журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КНИГА І СУСПІЛЬСТВО

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

Література і кіно

ДИСКУРС

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

Не для еліти

Культреванш

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №5, 2004

Література і кіно

Нарешті українська
кінодраматургія

Богдан Жолдак про інтелектуальні врожаї на ниві українського кіно

– Коли постала на Україні вища освіта для фахівців кіно?

– Давно, ще в 1918 році, коли за Гетьманату тут був створений Черняхівською перший у світі (!) кіноінститут. Потім доля його розпорошила на кінотехнікуми, а також вивезено до Москви, де започатковувався ВДІК. Пам'ять про нього викреслено з усіх довідників, енциклопедій, але кінознавці відновили її. Дивовижно, що саме тоді, коли знову зусиллями Юрія Іллєнка було створене відділення на кінофакультеті театрального інституту.

– Хто вони, майбутні кінодраматурги?

– Чесно кажучи, це письменники з вищою освітою. Колись кіно дуже вплинуло на творчість найкращих наших прозаїків – Винниченка, Яновського, Плужника, Косинки. Тож кінопроза – це дуже перспективний шлях для сучасних прозаїків, які хочуть швидко зрости. Адже у нас студенти вивчають поза фаховими дисциплінами ще й дуже важливі для сучасного митця – акторську майстерність, історію живопису, історію музики, операторську майстерність, фото тощо, не кажучи про історію кіно.

– А яка майбутня доля в кіносценаристів, адже кіно в Україні зупинено?

– Вони можуть працювати редакторами (така дисципліна в нас також є), журналістами, не кажучи вже про роботу на телебаченні – тобто це літератори широкого профілю. Однак усі вони наділені динамічним баченням, якого позбавлене старше покоління митців. Невипадково саме наші першокурсники здобули перемогу на цьогорічній "Коронації слова" – ось вам перші реальні наслідки. Поза тим наші студенти перемагають на кінофестивалях, де є й конкурс ще не знятих кіносценаріїв. Дивовижно, але навчаючись на стаціонарі, вони всі, хто має бажання, працюють. Одна моя студентка поставила рекорд, працюючи одразу на трьох (!) посадах. Поза цим ми готуємо сценарії для новорічних свят, наприклад для новорічної ялинки в Палаці "Україна". Реклами багато пишемо, тобто проблеми з працевлаштуванням у нас не існує вже зараз.

– Хто вони, ваші студенти?

– Це або дуже молоді випускники шкіл, або люди з певним життєвим досвідом. Звісно, багато людей з села, з провінції – і нічого тут дивного немає, адже в Україні найбільші митці переважно постають од землі – це молодь з органічними здібностями, поетичні натури, які, як не дивно, швидко опановують місто.

– Кого ви набиратимете цього року?

– Вже надходять, надходять роботи на творчий конкурс – з рукописними оповіданнями, нарисами, віршами, малюнками, фото – тобто з усім тим, що засвідчує творчу початкуючу натуру. Вже приходять на консультації – це переважно юнаки й дівчата з сяючими очима. Дехто навіть хоче покинути своє навчання у вузі – таке велике бажання стати письменником, долучитися до кіно. Чесно скажу, якби була можливість, я б усіх зарахував до навчання, однак... Що ж, таке життя – кращих визначать вступні іспити, отже попереду у них і в мене надто спекотне літо, яке у вересні дасть новий на Україні інтелектуальний, пробачте за пишну фразу, урожай.

Записав Мирослав Оксент

 
© агенство "Стандарт"