журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

суспільство

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ДИСКУРС

ПРОФІ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

Культреванш

Не для еліти

ПО ДІАГОНАЛІ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №6, 2004

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

Василь Головачов: "Фантастика – це порятунок душі..."

Цього письменника не потрібно представляти читацькому загалу. Люди, навіть досить далекі від фантастики та літературного процесу, навіть ті, що крутять носом при слові "фантастика" і ті, що надають перевагу іншим жанрам, чули це прізвище: Василь Головачов (у фантастичній тусовці його називають поштиво-іронічною абревіатурою ВВГ).
Одні називають його комерційним письменником. Інші – талановитим фантастом (це думка, зокрема, патріарха радянської фантастики Володимира Савченка). Праві й ті, й інші. Тому що кожен новий роман ВВГ приречений на успіх. Кожний старий роман перевидається накладами – дай Боже кожному письменнику! Але разом з тим – і науково-фантастичних та просто фантастичних ідей у його романах достатньо. Чого варта тільки власна теорія структури Часу (за що й отримав спеціальну нагороду "Камінь Стоунхенджу" на минулорічному фантастичному конвенті "КиївКОН").

Про нього складено чимало легенд. Розповідають про літературних негрів, послугами котрих письменник нібито користується. Про комп'ютерні програми для написання романів, якими нібито ВВГ послуговується (щодо останнього – наклеп, шановні мої, наклеп і оббріхування, – своїми очима бачила, як ВВГ пише від руки!).

Як створюються літературні бренди? У кожного з письменників, чиї прізвища стали цим, вибачайте, явищем, на це питання є своя відповідь. А у видавців – своя. А що вже знавці та читачі говорять про брендоносних авторів... Але ж і читають! Якби не читали – хіба ж потрібна була б така кількість примірників?

...Та що це ми все ПРО Головачова та ПРО Головачова? Треба ж і самому йому слово надати. Вислухаємо та й зробимо висновки, хто ж він такий, письменник-фантаст ВВГ. От тільки говорили ми з метром пострадянської фантастики не про його габаритні романи. І не про фантастичні ідеї. І – боронь Боже – не про творчі плани. А про життя. З аспектів якого, власне, і сплітаються оті самі ідеї та плани. А літературний бренд – так то ж карма...

Його родовід

– Василю Васильовичу, кожна людина починається з коріння. Тож – чи знаєте Ви своє родове древо? Ким були Ваші предки?

– Родове древо знаю – на жаль – лише до шостого коліна. Це кінець 19-го століття. Мої предки були селянами. Чим пишаюся.

– Як Ви ставитеся до вивчення своїх генетичних коренів? Чи займаєтеся цим?

– До вивчення коренів ставлюся позитивно. Це необхідно для усвідомлення себе. Але більше мене хвилює пошук предків Роду – гіперборейців. Своїм же особистим генеалогічним древом спеціально не займаюся.

Його батьківщина

– Що для Вас означає поняття "батьківщина"?

– Перш за все, батьківщина – не тільки місце народження, але й місце ПЕРЕБУВАННЯ ДУШІ. Де б я не жив, батьківщина моя там, де я народився. На Брянщині.

– Герої Ваших книг носять російські імена, служать своїй батьківщині. Доводиться іноді чути звинувачення Вас у "русофашизмі". Що Ви можете сказати з цього приводу?

– Хай звинувачують у чому завгодно. Я росіянин, і захищаю свій Рід – не більше й не менше. Втім, я не бажаю зла іншим народам та націям.

– А в еміграції Ви б змогли писати?

– Не знаю... Навряд. Річ у тім, що я ніколи не стану емігрантом, що б не трапилося з моєю країною і зі мною.

Його спорт

– Я знаю, що Ви в минулому професійно займалися спортом, маєте звання майстра спорту з волейболу. Якими ще видами спорту займаєтесь?

– Я займався боксом, легкою атлетикою, туризмом, карате – коли це було цікаво. Волейболом же я займався професійно. Я люблю цю гру.

– Що головне для Вас у спорті: дух суперництва, жага перемоги, – чи це просто спосіб тримати себе у формі, за принципом "здоровий дух в здоровому тілі"?

– Я люблю гострі відчуття, радість володіння власним тілом.

Його захоплення

– Чи має автор, який пише два-три крупних романи на рік, якесь хобі?

– Я завзятий бібліофіл. Збираю бібліотеку старої фантастики – з початку 20-го століття до 1992 року.

– О! Таке хобі мусить допомагати у творчості. Так?

– Звичайно! Але швидше, це захоплення допомагає відпочити, згадати дитинство...

– А чи доповнює воно Вашу творчість?

– Чи доповнює?.. Не замислювався над цим. Можливо...

– Які Ваші улюблені книги?

– Улюблених книг багато, більше сотні. Втім, спеціально не рахував.

– А улюблені літературні герої?

– Смок Белью Джека Лондона, барон Мюнхгаузен, д'Артаньян, Василь Балуєв.

Його друзі

– Ваше розуміння дружби...

– Друг – це, найперше, надійна опора у всьому. Мій ідеал чоловічої дружби описаний Ремарком у романі "Троє товаришів".

– Чи є у Вас справжні друзі?

– Сподіваюся на це. Але їх мало, і з кожним роком стає все менше...

Його колеги

– Василю Васильовичу, чи можете Ви когось із колег по перу назвати своїми друзями?

– Хіба що Володимира Дмитровича Михайлова. Я знайомий з ним чверть віку. З іншими ж письменниками знайомий менше, і пуд солі з ними не їв.

– Кого з фантастів Ви читаєте? Кого з них вважаєте своїми учителями?

– Зрідка почитую нові речі майстрів – Володимира Михайлова, Євгена Гуляковського, Бориса Стругацького, Володимира Савченка, Олександра Бушкова. Своїми заочними вчителями вважаю Івана Антоновича Єфремова, Станіслава Лема, того ж таки Володимира Михайлова.

Його жінки

– Як для бойової фантастики, Ваші романи відзначаються надивовижу бережним ставленням до героїнь. Це – відображення життєвої позиції?

– Безперечно!

– Ідеальна жінка – якою вона повинна бути в уявленні ВВГ?

– Я про це писав. (Сміється.) Хоча ідеальних жінок – як і чоловіків – не буває. Жінка має бути теплою, доброю, берегинею і д а р у в а л ь- н и ц е ю.

– Ваш улюблений жіночий персонаж в літературі?

– Ассоль з "Червоних вітрил" О. Гріна, Делла з повісті О'Генрі "Дари волхвів", Аеліта з однойменної повісті О. Толстого. Плюс всі жінки з романів Головачова. (Сміється.)

Його творчість

– Василю Васильовичу, Ви віддали літературі більше 20 років. Це багато чи мало?

– Швидше мало, ніж багато. Втім, залежить від того, за яким критерієм судити. За кількістю написаного? Тоді багато. Чи за внутрішнім задоволенням? Тоді – мало. Чи, може, за оцінкою ворогів?..

– Що таке фантастика в ХХI столітті?

– Фантастика, як і література загалом – це порятунок людської душі. І не лише тепер, а й у віках.

– Яким Ви бачите фантаста В. В. Головачова через рік, два... десять?

– Через рік-два – інтенсивно працюючим. Через десять років – теж інтенсивно працюючим.

Його мрії

– Ви пам'ятаєте, про що Ви мріяли в дитинстві?

– Про далекі зорі, про польоти в космос, про зустрічі з інопланетянами...

– І все це Ви описали у своїх романах. А про що мрієте ще написати?

– Є давня мрія – написати роман спогадів.

– А які ВВГ плекає мрії "по життю"?

– Мрію виховати внучку Настуню справжньою людиною. Є й "дрібніші" мрії – скажімо, щоб з телеефіру зникли нарешті реклама та кримінальні новини.

Його страхи

– Чи є щось, чого боїться ВВГ?

– Так. Я найбільше боюся творчо самозадовольнитися.

Його недоліки

– Як Ви вважаєте, які недоліки натури заважають Вам?

– Мої вічні недоліки – поспіх у всьому, вічне спортивне ставлення до життя.

– А які допомагають?

– Я дуже нервова людина, і "на нервах" можу зробити багато корисного.

– У яких слабкостях не можете собі відмовити?

– Не можу відмовитися від партії-другої в преферанс у хорошій компанії і від шампанського.

Його карма

– Василю Васильовичу, чи вірите Ви в долю?

– Вірю.

– Як вважаєте, чи виконує письменник-фантаст ВВГ своє призначення на планеті Земля?

– Так, виконує. Але земний шлях його ще не закінчений. Він ще потрібен тут, і в цей час...

Довідка.

Василь Васильович Головачов (ВВГ) – письменник-фантаст.

Народився 21.06.1948 р.

Освіта – інженер-конструктор. З 1974 по 1989 працював у Дніпропетровську на заводі "Металургавтоматика".

Літературний дебют відбувся в 1979 р.

Член СП Росії та України з 1983 р. В 1989 перейшов на творчу роботу.

Автор тридцяти романів, численних повістей та оповідань.

Романи "Смерш-2", "Батіг часу", "Схрон", "Посланник", "Чорний чоловік", "Людина бою", "Бій не вічний" та інші ставали бестселерами упродовж останніх років постійно (загальний наклад творів ВВГ перейшов 20-мільйонну межу). Практично всі твори ВВГ увійшли до серії видавництва "ЕКСМО" "Шедеври вітчизняної фантастики".

Лауреат видавницьких премій: "Золотий змій" (1995) та "Фантаст року" (2003).

Лауреат премій "за заслуги перед фантастикою": "Філософський камінь" від Харківського міжнародного фестивалю фантастики "Зоряний Міст" (1999).

"Золотий шолом" від Фонду РФ "Третє тисячоліття" (2000), "Камінь Стоунхенджу" від Міжнародного конвенту фантастики "КиївКОН" (2003).

Одне із захоплень ВВГ – живопис. Сам ілюстрував свої книги. Мав виставки у Дніпропетровську та Москві, роботи входили до альбомів фантастичного живопису.

Нині проживає в Москві. Одружений, має двох дітей та внучку Анастасію.

Розмову підтримувала
Громовиця Бердник
Київ – Москва – Київ.

 
© агенство "Стандарт"