонід переконався в тому, що ці книжки потрібні читачеві, їх купують, особливо молодь.

Чому проект має таку назву? До неї спричинилися рядки самого Т.Федюка з книжки "Таємна ложа": "тут на зоні був овідій // зек на прізвисько назон". Оскільки пан Тарас родом з Півдня України, свій проект він планував фінансувати саме з цього регіону. Тим паче, що містечко Овідіополь овіяне гарною легендою про великого Овідія, а в часи перебудови там спорудили пам'ятник славетному римлянинові. Автор проекту мав намір провести фестиваль з такою назвою. Голова Овідіопольскої районної держадміністрації відмовив у проханні фінансувати серію з 50-ти книжок. Тоді випадок звів Т.Федюка з народним депутатом О.Козаченком, який погодився спонсорувати перші 10 збірок. Решту п'ять підтримало видавництво "Факт".

Нині випущено 15 поетичних книжок серії. За підсумками найкращих книжок півріччя лідирують такі: Іван Андрусяк. "Часниковий сік"; Олег Соловей. "Аль Катик"; Володимир Затуливітер. "Четвертий із триптиха"; Людмила Таран "Книга перевтілень", Анатолій Дністровий. "Покинуті міста"; Олесь Ільченко. "Міста і острови".

Відкриттям у процесі підготовки видань для Т.Федюка стали поети О.Соловей та О.Ільченко з його природним своєрідним верлібром. Згодом серія набуватиме ознак міжнародної – планується випустити книжки кращих поетів (40-50-річних) з усіх європейських країн. Щодо України, то, на думку продюсера "Зони Овідія", тут живе принаймні 20 поетів, рівних яким у світі немає.

* * *

Цікавими й людними на форумі були презентації книжок Олеся Бердника (2-х томів 8-томного зібрання творів письменника), Юрія Андруховича "Пісні для мертвого півня", Марії Матіос "Солодка Даруся", Сергія Жадана "Депеш Мод", Богдана Жолдака "Шизотерапія" (його книжка вирізняється тим, що в ній нема берегів, вона суціль заповнена текстами, сам автор вважає, що, втиснувши в таку книжку 14,5 аркуша без зменшення шрифту, він встановив світовий рекорд), Анни Політковської " Друга чеченська – репортаж із пекла", Андрія Куркова "Остання любов президента" та ін.

З першого до останнього дня роботи форуму тривала акція "Свобода щомиті", що супроводжувалася презентацією он-лайнових видань.

Програма Форуму видавців у Львові була настільки насиченою, що годі було встигнути потрапити бодай на четверту частину усіх заходів. Дехто з відвідувачів, щоправда, примудрявся, ніби гросмейстер, провести сеанс одночасної гри, тобто встигнути побувати водночас і там, і там. Такий марафон витримували насамперед журналісти. Звичайно, були певні незручності на виставці-ярмарку, але задоволення від побаченого й почутого все перевершило.

Традиційний щорічний конурс "Книга Форуму-2004" нині проводився у новому форматі: замість звичних номінацій було запроваджено тільки три тематичні категорії літератури: видання загального призначення, розраховані на найширшу читацьку аудиторію; наукова та фахова книга; навчальна книга: підручники та посібники. Гран-прі присуджено книжці Миколи Воробйова "Слуга півонії" (ВЦ "Просвіта", Київ).

Увагою журі конкурсу було короновано двадцять одне видання. Місця розподілилися так:

1. "Повна симфонія до Святого Письма Старого та Нового Завіту" . Укладач Павло Смук ("Свічадо", Львів);

2. Марія Зубрицька. "Xomo legens": Читання як соціокультурний феномен" ("Літопис", Львів);

3. Іван Вихованець, Катерина Городенська. "Теоретична морфологія української мови" ("Пульсари", Київ);

4. Сергій Павленко. "Оточення гетьмана Мазепи: Соратники прибічники" (видавничий дім "КМ Академія", Київ);

5. Степан Максимюк. "З історії українського звукозапису та дискографії" (видавництво УКУ, Львів-Вашингтон);

6. "Переяславська рада 1654 року: Історіографія та дослідження ("Смолоскип", Київ);

7. "Митрополит Андрей Шептицький і греко-католики в Росії". Головний редактор Юрій Аввакумов (видавництво УКУ, Львів);

8. Олександр Мороженко. "Методи і результати дистанційного зондування планетних атмосфер ("Наукова думка", Київ);

9. Гуць М.І., Олійник І.Г., Ющук І.П. "Українська мова у професійному спілкуванні": Навчальний посібник (Міжнародна агенція "BeeZone", Київ);

10. Лідія Орел. "Мальоване дерево": Наївний живопис українського села" ("Родовід", Київ);

11. Анна Політковська. "Друга чеченська" ("Діокор", Київ);

12. Ян Бжехва. "На землях Бергамотах" (видавництво старого Лева, Львів);

13. Володимир Свідзінський. Повне зібрання творів: У 2-х томах ("Критика", Київ);

14. Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 томах ("Наукова думка", Київ);

15. "Старовинний Харків у поштових картках" ("Колорит", Харків);

16. Григор Нарекаці. "Книга трагедії"("Каменяр", Львів);

17. "Великий атлас світу"(ДНВП "Картографія", Київ);

18. Ольга Токарчук. "Гра на багатьох барабанчиках" ("Літопис", Львів);

19. "Історія епохи очима людини": Підручник для десятого класу ("Генеза", Київ);

2О. О.Пронкевич. Зарубіжна література ХІХ ст." : Підручник для 10 класу ("Педагогічна преса", Київ);

21. "Інформатика. 10-11 класи: У 2-х частинах ("Факт", Харків).

Переможці конкурсу отримали шкіряні грамоти та символічні відзнаки у вигляді равликів.

Звичайно, переможців могло б бути і більше (достойних книжок чимало, зокрема й у галузі художньої літератури). Але ж за організаторами право вирішального голосу.

Чотири дні львів'яни та гості міста блукали у царстві книжки. І безперечно відчули, як писала поетеса, "неповторний дотик до душі".

Олена Логвиненко

 
© агенство "Стандарт"