журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КНИГА І СУСПІЛЬСТВО

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

Література і кіно

ДИСКУРС

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

Не для еліти

Культреванш

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №5, 2004

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

Відкриття каммінґса

Супер-подія для любителів поезії ХХ століття! Уперше в Україні та цілій Східній Європі вийшла друком збірка віршів едварда естліна каммінґса, – за логікою перекладачів Івана Андрусяка і Катерини Борисенко, "американського Семенка" й "американського Тичини". Письменника, що став однією з центральних постатей доби модернізму

Які тільки курйози не чекають на митця-апологета таких розпливчастих і непростих явищ, як аванґард і модернізм, у стосунках зі своїми читачами й глядачами. Та все ж мало кому (хіба що в'язням НКВД) могла б навіть наснитися пригода, що трапилася з американцем каммінґсом через його вірші. 1917 року каммінґс добровільно вступив до загонів Червоного хреста, що діяли на европейських фронтах Першої світової. Разом з листами додому він відсилав і свої вірші. Військовий цензор, побачивши тексти на зразок "губ а ми

фі

а

л

оКо", "жалить / золотий рій / зі шпиля / срібного / славоспівом" та інше мовне й змістове експериментаторство, вирішив, що це – "шифровка у центр" із секретною військовою інформацією. Каммінґса арештували за звинуваченням у шпиґунстві й навіть уже збиралися стратити. Втім, якимось дивом удалося довести контррозвідникам, що вони помиляються, що "він так бачить". За півроку тюремних поневірянь каммінґса відпустили з миром...

І друга визначна пригода, вже не така "гетсиманська". Того ж таки доленосного 1917 року в колективній збірці "Вісім гарвардських поетів", де відбувся дебют митця, всі його три імені помилково було набрано маленькими літерами. Але Каммінґс не образився, а збагнув, що таке написання – непоганий кверофутуристичний піар-хід, і відтоді назавжди в усіх текстах став каммінґсом. Отож, любі читачі, не стріляйте в коректорів. Подекуди вони роблять навіть більше, ніж уміють.

Едвард естлін каммінґс (1894-1962) став одним із найвизначніших американських поетів ХХ століття. У контексті таких митців, як Аполлінер, Павнд, Еліот, Пікассо, Кокто (іноді часовому, суто творчому, іноді й географічному – через своє тривале перебування в Европі). Прийнято вважати, що його лінґвоексперименти дуже радикально вплинули на цілу анґлійську поетичну мову. Але з більш як десяти повноцінних збірок каммінґса на українську досі перекладалися тільки окремі вірші, що свідчить про все ще дуже недостатню потужність нашої перекладацької індустрії. І аналогічний брак каммінґса у російському інформаційному просторі навряд чи правитиме за виправдання чи втішення. Звідси – непересічне значення появи вибраних поезій в українському перекладі Івана Андрусяка та Катерини Борисенко під назвою "Тюльпани й димарі", виданих цього року в хмельницькому "Видавництві Сергія Пантюка".

Одна з найприкметніших ознак віршів каммінґса – уже згадуване експериментаторство. Конструкції на зразок "дівчаткохлопців", ігри з пунктуацією, написанням і розташуванням слів ("і ду ш– / а відлетить / по(:саметак,РоЗбРиЗ,к,УюЧи світ / ло)в– / ернеться в ЧорнЕ по-вер-неть / ся / у / мОюдУжемаЛеньку / вуличку"), візуалізації (тексти у формі скісних рис, трикутників тощо), специфічний звукопис (припустімо, відображення джазу: "негри / усі / наро / дились / так / Жити) амп-Е-там / ;раз-два / аМ-таМ / тідл / -ід / амптамамптам(ОО– – -"), позірний синкретизм образів ("дім очевидно якщо / зазвичай / сунеться дах він / наш") – усі ці та інші пошуки сьогодні, 2004 року, після всіх яскравих аванґардових витребеньок, не виглядають аж надто революційно, проте у ХХ столітті, особливо в першій його половині, були вельми свіжими, яскравими. А цікавість і вигадливість цих поезій, на наше щастя, з часом не блякне.

Істотно, що експерименти, втілені доволі послідовно, все ж не стали єдиною сутністю каммінґсової поезії. І не зашкодили, наприклад, її ліричному струменю. Не кожен руйнатор традицій може похвалитися такими елеґійним рядками: "у вулицях неба ніч гуляє сіючи вірші". Або інтимними медитаціями: "я повільно кохана / зриваю / твого обережного рота / збуджену квітку".

Ще одна приємна якість текстів каммінґса – прозорість і безпосередність, аж ніяк не зайва у тяжкому ХХ столітті. Вона подекуди споріднює едварда естліна з футуристами, дадаїстами, але поета, що дружив з усіма, та не входив до жодного угруповання, чітко відмежовує м'яка ліричність.

У вимальованому образі письменника певною несподіванкою є, по-перше, прориви публіцистичности, по-друге, релігійні мотиви. Здавалося б, суцільна штука заради штуки, аж ні – "таваріщі вмирають бо наказ) / таваріщі вмирають повсякчас ... (таваріщі харошиє тоді / коли в альтруїстичній лабуді / під дудочку москви танцюють чемно", "якщо ненависть – гра, кохання – fuck, / хто зважиться назватися людиною?". Особливо зростає щільність таких "виступів" у пізніших віршах, тоді ж частішають текстові прояви релігійности – начебто в зрілому та похилому віці каммінґс занурився в пуританський спосіб життя ("а розум – ніби час, в якому Бог / заборонити (в милосерді) може", "стрів я Христа / Ісуса) і серце / моє стрепенулось / і знов затихло / як він пройшов", "виструнчуюсь у безмежній правді Його присутности / (приймаючи покірно Його світло і гордо Його темінь)"). Досить незвична риса, як для нашого традиційного сприйняття "сіамських близнюків" аванґарду й модернізму. Саме на перетині цих понять, до речі, варто шукати й стильове визначення поезії е. е. каммінґса: тут вистачає як формалістичних, аванґардових елементів, так і декадансу, і "душевного" філософічного модернізму. У музиці це часто називають полістилістикою. А загальну репрезентовану художню картину світу "Тюльпанів й димарів" я би порівняв зі сприйняттям Першої світової війни з теперішньої відстані майже ста років і крізь призму подальших жорстокостей. Щось з одного боку трагічне, надривне й нетривке, а з другого боку – затишне, м'яке, ніжне, вельми вишукане й аристократичне.

Отже, постать едварда естліна каммінґса, людини, що талановито втілила у своїй творчості чи не всі мистецькі тенденції ХХ століття, просто незамінна для ознайомлення з досягненнями всесвітньої літератури. А надто в Україні, країні, від якої так довго навмисне й ненавмисне приховували оте саме ХХ сторіччя.

Симпатичним супроводом презентованого видання постають світлини каммінґса та фраґменти його картин, що додають приємности гарному українському тексту. Перекладачам, здається, нема чим дорікнути (принаймні, не знаючи тексту в ориґіналі). Разом з тим, багато хто з означених на початку нашої історії любителів поезії волів би бачити "Тюльпани й димарі" двомовною збіркою. Другий істотний недолік збірки – те, що в активних користувачів вона починає розпадатися за два тижні. А третій, найтрагічніший, – наклад "Тюльпанів й димарів". Він є направду розвідницький і сягає... 500 примірників! Прикро, та менше з тим – усі ці прорахунки можна пробачити видавцям за сам факт запізнілого, але такого важливого відкриття для України цього цікавого письменника. едварда естліна каммінґса. Ну й, зрештою, кожен порядний митець – трохи розвідник і трохи партизан.

Олег Коцарєв

 
© агенство "Стандарт"