журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
СУСПІЛЬСТВО І КНИГА

СУСПІЛЬСТВО І СЛОВО

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ДИСКУРС

МОНОЛОГІЧНІ ЕКЗЕРСИСИ

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №3, 2004

КНИГА I РИНОК

Злодії і книги

Мистецтво вкрасти і вміння запобігти крадіжці

Ніхто не буде заперечувати, що книга – товар специфічний. Особливо, якщо її розглядати з позицій... звичайного злодія. Книга як ніщо інше підходить для крадіжки: мала, плоска, непримітна річ. Звичайно, книги бувають різні, але більшість з них не так вже і складно непомітно витягти з торговельної зали (порівняно з, наприклад, холодильником, швейною машинкою чи глобусом). Як же запобігти крадіжкам?

Мета будь-якого підприємства – отримувати прибуток. Крамниці отримують їх за рахунок посередництва між виробником і покупцем. Отже, для торговельного підприємства головне – продати товар і отримати в результаті прибуток. Для цього організовуються різні акції, запрошуються письменники, робляться скидки. Але у будь-якого торгового підприємства є і вороги – злодії. Значить, необхідно продумати форму захисту від паразитів, яка багато в чому залежить від форми торгівлі. Чомусь наші продавці, облаштовуючи торговельну залу, думають в першу чергу про себе і покупців, а про злодіїв згадують лише після першої крадіжки, коли змінити інтер'єр вже не так просто. Така проста річ, як автоматизація торговельних операцій, яка вже давно прикорінилася в продуктових магазинах, дозволяє контролювати і реально оцінювати ситуацію в крамниці, мінімізувати ризики.

Крамниця

Сьогодні модно критикувати форму торгівлі, яка ще недавно була чи не єдиною, – звичайні крамниці, в яких товар продається через прилавок. Особливо неприйнятною така форма стала для книжкових магазинів. Більшість власників обладнують книгарню у відповідності з сучасними "вимогами": з вільним доступом до товару, а прилавки анулюють, як старий мотлох. Щоправда, саме ця, давня і застаріла форма торгівлі – чи не найкраща система захисту товару від злодіїв.

Плюси і мінуси:

– продавці слідкують за крадіжками, отже, немає необхідності наймати ще й охоронців, а також можна зекономити на дорогих протикрадіжкових системах;

– прилавок можна розглядати не лише як місце для книг, але й як бар'єр, через який не так легко стрибнути у разі погоні;

– наявність продавця робить очевидним істину: крадіжка вдарить по кишені саме цієї людини, тому що в більшості книгарень прийнято вираховувати гроші за втрачений товар саме з зарплатні продавця.

Маркет

Згідно зі статистикою, спілкування відвідувачів з книгою безпосередньо – без будь-яких бар'єрів та посередників, тобто прилавків чи продавців, – збільшує товарообіг крамниці на 30-50%. Читачі мають змогу "поспілкуватися" з книгою наодинці, почитати її досхочу, наочно вибрати найкращий варіант покупки. Так само великий вибір методів і способів спілкування з книгою у злочинців, це фактично цілий "полігон" для того, щоб "розгулятися".

Плюси і мінуси:

– у торговельному залі може бути менше продавців-консультантів, тобто можна заощадити на заробітній платі для персоналу;

– продавці почувають себе захищеними: у разі крадіжки книги, її ціну не спишуть з їхньої зарплатні, тому вони можуть самі почати потихеньку виносити товар з книгарні;

– необхідно наймати також охоронця та касирів;

– потрібно організувати грамотну викладку книг: найдорожчі мають знаходитися на виду у продавців і працівників служби охорони, як правило, якомога ближче до кас;

– необхідно придбати протикрадіжкову систему.

Як же оборонятися?

Перш за все необхідно розуміти, що протикрадіжкові системи не здатні забезпечувати 100% безпеку книгарні від злочинців, але сучасний комплекс обладнання дозволяє контролювати як відвідувачів, так і персонал, перешкоджаючи крадіжкам у 85-90% випадків.

Протикрадіжкові системи для книгарень складаються з спеціальних етикеток, що чіпляються до кожної книги, та деактиваторних панелей. Існує дві системи: радіочастотна й електромагнітна. В радіочастотній – захисна етикетка наноситься на обкладинку книги і має поле деактивації до 30 см, при цьому система спрацьовує в 98 випадках зі 100. В електромагнітній системі етикетка ховається в корінець книги, а поле деактивації не перевищує 10 см. Частота спрацювання складає 80 випадків зі 100. Друга система менш надійна, але більш прихована, що найголовніше для виявлення злодійкуватих намірів необачних та недосвідчених, а головне нечесних на руку людей. Електромагнітна система, як правило, коштує дорожче, ніж радіочастотна. Також є системи, що суміщають в собі технічні характеристики обох вищеназваних.

Найкращим варіантом розташування протикрадіжкової техніки (деактиваторних панелей) є її розміщення одразу за касовим апаратом. Це – найменш конфліктний спосіб затримання злодіїв, адже одразу біля каси можна "по-тихому" примусити заплатити за товар, що був прихований. Але бувають випадки, коли розташування торгового обладнання в крамниці не дозволяє поставити панель одразу за касовим обладнанням. Тому її розміщують біля виходу з крамниці. Це спосіб, що викликає багато проблем; не виключено, що доведеться наздоганяти злодія, ловити його за руки і затягувати назад до крамниці, до каси, примушуючи заплатити штраф. Такі "шоу" не дуже добре впливають як на пересічних покупців, так і на самих злочинців. Може, хтось, розраховуючи на свою спритність з одного боку, і на огрядність продавця з іншого, спробує ризикнути, придивляючись до продемонстрованого тільки що на його очах випадку.

Ідеальний варіант, коли в крамниці є комплекс обладнання – протикрадіжкові системи, захисні дзеркала, системи відеостеження (бажано з кольоровим зображенням). Відеокамери – не дешеве задоволення, вони необхідні не стільки для затримання злочинців безпосередньо на місці, скільки для демонстрації реального злочину у разі заперечення крадієм свого вчинку на зразок "Ви це самі мені підкинули!". Загалом протикрадіжковий комплекс обладнання є ще й психологічним фактором (відлякує потенційних злодюжок).

Контрольна перевірка

У багатьох крамницях прийнято перевіряти власну систему контролю і персонал. Для цього власник або директор наймає людину за певну платню, яка заходить до крамниці під виглядом звичайного відвідувача, а потім намагається поцупити те, що погано лежить. Як поведуть себе продавці? Чи виявить це техніка? Що зробить охоронець? – ось найголовніші питання, на які можна отримати відповіді у разі такої перевірки. За кордоном є спеціальні бюро, в яких можна найняти таких людей. В Україні їх поки що потрібно шукати самим. Як правило, наші власники крамниць вибирають студентів та безробітних, щоправда, без спеціальної підготовки, а тому їх легко виявити і зловити навіть недосвідченому продавцеві. Інша справа, коли "крадуть" товар професіонали. Ось завдяки їм можна визначити справжню спритність продавців і чуттєвість техніки.

Створюючи систему забезпечення безпеки торгівлі, потрібно завжди пам'ятати про, скажімо так, міру. Коли до будь-якого відвідувача відносяться не як до потенційного покупця, а як до потенційного крадія, це не робить честі закладу торгівлі. Чесний покупець не повинен відчувати охорону – нав'язливі продавці, безцеремонні охоронці, недоступність книг для детального огляду як ніщо інше відштовхують відвідувачів, адже наступного разу їхні ноги, скеровані ображеним мозком, вперто нестимуть своїх хазяїв до конкурентів, де і персоналу не видно, і книги можна розглядати хоч цілий день. А якщо одним словом, то їм просто довіряють. Недарма в розкручених і багатих продуктових супермаркетах охоронці одягнені не в спеціальну форму, а в звичайну одежу і здаються пересічними покупцями. З іншого боку, система запобігання крадіжок не може протистояти злодіям-профі. Вона діє лише проти спонтанних крадіжок, які, до речі, відбуваються набагато частіше, ніж заздалегідь сплановані. За статистикою, їх співвідношення складає 80:20.

Замість післямови

Нещодавно стою на Петрівці, вибираю цікавеньке. Жаль, але з власного бюджету виділяю гроші лише на три-п'ять книг на місяць. А їх так хочеться всі і разом. Хоча б зо два десятки. Зітхаю подумки: "От, якби більший бюджет" і відкладаю вбік ще одну стогривневу, як недоступну...

Поруч стоїть дівчина в шубі, що тягне на всі мої бюджети зароблені за все трудове життя. З сонним обличчям вона, починає листати книгу, потім акуратно закриває її, не поспішаючи (!) кладе її у власний поліетиленовий пакет і повільно йде геть. Продавець добре завченим рухом кидається під прилавок і поспішає відібрати свій товар. При цьому дівчина щиро вибачається, каже, що забудькувата, що багато роботи: "Як? Я не заплатила? Та невже? Ой, ну вибачте будь-ласка. Я зовсім дурна сьогодні".

Потім уже продавець розповідає, що "такі" забудьки ніколи не повертаються, щоб заплатити гроші, вони просто йдуть геть. Крім того вони ніколи не беруть дешеві книги. Вони завжди гарно одягнені, спокійні, ну прямо бідні овечки, що не здатні заподіяти нікому шкоди. Вони просто забули. Але чомусь їх занадто багато.

Ніна Журавель

 
© агенство "Стандарт"