журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

суспільство

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ДИСКУРС

ПРОФІ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

Культреванш

Не для еліти

ПО ДІАГОНАЛІ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №6, 2004

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

Пригоди славного лицаря Бумблякевича на Великій Сміттярці

Літературний хуліган, еротоман, містифікатор, блискучий стиліст, – як тільки не називають Юрія Винничука. І правильно називають, між нами кажучи. Але після прочитання Винничукового роману "Мальва Ланда" хочеться додати ще один епітет. Що й роблю з превеликим задоволенням: пан Юрко не лише блискучий стиліст, але й прекрасний стилізатор.

Адже що таке "Мальва Ланда", як не чудова стилізація середньовічного лицарського роману?

Судіть самі: є Герой, хоробрий лицар "без страху й догани" – кумедний бібліофіл, підстаркуватий парубок Бумблякевич. Є Героїня, Прекрасна Дама – загадкова й чарівна поетеса Мальва Ланда – втілення Вічної Жіночості, за якою вирушає в свою містичну подорож Герой. Вона манить Героя за собою і втікає, промайне на обрії, ніби марево, і зникає – і знову манить.

І мандрує Герой не де-інде, а в загадковій і дикій Країні, традиційній "Дикій Хащі" середньовічного роману, якою цього разу постає Велика Львівська Сміттярка. Наяву карколомний перебіг сюжету, чудернацькі істоти, деякі з них допомагають Героєві, а інші – навпаки. Герой переживає безліч пригод, сумних і кумедних, страшних і не дуже, трагічних й еротичних. З'являється й "тіньова іпостась" тієї самої Вічної Жіночості, яка прагне забрати Героя собі, і неодмінний персонаж лицарського роману – відомий в системі архетипів під йменням Супутник Героя...

Класична зав'язка: наш герой Бумблякевич вигадує собі міфічну "прекрасну панну" з таємничим йменням Мальва. Потім йому до рук потрапляє збірка віршів поетеси на ім'я Мальва Ланда. А потім...

...І зібрався благородний лицар у похід, бо дізнався, що десь, за морями, за лісами, у зачарованому замку, живе прекрасна панна на ім'я... Втім, імення Прекрасної Дами ми вже знаємо.

...І сів лицар на коня, і взяв до рук списа, і поскакав лицар...

Ой вибачайте, це із Артурівського циклу!

У нашому ж випадку лицар (тобто наш герой Бумблякевич) пішов вулицями та провулками славного міста Львова шукати місце проживання своєї Прекрасної Дами (тобто Мальви). Місцева пророчиця в образі старої львівської пліткарки (а ви думали, пророки в плащах, розшитих зорями ходять? Ні, я не сперечаюсь, можливо, в середньовічній Європі вони й ходили у плащах і з посохами. А у Львові 90-х років ХХ століття вони гріють старі кістки біля віконця і цілісінькими днями спостерігають за ближніми своїми) говорить Бумблякевичу: "І підеш ти туди, не знаю куди..."

Ой, це з іншої казки.

Зрештою, послала пророчиця славного лицаря Бумблякевича прямісінько на... львівську сміттярку. А ви думали, куди? І найголовніше – наш Герой, повністю захоплений уявними принадами прекрасної панни Мальви, пішов.

Сміттярка виявляється зовсім іншим світом, паралельним виміром, "диким лісом", тридесятим царством-королівством із своїми законами, традиціями, формами власності та управління. І тут класичний лицарський роман переплітається зі справжнісінькою утопією (чи антиутопією, – це як вже кому подобається); а нашому Герою одразу ж доводиться приймати місцеві правила гри, бо... Ну, що відбувається у лицарських романах та інших легендарних історіях з тими недоумками, котрі правил гри чужого монастиря не приймають, усі ми знаємо ще з дитячих літ.

Відзначившись у княжих ловах на єдинорога, Бумблякевич у кліп ока стає місцевим героєм. Але спокійне життя національного героя сміттярчаного царства його не влаштовує. Панна Мальва – ось його мрія і одвічне бажання. Вона присутня, як тінь, як привид, як невловимий дух, як віяння вітру. Вона тут була – а тут вже зникла. Герой у погоні за нею постійно запізнюється на лічені хвилини, і не може її здогнати.

Нарешті Бумблякевич дізнається, що знайти свою мрію він зможе у зачарованому замку, який знаходиться за океанськими водами, а якщо точніше – то за Морем Борщів, куди Мальва Ланда, всезнаюча діва і добра фея місцевого королівства, відлетіла (на повітряній кулі) у пильній справі. Переживши під час плавання Морем Борщів жахливі пригоди (чого вартий лише абсолютно канібальський епізод поїдання матросами живої русалки!), Бумблякевич потрапляє ще до однієї країни, де він таки надіється знайти свою мрію-Мальву.

Спершу він стає жертвою пристрасті трьох карликуватих сестер (як тут не згадати трьох Мойр, Норн та іншу трійцю сестер, що не відрізняються вродою, але при правильному підході можуть допомогти). У Винничукового героя підхід до жінок один – еротичний, але, як правило, він себе виправдовує. (Правий, тисячу раз правий був старий добрий дядечко Фройд!).

Переживши ще ряд карколомних пригод, знайшовши вірного супутника, але так і не наздогнавши свою мрію, наш Герой повертається до... Львова. Але виявляється, що за кілька днів його перебування на сміттярці у реальному світі минуло шість років. Культурний шок у Бумблякевича змінюється шоком натуральним: у нього починається прискорений процес старіння. Йой, шляк би тебе трафив! Негайно назад на сміттярку!..

...Як і належить у лицарському романі, усе закінчується добре. Бумблякевич одружується. Прекрасна панна Мальва Ланда стає місцевим божеством. І виявляється, що весь світ сміттярки – це лише "сон Мальви Ланди", і Бумблякевич пише "Книгу Сотворення" на основі своїх блукань та притч, і "несе слово Мальви, яке вона йому надиктовує у дуже вузенький проміжок часу між сном і пробудженням"...

На цьому зупинюся. Не варто занадто захоплюватися переповіданням сюжету. Краще раз прочитати, ніж... Ви мене зрозуміли.

Роман має просто таки блискучі епізоди. Наприклад, діалог Бумблякевича з панею Гущаковою (вона ж пророчиця). Це – поема в прозі, це – гімн усім пліткаркам, в які б віки і під якими б зорями вони не жили! А блискуче виписані "типи" старожилів сміттярки! А полювання на єдинорога!

Роман має епізоди жахливі. Як, наприклад, той-таки епізод з русалкою. Стівен Кінг має заридати від творчого безсилля!

І ще одне. Я не знаю, чи пан Винничук є автором тих віршів, що є в книзі. Але якщо це він – то моя глибока особиста подяка йому лише за одні ці рядки:

"Осінь і ваше обличчя...

Листя зів'яле зітхання...

О, не підходьте ближче –

На віддалі глибше кохання..."

...У зіниці кожної людини відображується Всесвіт. Цей древній афоризм дуже добре підходить письменникам. Бо вони не тільки творять світи у своїх книгах. Кожен світ кожної книги – це відображення світу реального, якоїсь маленької (чи великої) його частинки.

То що ж таке "Мальва Ланда" Юрія Винничука? Окрім того, що це – майстерно написаний роман, суголосся кількох стилів фантастики, романтичної прози й бурлеску?

Як на мене – це іронічна й сумна історія про кожного з нас, про тих, що шукають свою загублену душу у лабіринтах світової історії, на звалищах власної свідомості і в хвилях повсякденного моря.

Ви зі мною не згодні? А прочитайте спершу роман...

Громовиця Бердник,
gromovytsya@bulava.org

 
© агенство "Стандарт"