журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ДИСКУРС

nota bene

ПО ТОЙ БІК

ПРОФІ

Не для еліти

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ПРЯМА МОВА

ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ МОНОЛОГИ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

Культреванш

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №7, 2004

ПО ТОЙ БІК

Коли з людьми дружба не складається...

Арто Паасіліна РІК ЗАЙЦЯ. Переклад з фінської. КАЛЬВАРІЯ, Львів, 2003

До уваги читачів пропонуємо нову рубрику, в якій йтиметься про книги зарубіжних авторів, що виходять друком у наших видавництвах у перекладах українською.
Ведуча рубрики – Євгенія Кононенко.

Журналіст Ватанен тікає від остогидлої роботи, від невдалого шлюбу, від нещирих друзів. Якщо, зазвичай, головні складові життя людини – це родина і робота, то герой потерпів крах в обох напрямках. Він працював репортером журналу, «який писав про удавані недоліки, одначе, справно помовчував про всі грунтовні суспільні хиби». З обличчями різних дармоїдів та переможиць конкурсів краси на обкладинках, цей журнал має успіх, проте не має ніякої користі. Працівники журналу, ті, з ким Ватанен працює пліч-о-пліч, – знехочені циніки, які вміють одне: вгадувати настрої видавця й спритно вдовільняти їх. І родинна складова життя фінського репортера також гірка й безрадісна. Він живе в домі, позбавленому тепла й смаку, чудернацькій комбінації настанов жіночих журналів, де всі складові житла конфліктують між собою. І домівка нагадує сам шлюб Ватанена, коли дружина робить аборт, бо вагітна від іншого, обурюючись, коли чоловік заводить мову про це. І Ватанен тікає з цього дому, з цього життя. Він продає за безцінь своє майно, в нього є трохи грошей на перший період. І в нього з’явився друг: поранений заєць, якого Ватанен врятував, підлікував і взяв з собою у свої безладні мандри. Тікаючи від свого попереднього життя, він не тільки обійшов усю свою охайну чистеньку країну, де, загалом, ніхто нікого не боїться, де немає злочинців, де забуте в лісі пальто повертають власникові, але де все одно так мало простого людського щастя. Ватанен не тільки об’їхав громадським транспортом і обійшов пішки фінські ліси й селища, але й перейшов фінсько-радянський кордон, опинився в Ленінграді, де був переданий фінській владі й потрапив до фінської в’язниці, бо вчинив дуже багато лихих вчинків – аж двадцять два пункти звинувачення! Зокрема він володів дикою твариною без належного дозволу, пив нелегально виготовлений алкогольний напій, мав позашлюбні статеві зв’язки, перетнув державний кордон без належних документів тощо.

Потрапивши до в’язниці, Ватанен зумів доботися дозволу тримати свого вірного друга-зайця з собою в камері, а згодом втік разом з ним, неймовірним чином пройшовши крізь стіну в’язниці. Певне, ідея цієї сумної й зворушливої гротескно-реалістичної оповіді з відверто містичним закінченням полягає в тому, що людина все-таки здатна боротися з обставинами, головне зустріти вірного друга, який може й не бути людиною.

…Якби «Рік зайця» з’явилася друком в перекладі котроюсь із мов колишнього СРСР невдовзі по тому, як її було написано (в 1974) то в критики не було б великих проблем, як презентувати цю книгу. Звичайно ж, у капіталістичному суспільстві людині незатишно в світі, де править капітал, де шлюб є бездуховним і цинічним, де дружба можлива хіба що з тваринами. А тепер ті журнали з пиками дармоїдів та міс на обкладинках з’явилися й у нас, так само як і журнали, які рекламують стильне життя. От тільки рядовим громадянам грошей бракує втілити ідеї стильних часописів. Та коли перехідний період нарешті скінчиться і грошей буде достатньо, то чи не виникне й у нас бажання втекти в ліс разом із зайчиком чи білкою?.. В кожного – своє пекло на цій землі, й розв’язані соціальні питання не розв’язують питань екзистенційних: любов, дружба, сенс життя. А може й ще більше підсилюють їх. До такого висновку приходиш, читаючи «Рік зайця» по-українськи.

Як вже говорилося, цей роман було написано в 1974 році. Відтоді він витримав декілька перевидань, його було перекладено тридцятьма мовами світу, у Франції «Рік зайця» навіть здобув літературну премію. По роману було створено кінофільм. Отже, це книга не лишилася у своїй епосі, пережила свій час, стала своєрідною класикою. Саме тому Львівське видавництво «Кальварія» звернулося до цього роману для першого знайомства українського читача із сучасною фінською літературою. Адже знання українців про сучасну фінську літературу є досить умовним. Звичайно, українці можуть читати фінську літературу і в російських перекладах, але й російською фінська література перекладалася дуже мало. Наш останній великий орієнтир на шляху пізнання фінської літератури – це «Прекрасна свинарка» Марті Ларні. І от наразі маємо «Рік зайця» Арто Паасілінни в перекладі Юрія Зуба. Сподіваємося, зворушливий заєць і його мандрівний господар знайдуть своїх шанувальників в Україні, як знайшли їх в себе на батьківщині і ще в тридцяти країнах світу.

Євгенія Кононенко

 
© агенство "Стандарт"