журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
СУСПІЛЬСТВО І КНИГА

СУСПІЛЬСТВО І СЛОВО

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ДИСКУРС

МОНОЛОГІЧНІ ЕКЗЕРСИСИ

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №3, 2004

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

Видавництво – автор: ланцюги пошуку

Серцевиною будь-якого видавничого процесу, його своєрідним еґоцентром є автор. Саме автори є джерелом популярності та вдалої комерції видавництва. Ю. Винничук видається в літературній агенції "Піраміда", й автоматично позитивне імпонування через автора передається й тій же агенції. Т. Прохасько, Ю. Андрухович видалися в івано-франківській "Лілеї-НВ", тож, певно, й інші видання там непогані. Київське видавництво "Твім інтер" не зазнало широкого розголосу, але, якщо воно видало В. Шевчука, то в його актив автоматом потрапляє кілька бонусів.

Хоч то не є цілковитим абсолютом, бо ролі можуть пластично змінюватись й, навпаки – сама назва видавництва, шлейф попередніх видань, стає стимулятором, який штовхає до придбання твору невідомого автора, ніби "на ризик". Це відбувається приміром так: ага, "Кальварія" видала Г. Чубая, Л. Дереша, то, мабуть, і "Екзгумація міста" С. Поваляєвої чимось цікава.

Тобто велика сила – імідж. І якщо вести мову про фактор іміджу книжок, інтелектуальних продуктів видавництв, то, як і в будь-який іншій сфері, психологічна перевага – первісна. Той факт, що "Енциклопедія постмодернізму" видавництва "Основ" є перекладною, тобто автори широкому загалу невідомі, не доводить нічого, крім того, що ця книга є найбільш захоплюючим та вражаючим об'єктом на сьогодні, який можна придбати за 50 гривень. А той факт, що, окрім змісту та дизайну видання, перформенс презентації носив назву "вакханалії", на якій дотепами у Могилянці жбурлялися Іздрик та Макаров, а живий класик Павличко прочитав еротичну поезію, означає одне – видання приречене стати модним, за яким збиватимуть ноги.

Ефективна історія видавництва та вдале минуле є стрижневими стовпами у творенні іміджу. Наприклад, "Либідь" визначає свій вік понад 165 років. За роки незалежності видавництво повертало читачеві унікальні дослідження видатних істориків, літераторів, етнографів, фольклористів, громадських діячів минулого. Але треба усвідомлювати, що ті стрижневі стовпи творилися загалом автурою видавництва, якою була плеяда вчених (К. Шахов, О. Субтельний, О. Пономарів, Л. Мацько etc).

Візьмемо харківське видавництво "Акта" з її феноменом естетики книги. Імідж "Акти" творять автори, які не потребують представлення: Ю. Шевельов, О. Забужко, Д. Чижевський.

Кухня пошуку авторів у кожного видавництва своя, характерна й прискіплива. Наприклад, у видавничому центрі "Академія", що плаває у морі ринку вже десять років, авторами є переважно викладачі вищих навчальних закладів з понад 20 областей. Є приклади, коли вони співпрацюють з видавництвом двома поколіннями, як-от Дюжненкова Л. І. та Дюжененкова О. Ю. з "Вищою математикою"; а також такі цікаві автори як: Кочерган М. П. "Вступ до мовознавства" та "Загальне мовознавство"; Зборовська Н. В. "Психоаналіз і літературознавство"; Йохна М. А. та Стадник В. В. "Менеджмент"; Мочерний С. В. з його "Економічною теорією" та "Основами економічних знань"; Москалець В. П. "Психологія суїциду". В "Академії" практикується співпраця й з окремими вузами.

Маркетинговий принцип, який намагається сповідувати "Академія", передбачає, що видавець є продуцентом, виробником та економічною структурою. Зі слів директора видавничого дому "Академія" Василя Теремка, будь-яка книжка є товаром, навіть поетична збірка. Філософія існування товару (від зародка в голові до його остаточної смерті, навіть похорони товару треба спрогнозувати) передбачає, що будь-який товар своїми сукупними споживчими характеристиками (хоч це і каламбур, але то дуже важливо) повинен відповідати сукупним потребам сукупного споживача. Цей споживач не є стадіоном, масою, він сегментований на сектори, один сектор більш активний – тінейджери, інший – менш активний. Бажано, щоб продуцент орієнтувався на найактивніше ядро усього сукупного споживача, не забуваючи і про інтереси найпасивніших. Така теорія наче нічого сама по собі не означає, але на практиці важить дуже багато. І якщо автор і видавець у цій справі є союзниками, то вони приречені на успіх. А якщо цієї взаємодії нема, сподівання на успіх позбавлені будь-яких шансів.

Пан Василь продовжує розповідь і каже, що проблема в тому, що не кожен автор це розуміє, не кожен видавець про це здогадується. Але такі автори і видавці є. Важливо, щоб вони таки зустрілися.

У видавництві "Академія" було різне: коли ми з льоту ловили одне одного – і все було нормально. Було таке, що приходили автори вже з готовими рукописами й стверджували, що їх тільки залишилось видрукувати. Але, якщо він хоче надрукуватися в нашому видавництві, йому мимоволі доведеться щось переробляти, може, навіть серйозно. Часто ми чуємо: "Нічого переробляти не буду, бо то моя концепція", на що відповідаємо: "На концепцію Вашу ми не посягаємо, але попрацювати доведеться, і ви зробите товар таким, яким ми його бачимо". І довелося тій людині за три місяці переписати роботу, а потім не раз доводилося чути від неї: як добре, що ми спонукали її на цей крок.

Працює й інша схема, коли немає ще нічого, але обговорюємо ідею, в автора летить волосся, а в мене лише шматки шкіри, бо вже волосся не залишилось, висікаються іскри, але в цьому вогні ми намацуємо певну модель, певне бачення книжки.

Є третя ситуація, коли ми отримуємо рукопис і розуміємо, що автор нічого вже не може зробити, але нас та тема цікавить. В таких випадках закочуємо рукава й робота закипає. При цьому головне – мета. Це означає, що видавець не може бути пасивним суб'єктом, який розставляє коми, шукає папір, він є співтворцем книги.

Дуже цікаво формувати свого автора й розкрутити його. Наприклад, О. Бойко хотів одразу видати студентський підручник, ми переконали його, що спочатку варто підготувати ринок, тобто видати інші видання, зробити своєрідну прелюдію, творячи яку навчимося співпрацювати, взаємодіяти і сформуємо деяку реакцію ринку на прізвище. І сьогодні його посібник з історії України – лідер вітчизняного ринку видань для студентів, які побачили світ за ринкових технологій, бо зрозуміло, що за бюджетні кошти можна видати й мільйон та розіслати його. А от видати сто тисяч і продати їх за природними ринковими цінами – то абсолютно інша річ. Ми вміємо формувати свого автора, й іноді наші автори видають в "Академії" три-чотири видання.

Як правило, шлях від угоди до виходу книжки має кілька характерних етапів. Дуже висока температура на початку: автор часто отримує шок, побачивши рукопис після редагування. На цьому етапі автори з непомірними, хворобливими амбіціями можуть покинути нас, і то не біда, бо якщо взаємодія досить проблемна, то краще попрощатися саме на ранньому етапі, ніж потім мати непорозуміння. Хоча загалом автори, як мислячі люди, за п'ять хвилин долають той шок, у нас знаходиться пляшка коньяку й гасить ту температуру, і відтоді починається справжня робота.

– Скажіть, а як саме відбувається механізм пошуку автора?, – звертаюся я до Василя Теремка.

– Пошук автора вибудовується на тому ж маркетинговому принципі. Домінує те, що ми точно знаємо, що видавати. Сама технологія то є наша комерційна знахідка й таємниця, але ми маємо певний набір процедур, яким визначаємо й оцінюємо, що саме будемо видавати і з якої дисципліни, відповідно шукаючи автора, який би нас задовольнив.

– А наразі над чим працюєте?

– У нас зараз друкується видання з перехідної економіки, психології релігії, комунікативної лінгвістики – це нові речі. У мене на столі лежить рукопис із політичної економії. Доля його прогнозується непроста, бо ми входимо в досить жорстке конкурентне середовище, оскільки на ринку є чотири-п'ять видань. Та якщо вже почали, то необхідно "відвойовувати" свій сегмент.

До кінця року побачать світ цікаві роботи з економіки, педагогіки, психології, лінгвістики, літературознавства, можливо і права. Загалом намагаємося структурувати свою роботу за кількома напрямами. Йдеться про економіку, інформатику та різні розгалуження гуманітарної площини, психологію. Саме в цих векторах бачимо своє місце.

– Чи немає задумів видавати роботи з певних напрямків психології в популяризованому вигляді, наприклад, когнітивну психологію?

– Політика поведінки нашого видавництва відносно консервативна. З одного боку, ми стежимо за радикальними технологіями, а з іншого – сповідуємо принцип "Мерседеса", намагаючись робити добротний товар. Звичайно, могли б створити мініструктуру, яка б займалась популярними виданнями, але на те потрібно мати відповідні кадри й менеджмент. Поки що таких людей не бачу. Мабуть, через те ми менш динамічно розвиваємось щодо кількості видань, ніж могли б, проте знаємо, якої вони якості.

– Схема роботи з автором – від рукопису до видання?

– Якщо автор приходить до нас з продуктивною ідеєю, ми ознайомлюємо його з принципами роботи видавництва, авторською угодою й послідовно розкриваємо особливості структури наших видань і найголовніші їх функціональні параметри. Схематично їх можна звести до таких положень:

– самодостатність – всі проблеми, які має вирішити студент для успішного вивчення дисципліни, подолання контрольного бар'єра, повинні бути реалізовані під однією обкладинкою;

– поліфункціональність – максимально мають бути прогнозовані форми роботи, які б провокували студента на виконання запропонованих видів завдань;

– класичні – повнота, глибина змісту;

– намагання поставити планку якості вище всіх при написанні книги. Вийде так, як вийде, але рівень очікувань, домагань має бути максимальним;

– внутрішня структура – видання "Академії" мають досить чітке структурування. Не кожен автор це однаково сприймає, а сприйнявши, може зробити. Але все це реально "дотягнути" під час редакційної роботи. Ми багато чого типологізуємо: серія "Альма-матер" передбачає типові вирішення типових смислових і структурних ситуацій.

У мене син – студент філософського факультету, він працює з різними виданнями, нашими теж. Часто ловить у них як смислові, так і структурні недогляди, але і відзначає, що користуватися ними зручно.

– Які проблеми у роботі з авторами є актуальними на сьогодні в "Академії"?

– Найвідчутніша – кадри. Не вистачає фахових, кваліфікованих редакторів. А працювати в нашому видавництві дуже важко. Щоб стати редактором, необхідно мінімум років п'ять-шість. Це і стримує наш розвиток. У нас досить молодий колектив. Але тішить, що у дівчат, які працюють два-три роки, починає розвиднюватися в очах. Пройде якийсь час, і вони запрацюють самостійно. Потім ще одну групу молодих наберемо, бо наразі встежити за всіма не вистачить голови. Але сподіваюся, що в "Академії" з цим усе буде OK.

Проблемами авторів
переймалася Нора Дзиґа

 
© агенство "Стандарт"