журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ДИСКУРС

nota bene

ПО ТОЙ БІК

ПРОФІ

Не для еліти

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ПРЯМА МОВА

ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ МОНОЛОГИ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

Культреванш

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №7, 2004

КНИГА I РИНОК

Презентація успішності

Ну дуже хочеться шкіряну грамоту із равликом!

Чого ви чекаєте від Львівського форуму видавців?
З цим запитанням звернулися ми до українських видавців.

Петро Мацкевич, головний редактор видавництва

«Кальварія».

– Скажімо так, чогось особливого не очікую. Очікую на зустрічі з друзями, того, що в кількох приємних компаніях, які збираються дуже рідко, кілька разів гарно нап'юсь. У Києві практично неможливо зустрітися в такій атмосфері, точніше, таким складом. Це буває дуже рідко, коли книговидавці, люди, які займаються книготоргівлею, письменники збираються разом. І атмосфера у Львові інша. Що б там з форумом не відбувалося, все-таки я очікую свята. Свято – це атмосфера. Та й, зрештою, в Києві неможливо напитися по тих цінах, які є в київських кнайпах. У Львові це легше зробити, і в кращій атмосфері.

Далі, чого я ще очікую. Мені здається, що останнім часом (навіть не здається, а я відчуваю по деяких конкретних речах) починає зростати інтерес до української культури як у польських, так і у російських видавців. Звичайно, росіяни по-різному на це реагують. Одні просто хочуть перекуповувати письменників, не перекладати з української (цього вони не хочуть) а щоб письменники зразу писали російською. А деякі зацікавлені і купувати права на видання, а потім перекладати. Це приємно, і я сподіваюся, що на цьому форумі ми вирішимо питання з кількома конкретними речами, як перекладів на польську, так і перекладів на російську українських авторів. Тобто цей форум, можливо, стане першим, на якому ми будемо продавати не лише книжки, а й права. Я думаю, це має бути цікаво, і все-таки якийсь новий щабель розвитку форуму.

«Кальварія» якоюсь мірою доклалася до активізації літературного процесу в Україні. Цей процес справді пішов, і пішов дуже потужно. Найбільший мій страх – це те, що той стан, у який загнали українських видавців, може призвести до того, що цей процес просто штучно придушиться. Якщо книжки не видаються… Все-таки, мені здається, найбільший стимул до писання – це коли ти маєш можливість побачити свою живу книжку. А якщо ти можеш отримати якусь авторську винагороду, якщо ця книжка буде ще й продаватися – це значить, що книжок буде ще більше. Оцей процес фактично пригасили. Я боюся, що це відіб'ється не лише на видавничій справі, не лише на фінансовому стані видавців, на їхній психології, а навіть в якомусь сенсі а це може пригальмувати літературний процес. Оце було б дуже кепсько. І я все-таки од форуму сподіваюся нового поштовху до розвитку як видавничого бізнесу, так і літературного процесу в цілому. Я вважаю, що після виходу з кризи форум може стати початком нової активізації літературного процесу. Принаймні, видавці побачать, що «еще жив курилка!», що вони ще можуть спілкуватися. Крім усього іншого, щось трошки вторгують. На форумі завше непогана торгівля. Підуть в кнайпу з кількома гривнями в кишені, не з пустими, це підніме їхній настрій. Знаю, що буде достатньо багато письменників, відомих, не тільки українських, а й російських, польських. Успіх справи дуже залежить від відчуттів того, хто цю справу робить, від настрою, від наявності впевненості. Я сподіваюся, що форум буде тим оптимістичним допінгом, який дасть нам можливість рухатись вперед.

Діана Клочко, бренд-менеджер видавництва «Кальварія».

– Ситуація з книговиданням раніше була трішечки краща, більше того, вона була стабільною, форум зростав у кількості і якості показників. Було відчуття, що це просто свято. Якась така гарна забавка, яка має, звичайно, свої підтексти комерційні, але перш за все – це відчуття спільноти, спільноти видавничої, коли один раз на рік вона збирається і бачить, що є більше, краще, впевненіше, і взагалі активніше. Звичайно, перша половина року оцього відчуття віртуальної, загальноукраїнської видавничої спільноти вона не додала, а скоріше відняла. Я очікую від форуму, що хоча б оце почуття єдиної справи може з'явитися знову. Або не з'явитися. Це для мене буде такий собі лакмусовий папірець того, чи є видавці як певне коло людей, які думають про справу. Я не кажу, що це коло бізнесменів. Певне коло людей, які думають про те, як видати книжку в цих умовах. Чи все-таки їх немає. Вони дбають лише про те, як прожити. Тому що видавців поставили в умови, коли вони мусять думати про те, щоб фізично виживати, а не про якісь нові проекти, про розширення, про перетворення книговидавничої справи у бізнес. Отже, для мене це буде лакмус того, що відбувається із видавничою справою у ситуації державного непідтримання, м'яко кажучи.

Чи очікую я нових проектів? Якщо я на форумі побачу нові, цікаві книжкові проекти, будь-чиї, то для мене це буде показником живучості нації. Знову ж таки, я знаю, що цей форум буде відрізнятися від інших присутністю і польських, і російських видавців з їхньою програмою. Це теж цікаво буде поспостерігати: Україну між двома сусідами, як вона виглядатиме. Подивимось, з якими почуттями приїдуть сусіди. Чи будуть це пропозиції, чи буде це просто банальна, людська, а в нашій ситуації небанальна, сусідська присутність? Чи вони дивляться на Україну як на певний ринок, який у цій ситуації може бути зданий українськими видавцями? Це теж треба розуміти, якщо вони приїдуть і побачать, що українські книговидавці здають позиції… Ну що ж, цей ринок стане їхнім. І це, знову ж таки, добре буде видно на форумі. Так що я очікую поспостерігати за процесом. По суті, Львівський форум за цих умов, – показник макропроцесів у видавничій справі. От їх відслідкувати буде найцікавіше.

Леся Воронина, головний

редактор журналу

«Соняшник».

– Львівський форум цікавить мене усі роки, відколи він відбувається. Мені здається, що дуже розумно продумано і по-європейськи зроблено сам формат цього форуму. Уже те, які присилають запрошення на форум: у гарних конвертах, з прекрасною поліграфією, ціни, скільки коштує готель, скільки коштує місце, яке ти можеш орендувати, це уже від самого початку робилося грамотно і професійно. Думаю, що форум цей поки що не має конкурентів. Я бачила, наприклад, у Києві те, що відбувається, ті спроби зробити книжкові свята і книжкові зустрічі. Вони, на жаль, успіху поки що не мали. «Книжковий сад», на якому я цього року була, чи невеличкі або досить широко анонсовані книжкові імпрези не збирають багатьох любителів книжки, чи видавців, чи продавців книжки. Я думаю, причина, можливо, у тому, що в Києві існує величезний книжковий ринок «Петрівка», і він задовольняє усі запити наших «книжкових хробаків», які цікавляться такими най, най… новинками. Але, думаю, причина ще й в тому, що Львів завжди був такою культурною столицею України, саме українською. Там цікавилися україномовною, питомою літературою, там до неї ставилися з повагою і любов'ю. Гадаю, Львів сам створює прекрасну ауру, як модно тепер казати. Ці старовинні вулички, запах львівських кав'ярень, розкішної, щойно пряженої кави. Тягне туди людей. Я бувала у Львові, але, на жаль, ще не була на форумі. Коли мені розповідали, які розкішні там бувають розпродажі, як йдуть юрми людей, які при цьому інтелігентно спілкуються українською мовою, коли суцвіття наших модних і просто талановитих письменників з'їжджаються поспілкуватися з цілої України, посперечатися, випити по чарці і при тому обговорити найновіші події у літературному і навкололітературному світі – це дуже важливо. Думаю, що форум, у якому торік почали трошки розчаровуватись, як мені казали, бо він перетворився просто на ярмарок, можливо, все-таки збережеться і буде місцем зустрічі української інтелігенції. Всі, хто зацікавлений у тому, щоб виходила повноцінна українська книжка, і щоб не тільки виходила, щоб продавалася, щоб був ринок збуту, щоб українські письменники не були десь окремо, у своєму маленькому гроні, не лише на вулиці Пушкінській збиралися у кав'ярні наші генії чи у Львові, під великим левом, а щоб книжка доходила до посполитого українського читача, вони зацікавлені у тому, щоб залишався львівський форум, як вершинна точка, до якої упродовж цілого року прагнуть наші українські видавці.

А ще у мене особисто є одна інтрига, я її не можу розголосити, але, можливо, я буду присутня на форумі і як автор нової книжки. Тому мені страшенно цікаво там побувати, як засватана дівка. Не як видавець, який усім намагається розказати, яку чудову книжку він видав, а як автор, якого привезли і показують, а я буду розповідати, що мене спонукало до написання цього твору.

Світлана Крупчан, редактор

з видавництва «Казка».

– Цього року ми беремо участь у форумі вшосте. Так виходить, що кожного разу ми випускаємо у цей час нову книгу. Мабуть, форум відбувається у такий вдалий час. Початок навчального року, а ми зараз активно займаємось навчальною літературою. Наше ставлення до Львівського форуму? Завжди дуже цікаво побачити реакцію читача на новинку, безпосередньо, вживу. Тим більше цікаво спілкуватися із покупцями книги у Львові. Там відсутній великий книжковий ринок, типу нашої «Петрівки», і львів'яни на другий, третій день форуму масово йдуть купувати книжки. Для них це подія. Вони чекають форуму цілий рік, аби придбати щось подешевше. Ціни у магазинах значно перевищують ціни під час продажів на форумі. Звичайно, тут і відбувається живе спілкування з читачем. Я навмисне розпитую, цікавлюся думкою. Дуже корисно дізнатися, що люди шукають якусь книгу, не знаходять. Вони починають скаржитись, тоді наше видавництво орієнтується на побажання, на попит. Ми, звичайно, займаємось вивченням ринку, але попит на спеціалізовану літературу далеко не завжди можна ретельно відслідкувати. Отримавши інформацію про попит на якусь книгу, ми починаємо шукати фахівців у даній галузі і працювати з ними на взаємну користь і на користь покупця. Треба сказати, що ми працюємо з оригінальною літературою, отже, маємо змогу реагувати на зміни попиту оперативно.

Стосовно нашого настрою перед форумом цього року? Так, законодавство було мінливим. Чесно сказати, від нашої влади ми нічого іншого і не чекали. Була надія на краще, нею і жили. Це затишшя на роботу видавництва мало вплинуло. Єдине, що ми трохи уповільнили роботу із новими проектами в той час, коли можна було б надрукувати значно більше. Але і в цей важкий період ми дещо видали і, здається, не прогоріли. Дещо з нових проектів представимо на форумі. От тільки на конкурс ми завжди трохи не встигаємо. Хочеться, щоб книжки опинилися на полицях магазинів до першого вересня, до початку навчального року, тож уся увага в цьому напрямку. Тому на конкурсі під час форуму зазвичай фігурують не нові, а минулорічні наші книжки. Якби термін конкурсу посунули хоч на кілька днів вперед, ми встигали б.

Михайло Слабошпицький,

директор видавництва

«Ярославів вал».

– Я дуже розчарований! Бачите, коли «приспічило» кандидатам у президенти друкувати свою продукцію у незліченній кількості, тоді було знято податок на додану вартість на всі поліграфічні процеси. Ось тому я цим не зачарований, скоріше розчарований. Дехто зараз в ейфорії, але я певен, що це не піклування про нас, про українську книжку, а піклування про себе, рідних.

Чого я чекаю від Львівського форуму? Щоразу на тлі сірого, нещасного животіння, – це якийсь добрий рефрен. По-перше, всі їдемо туди з ілюзіями, бо багато в ньому є позитивного, доброго. Я взагалі не знаю, з чим порівняти цю подію в літературному житті і в житті книги. Навіть коли щось не справджується на цьому форумі, менше продано книжок, менше зав'язано стосунків, з'являється якась рутина, все одно позитив переважає, бо, по-перше, це всьому суспільству нагадує, що ще жива українська книжка. Мушу сказати, що всі, хто зараз має справу із книжкою, – це або люди несповна розуму, або люди жертвенні до несамовитості. Тільки людина, яка не сподівається в житті якихось благ і здобутків для себе, для своєї родини, може займатися справою української книги. Це така віра і служіння на грані того, як раніше люди накладали на себе аскезу. Отакими є письменники, видавці і продавці української книги, як, наприклад, Ольга Огризло у Львові. В Україні навчилися робити багато речей, зокрема книжок, у кращих світових традиціях. Багато книжок вперше являються світові саме на Львівському форумі. Це сенсація. І видавництва приурочують вихід книги до форуму. Відбувається маса прем'єр і бенефісів. Згадаймо, на минулорічному форумі, по довгій перерві, з'явився на люди Вінграновський. І побачили його, і слава Богу, і запам'ятали із новою книжкою, прекрасною, видавництва «Літопис». На жаль, ми востаннє його там бачили.

На форумі багато знайомих дійових осіб з цього українського книжкового «гетто» раптом постає у нових ролях, повертаються новими гранями і, як правило, дуже позитивними.

Я не мрію, що «Книжковий світ» чи книжковий ярмарок, який проводиться у Інституті фізкультури в Києві, сягнуть рівня Львівського форуму. Але я мрію, щоб хоч щось від нього вони взяли, від цього духу. Я розумію, що для цього потрібна аура, така, як у Львові, що потрібна львівська кількість людей, які йдуть дивитися на книжку. Бо у Львові на форумі платний вхід. Тут я думаю про київського обивателя, чи він ще потратить гривню на вхід? От кажуть, що ми люди не практичні, що не вміємо товар продати, але Львівський форум показує, як згармонізувати комерційний і творчий моменти. І це прекрасно! Я чув нарікання: от, вони свої бізнесові справи залагоджують! Це прекрасно, коли так відбувається. Так повинно бути. Тут така аналогія, трохи притягнена за вуха, але мені ось що пригадалося. У Канаді, в Торонто, є захід, він існує років тридцять чи сорок, називається «Караван». Його придумав один українець і забув давно. Кожна етнічна група демонструє себе, своє мистецтво, свою культуру, свою кухню. Останній тиждень червня – це свято. З'їжджаються з усього світу. Ви йдете і, наприклад, хочете пізнати італійців. Демонструються піцерії, ресторани, живопис, все, все, все. Українці теж мають два павільйони: Одеса і Київ. От під час цієї демонстрації і відбувається найбільший бізнес. Там така система: ви купуєте абонемент, він коштує двадцять доларів, це право входу у будь-який павільйон по всьому Торонто. Я йду до італійського ресторану, і там купую, окрім їжі, на згадку якусь листівку, якусь сорочку, де написано «Фйорентіна». Вона коштує двадцять, а я куплю її там за сорок, бо на ній напис «Караван». Все це повинно бути і на нашому форумі. Оце і є комерційний момент. Годі дурного соціалістичного синдрому! Все коштує. А українська книга коштує так дешево! В усьому світі книга – це дуже дорогий товар, це предмет розкоші часто навіть. Єдине, чим виправдовується наша дешевизна, – це наші невисокі життєві стандарти. З підняттям стандартів життя в суспільстві має піднятися і ціна на книгу. Коли іноземці приїздять до нас, не знаючи наших зарплат, вони кажуть: «Боже, як у вас все дешево! Як вам добре! Яка книжка дешева! Це ж у нас коштує сто двадцять доларів, а у вас сто двадцять гривень!» Якби вони знали, що у нас ці сто двадцять гривень – третина зарплатні, вони б так не казали.

Мені здається, що серед отого нашого тихого і літературного, і видавничого, форум – каталізатор. Ініціатори показали, що те, що залежить від громадськості для активізації і промоції книговидання, громадськість і робить. Слово тепер за владою.

Леонід Фінкельштейн,

головний редактор

видавництва «Факт».

– Знаєте, цього року наше видавництво їде на форум навіть з більшим бажанням, ніж у попередні роки. Чому? Справа в тому, що ми ніколи не розглядали Львівський форум, як спробу зав'язувати нові контакти для нових контрактів або спробу продавати велику кількість книжок. Вони, звичайно, там продаються, але навіть чотири дні супер-хорошого продажу ніколи не зроблять так, щоб видавництво весь рік жило на ці гроші. Що стосується нових контрактів, я перепрошую, з усіма, з ким можна працювати в цій країні, ми вже давно працюємо і будемо працювати. Я не впевнений, що ми знайдемо когось нового, хто істотно покращить продаж книжок, порівняно з тим, що було раніше. Тому завжди, коли мене запитували, чому я їду на форум, а я взагалі дуже люблю цей форум і їду завжди, завжди радий там бувати, я відповідаю просто: «Їду для спілкування». Для мене головне – це побачити своїх друзів, побачити своїх колег у роботі, подивитися на нові видання, на зацікавленість читачів, якими книжками вони цікавляться. Це свого роду соціологічне обстеження.

У цьому році до очікуваного соціологічного обстеження, плюс контактів з друзями і колегами, додалося ще одне. Я вже писав про це у декількох статтях. А що нам ще залишилося, окрім Львівського форуму? Справа у тому, що сьогодні треба робити все, що іще можна зробити, і чекати того, чого можна дочекатися. Оскільки ми всі знаємо, що книговидавнича справа в Україні поставлена на коліна, при тому, що коліна знаходяться нижче, ніж стопи. Так сталося не тому, що ось було ПДВ, а тепер його скасували. Справа в тому, що, коли почалися усі ці ігри, коли почалася невизначеність, я говорив і готовий повторити: якщо

навіть скасують ПДВ, а його, слава Господу, скасували, потрібно ще півроку чи рік, аби вийти на той рівень, з якого ми починали. Так воно і сталося. Хоча ми видали за дві тисячі четвертий рік двадцять п'ять книг, це набагато менше, аніж ми планували. Найголовніше і найстрашніше те, що зараз робимо ми і, на превеликий жаль, як мені здається, всі інші видавництва, це не стільки вже бізнес, скільки стояння в черзі за грантами. Як при соціалізмі за ковбасою, так зараз за грантами. Може, нам, у матеріальному плані, від цього не гірше, але ми звикли ставитися до своєї роботи, крім її гуманітарної сфери, як до нормального бізнесу. Сьогодні книжкового бізнесу в країні нема. Я маю на увазі, звичайно, ті видавництва, які працюють з українською, україномовною книжкою. Бізнесу нема і, відверто кажучи, він так швидко не очікується. Взагалі, стало набагато важче і менш цікаво. Ось тому для мене Львівський форум сьогодні – це ще одна спроба відродження того, що скасували.

Володимир Брискін, директор видавництва «Тезис».

– Форум – унаочнення видавничих мрій, єдина нагода за рік поспілкуватися з читачами, а не лише з посередниками. Жодна інша виставка не дарує насолоди бачити нескінченний потік відвідувачів, зрання і до закриття, чотири дні поспіль, відчувати, що Львів живе в ці дні книжками. Форум – спілкування з колегами. Приємно побачити, хоч зрідка, знайомих, придбати собі уподобані книжки. Ми саме на форумі це робимо, кожного року доповнюємо редакційний архів: словники, спеціальна література, і для себе щось. А ще вивчаємо конкурентів і заряджаємось енергією змагання, прагненням видавати краще і вести справу прибутковіше.

Форум – презентація успішності. Продавці приїжджають і бачать твій поступ. Дуже добре, коли приїжджають і бачать тебе у тому самому місці і в доброму гуморі і визначають, за якимись їм відомими ознаками, чи ризикувати із твоїми виданнями цього разу, чи ні. Вони бачать пожвавлення біля стенду і бажають відродити його у своїх книгарнях і ятках.

Форум – випробування фаховості. Ну дуже хочеться шкіряну грамоту із равликом! А ще – чи вдається кому-небудь з іншої виставки повернутись із заробком? Тільки ж з форуму!

Форум тісний. Йому палацу замало. Було б не кепсько, аби Львів збудував більш просторий майданчик. Може, вдвічі більше відвідувачів ви-

трачало б гроші у місті в ці дні.

Форум – прагнення кращого. Він живий, щороку інакший. Він втілює вимовлені побажання і надає все більше можливостей і свободи. Він росте із нами і весь час випереджає, щоб ми вимагали більшого.

Форум – свято книги. Про це варто спитати приблизно шістсот дітлахів, що цього року прибудуть на День дитячого читання.

У форумі є недоліки, але за рік їх усувають, або вони забуваються. І линемо до Львову знову!

Про темряву законодавчих негараздів. Коли з січня держслужби почали бойкотувати чинні закони, наша редакційна рада поклала переплануватися на роботу без пільг, назавжди. Остання мильна бульбашка із пільгами луснула нещодавно. Може, комусь замулило очі, але видавці знають: виробництво книги пільг не отримало, і книга не здешевшає. Так і працюємо. Але ж годують не пільги, а покупці, і краще, коли вони заможні і впевнені у соціальній стабільності, у послідовній державній підтримці культури і освіти. Із заможністю поки кепсько. Політика в державі антикультурницька і протиосвітня. Але купувати стали більше. Відповідно, ми їдемо на форум, бо маємо з чим.

Як готуємось? Весь рік. Із травня починаємо пакувати валізи і готувати виїзну торгівлю. Наразі запрошуємо продавців відвідати наш стенд, дізнатись про можливість більших знижок, побачити нові плакати. За п'ять років від створення ми представили на форумі сто дванадцять видань, переважно наочність для дошкільнят і школярів. Цього року опановуємо новий вимір. Стартували із серією «Пригодницька бібліотека» для дітей дев'яти-дванадцяти. Читайте із насолодою!

Записала Марина Муляр

 
© агенство "Стандарт"