журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
СУСПІЛЬСТВО І КНИГА

СУСПІЛЬСТВО І СЛОВО

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ДИСКУРС

МОНОЛОГІЧНІ ЕКЗЕРСИСИ

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №3, 2004

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

Осяйні баламути

"Пришла в голову мысль, но не обнаружила там мозга!"

Привид глобалізації вільно шугає по всіх усюдах і царинах, не оминаючи, звичайно, і видавничу галузь. Відвідуючи закордонні книжкові виставки, наші видавці вже впізнають чи не третину представлених там книжок: абсолютно однакові видання в різномовних перекладах бачимо і на Франкфуртській, і на Варшавській, і на Московській виставці, як і на українських книжкових розкладках. Уявляється глобальне стандартизоване майбутнє, коли в декількох куточках світу матимемо декілька корпоративних видавничих монстрів, продукція яких складатиме до 80% світового книжкового ринку, тоді як решта 20% набиратиметься за рахунок дрібненьких локальних бідосьок з інтелект-просвітницькими ідеалами, що вишкрябуватимуть гроші і гранти на 1-5 тис. примірників своїх оригінальних видань для 1-5 тис. інтелігентних обранців, об'єднаних усвідомленням власних культурних висот і снобізмом щодо "масової культури".

Вітчизняні халтурники: який їхав, таку й здибав

Але поки що оті "глобальні" видання, на щастя, займають лише невелику нішу книжечок, де багато яскравих малюнків і обмаль примітивного тексту – тобто переважно дитячих і, так званих, "розвиваючих". Взагалі купівля прав на переклад і купівля "ліцензійних" оригінал-макетів – це "дві великі різниці". Переклад світових бестселерів і класиків, у тому числі дитячих, вимагає шаленої високопрофесійної праці видавництва, тоді як купування оригінал-макетів – це чисте розмноження великих грошей і "райскоє наслаждєніє". Купуєш серію іноземних макетів, "з понтом" перекладаєш на одну чи кілька мов, "тіпа редагуєш" той "переклад", друкуєш чи не стотисячний тираж в якій-небудь сонячній Туреччині і пускаєш по точках продажів за демпінговими цінами, за місяць продаючи як мінімум тисяч із десять примірників. Але мила забавка, звичайно, доступна лише видавничим гігантам, "наші телята" ще до того не доросли, тому в Україні такі штуки "проворачівают" переважно видавництва з "российской родословной".

В позаминулому номері "КО" була стаття "Дорослий метелик "Махаон" про дитячі енциклопедії лондонського видавництва "Kingfisher", перекладені і випущені видавництвом "Махаон-Україна". Цей матеріал, власне, є продовженням теми – тепер уже про видавництво "Ранок", яке закупило у лондонського ж таки видавництва "Alladin Book" серію "Факти чи вигадки".

Щодо "Махаону-Україна", що пов'язаний з "Махаоном" російським та "Масhaon" англійським, тут, власне, зрозуміло, звідки беруться ресурси на купівлю оригінал-макетів, видрук величезних тиражів на гарному папері і продаж "вєліколєпних" дитячих енциклопедій за якихось 20 гривень. До речі, за моїми даними, ціна одного такого макету дитячої енциклопедії становить близько 2 тис. у.о., але зазвичай, за умови купівлі одразу всієї серії, тобто 15-20 таких макетів. Таким бізнесом займається і "Школа", що також має російське коріння, чиї, наприклад, "Енциклопедія для хлопців" і "Енциклопедія для дівчат" для правильних пацанів і дєвок побили були всі рекорди продажів. Давно відомо, що російські видавці закуповують права на переклад водночас і на українську мову. Поки що непомітно, щоб це аж занадто перешкоджало українським видавцям, бо в тих однаково немає коштів на покупку тих прав, які скуповують росіяни. Але що мене обурює, то це те, що вони не обтяжують себе залученням перекладачів і редакторів із нормальним знанням української мови. Це елементарна неповага до читача, хоча оплата праці українських фахівців – це крапля в морі порівняно з їхніми витратами. Складається враження, що таку халтуру вони дозволяють собі гнати тільки в Україні, бо скільки я бачила російських аналогів українських "ліцензійних" видань, то їхній переклад цілком грамотний і читабельний.

Цей дикий, дикий Трейсі...

Але от харківське видавництво "Ранок", наскільки мені відомо, не є російською філією, і не має таких "махаонських" потужностей, а все туди ж. Проте легко виявити, що і тут без Росії не обійшлося: в їхній енциклопедії фігурує такий персонаж, як "Дикий Трейсі", що, без сумніву, є комп'ютерним перекладом саме російського "Дик Трейси" (при цьому "Ранок" ще й вказує ім'я "перекладача" – Є. М. Брославська – видно, кобіта вирішила позмагатися інтелектом з комп'ютером, як Гаррі Каспаров). Тому напрошується припущення, що оригінал-макети серії "Факти чи вигадки" "Ранок" скупив не безпосередньо в Лондоні, а саме в Росії.

В серію "Факти чи вигадки" входять такі книжки, як "Ковбої", "Розбійники та бандити", "Відьми", "Лицарі", "Пірати", "Страшні та жахливі" ("Ризикована подорож у пошуках істот, які ричать, плазують, смокчуть кров, бродячи по землі і під землею..."), "Глибинні чудовиська" тощо. Звучить привабливо, чи не так? А ще привабливіше, що ці великі яскраві книжечки в картонній обкладинці та із безліччю малюнків коштують лишень 10-12 гривень. Чудо!

Книжечки до того ж мають оригінальну концепцію: вони "відокремлюють реальність від фантазії, досліджуючи, як кіно та література додали до життя видатних історичних постатей неймовірних подробиць". Насправді оте позбавлення ілюзій і розвінчування фантазій в книжечках відбувається в один і той же нехитрий спосіб: наприклад, в розділ, в якому розповідається про ісламську секту асасінів, раптом вклинюється зображення романтичної дівчинки з автоматом – щось середнє між Нікітою і Умою Турман в "Kill Bill" – і під ним напис: "Жорстока реальність. Чарівні кілери з фільмів не мають нічого спільного з дійсними асасінами, що сприймають холоднокровне вбивство як звичайну роботу". Книжка закликає не вірити у "вимисел (!) на великому екрані", але попереджає, що "вимисел сильніший, ніж факти".

Все для маленьких даунів!

Що ж, розглянемо факти. Книжка видавництва "Ранок", з якою я вас сьогодні познайомлю, називається "Таємні суспільства". Знову ж таки маємо блискучий переклад російського "Тайные общества"! Ще би написали "суспільства з обмеженою відповідальністю". Нормальний був би переклад "таємні братства" або навіть "таємні угруповання", але аж ніяк не суспільства!

Пояснення, звідки беруться "таємні суспільства", виглядає таким чином: "Протягом всієї історії нашого світу існували вигнанці. Вони завжди поєднувалися в таємні суспільства". Просто, як все геніальне. Вочевидь, книжка покликана розширити кругозір маленьких даунів: на кожній розгортці маємо купу цікавих малюночків і фотографій, вельми умовно пов'язаних між собою. Хто ж там такий намальований? Гностики. "Какая прєлєсть!". "Гностики складали таємне суспільство не тому, що боялися переслідувань, а щоб зберегти в таємниці свій шлях до Бога. Самі затяті прихильники вірили в сили темної магії". Ясно, що ти серйозно не роз'ясниш малим вчення гностицизму, але ж і не плести їм таку несосвітенну дурню!.. Мабуть, треба мати якусь специфічну функцію мозку, щоби придумувати такі стерилізовані від будь-якого змісту і глузду коментарі, а тим більше, щоб сприймати подібну "інформацію". А можливо, то є результатом події світового значення, коли авторові книги Стюарту Россу раптом "пришла в голову мысль, но не обнаружила там мозга", – і "получився вимисел"!

Або, скажімо, що можна дізнатися із вичерпного повідомлення під заголовком "Таємні знання": "В африканській країні С'єрра-Леоне таємні суспільства, відомі як Бунду, складають частину повсякденного життя. Діти вступають до них, щоб довідатися про місцеві традиції і звичаї"?

За такої "системи" в одному розділі і на одній сторінці поряд може опинитися хто завгодно і що завгодно. Наприклад, "російські злочинці із задоволенням позують перед камерою" (фото якихось чотирьох хлопів), тимчасом як "давньоєгипетська релігія з богами-крокодилами і таємницями жерців привертає увагу і сьогодні".

Або, також на одній розгортці, маємо заголовки "Рух "Молода Боснія" ("Після убивства ерцгерцога поліцейські ведуть Гаврилу Принципу"(!!!), "Боротьба з варварами" ("Заохочуване імператрицею Ци Сі в 1900 році виникло таємне суспільство китайських націоналістів за назвою "Кулак в ім'я справедливості та згоди" або "Боксери"), "Полум'я волі" (про імператора Наполеона і карбонаріїв), "Примарні змови" ("Радянський лідер Йосип Сталін вважав, що всі навколо нього складають таємні змови"), а також "Роман баронеси Орці "Яскраво-червоний колір" розповідає про таємну Лігу яскраво-червоного кольору, яка під проводом молодого англійця рятує співгромадян від французького революційного уряду (1793)". Сталін, Ци Сі, баронеса Орці – в полі сидять і їдять івасі. І що то за ципа – Гаврила Принципа?

В іншому такому постмодерному розділі ніндзя схрестили із тамплієрами, тамплієрів звели з відьмами, у відьм вірили затяті гностики, на яких падала тінь лолардів! Хто допетрить, чому абзацик про лолардів названо "Віра в тіні": "Джон Уїкліф (1320-1384) був англійським релігійним реформатором, послідовники якого – лоларди – через закон про єресь були змушені приховувати своє навчання і зустрічі". Я вже шкодую за тим законом про єресь, який не зашкодив би і сучасному Лондону:

За что его? А все то же,

За то, что ересь сочинял.

А от Омар Хайям вскочив у цю книжку по милості свого однокашника – "Омар Хайям, шиїтський автор книги "Рубаї", переведеної (!) на англійську мову Едвардом Фітцджеральдом у 1859 р., вчився разом з Хасаном, засновником секти асасінів. Але ні поводження асасінів, ні уславлення алкоголю в книзі не відповідають традиційному ученню ісламу". Якби ми вчились, так як треба... Хасан з Омаром мали ідеологічні розбіжності, вони були надто різні, щоб бути разом: один із своїми вірними асасінами полюбляв гашиш, а другий "алкоголь". Але що п'яний, що обкурений – чхали вони на той іслам.

А як вам подобаються "Осяйні" баламути"? До речі, класна назва для рок-гурту. "Осяйні" уперше з'явилися в горах Афганістану в ХVI столітті. Спочатку вони були таємною сектою, що проголосила знання секретного учення, яке передав пророк Магомет. Згодом вони розробили складні ритуали і проникли в інші країни, де, як вважалося, брали участь у різноманітних порушеннях суспільного порядку від диких оргій до революцій". Громадянам, які по декілька місяців простоюють в чергах в посольствах та ВВІРах, було б цікаво дізнатися, які треба розробити складні ритуали, щоб проникнути в інші країни? "Пустіть нас до себе, ми хочемо ваш суспільний порядок, ми вже втомились від диких оргій і революцій..."

Шива як партнер Калі

У розділі "Священні каліцтва" окрім "скопців Російської імперії" представлена іще "Жахлива Калі". "...Вона (Калі) стоїть на тілі свого партнера Шиви з намистом із черепів і відсіченими руками, що звисають з її талії. Дві з її чотирьох рук тримають символи смерті, а дві інші – символи благословення". На ілюстрації бачимо, що відсічені руки, які звисають з талії Калі, не її, в лівих двох руках вона дійсно тримає меч і мертву голову, але інші дві руки, в яких мають бути символи благословення – порожні... Але найбільше мені шкода, що не показали чомусь її "партнера Шиву".

В рубриці під заголовком "Свинка в середині" розповідається, що: "Один із самих (!) чудових вивертів придумав італієць, що вдягався в костюм однієї з шести свиней С'єни, натренованої поїдати покидьки. У такому костюмі він крав на ринку борошно і зерно, пересуваючись на ліктях і колінах". Може, я трошки гальмую, але з приводу свинок в мене виникло цілих три питання. Питання перше: свинка в середині чи всередині, власне, чого або кого? Костюма чи італійця? Питання друге: де шість свиней С'єни (і що воно таке?) роздобули собі костюми? Питання третє: хто познущався над свинею, натренувавши її поїдати покидьки?! Чудеса, загадки Цирцеї...

В розділі "Школа злочинців" намальована якась злісна пика, а під нею напис: "Коли жорстокого Джиммі Спінкса попросили заплатити за їжу, він кинув на сковороду кота з магазину". Що то за один і який біс його приніс, знає, можливо, Чарльз Діккенс...

Я вже не буду складати глосарій дрібнішої фігні, як-от "гра у схованки", "нічого не значущий жест", "співробітничають", "показні, але жорстокі близнюки" і, що слово "ливарі", виявляється, походить "від фр. сonquille – форма для лиття металу"...

І наостанок ось яку бздуру написали в розділі "Вигаданий злочинний світ" про "Володаря мух", перебрехавши все, що тільки можна: "У відомому романі Вільяма Холдінга "Володар мух" група школярів після авіакатастрофи попадає на тропічний острів. Незабаром вони повертаються до примітивного способу життя, створюючи ворогуючі племена. Одна із груп складає власні ритуали – пісні і танці, пов'язані із полюванням та їжею".

ШАНОВНІ БАТЬКИ! ЗАГЛЯДАЙТЕ В КНИЖКИ, ЯКІ ВИ КУПУЄТЕ СВОЇМ ДІТЯМ! БУДЬТЕ ПИЛЬНИМИ В ЧАС ЛОНДОНСЬКОЇ НАВАЛИ!

Інна Волосевич
inana@ua.fm

 
© агенство "Стандарт"