журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КНИГА І СУСПІЛЬСТВО

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

Література і кіно

ДИСКУРС

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

Не для еліти

Культреванш

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №5, 2004

Культреванш

Від твору до іміджу.
З правом повернення

вічне, тобто сьогоднішнє

Аби культура не ходила на культях – їй необхідний культ.
Культ – поняття окультне. Потребує самовідданої культивації.
Наша нова рубрика має за покликання долучитися до неї. Назва "Культреванш" запозичена у багаторічного мистецького проекту, який я – Той, хто живе в телефонній буді, поет у законі, а в миру – Роман Скиба – маю честь зреалізовуваати.
Один з основних його акцентів – на наймолодшому літературному поколінні, на тих, кого за "десятницьким" принципом належно прозивати "двотисячниками". Саме серед них обираються лауреати "Культреваншу". Саме їхні імена ставатимуть міфологемами рубрики.
Без теорії ми, звісно, теж не обійдемося – тому крім культотворчого розділу "Time AUTора" презентуємо до вашої уваги "завумну" колонку "Вічне, тобто сьогоднішнє": теми, що заторкуються у ній можете вважати об'єктом для дискусій, а відтак провокуємо вас не лише на читання, а й на зворотний зв'язок.
Його очікують і презентовані на сторінках "Культреваншу" молоді поети.
Отож...

Історія любить легенди. Їй байдуже, чи творить їх про себе сам митець, чи робить це за нього запопадлива доля. Так чи інакше, твір та ім'я – рівноцінні компоненти літературного явища. Перший здатен витягти друге з небуття. Друге ж своєю маєстатичністю компенсує неспроможність першого стилістично (щоб не сказати – художньо) конкурувати з непересічними творами наступних епох. Без взаємопрезентативності твору й імені (часто засоційованого з біографією автора) ми були б позбавлені класики. Саме ірраціональний підхід людства до оцінки своїх давніх шедеврів і рятує ті ж таки шедеври від тліну.

Зараз, коли у пострадянських країнах ряди книголюбів глобально порідшали, значення імені в літературі набуває особливої ваги. А втім, мабуть, не більшої, ніж у часи масової неписьменності... "Знають" – далеко не тотожне "читають". Тим не менше для літератора це вже певна сатисфакція.

Врешті-решт публіка, що у позаминулому столітті заповнювала Віденську чи Паризьку опери, засвідчуючи престиж дворянської культури, не конче складалася з істинних шанувальників музики (протилежне твердження було б просто кумедним), як і вікопомні стадіони, що збиралися кілька десятиріч назад послухати московських поетів, звісно ж, лише відсотково могли похвалитися присутністю у (чи на) своїх лавах поціновувачів Ерато. Пригадується епізод із хроніки: "Товарищ Вознесенский, у вас хорошие стихи, но почему вы не пишете о нас, шахтерах?" Мода – велика сила, а ім'я – тверда валюта.

Митець завжди значною мірою актор. Літератор у творі входить в образ ліричного чи епічного героя, що відчуває і діє у межах ситуаційних моделей та "сценічного" реквізиту. Чи не закономірно, що у житті він намагається опанувати вигаданий ним самим образ Автора власних текстів.

І тут важливо все: стиль одягу, форма зачіски, ставлення до алкоголю, схильність чи нетерпимість до скандалів – хоча, якими чеснотами та слабкощами ти не заповниш цю анкету, все одно будеш правий, адже сутність іміджу не в тій чи іншій конфігурації рис, а в підкресленні їх ефекту, показовій закцентуйованості.

"В людині закладено здатність до міфотворення. Тому люди жадібно поглинають приголомшливі або таємничі розповіді із життя тих, хто, виділившись із середовища собі подібних, творять легенди і самі ж проникаються фантастичною вірою в них. Це бунт романтики проти буденного життя," – так розмірковував Моем в одному з найвідоміших своїх романів, виснувавши зрештою вражаючу своєю сміливістю сентенцію – "Людина, про яку складено легенду, отримує паспорт на безсмертя".

Роман Скиба

 
© агенство "Стандарт"