журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ІЛЮСТРАЦІЯ СЛІВ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ДИСКУРС

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ПО ДІАГОНАЛІ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ЩО ЧИТАЄМО?

ЛІТЕРА І ДУХ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №2, 2004

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

Художник Сергій Поярков. Монолог сучасного міфотворця

Свідомий агностик – ось моя сутність

Але разом з тим я переконаний, що міфологія як явище та міфотворчість як необхідність є одвічними необхідними складовими людської свідомості, як і прагнення до багатьох інших речей. Та ж сама релігія – це теж міфологія. Вона виникає в свідомості тоді, коли люди не знають, що з ними буде завтра, коли вони не можуть пояснити для себе оточуючу дійсність та світобудову.

Та є люди, чиє творче начало настільки вільне від міфології "суспільної" – міфології церкви, міфології держави тощо, що ці особистості починають створювати свої індивідуальні міфи. Власне, усі релігії почалися з індивідуальних міфів, настільки сильних, що їх прийняли суспільства та цілі народи. З цієї точки зору – марксизм теж релігія.

Як класичний "книжковий хлопчик" я схильний називати речі своїми іменами. Я займаюся чистою міфологією, бо будучи професійним художником, я живу з того, що продаю точку зору на життя. По-моєму, найвдаліша з точки зору самоствердження і найрідкісніша професія. Я отримую задоволення від того, за що згодом отримую гроші. Отже, я продаю точку зору на життя. І це дорогого коштує – з одного боку, але з іншого – в цій царині найжорстокіша конкуренція.

І якщо ви хочете професійно займатися міфотворчістю, – а це художники, письменники, митці, зрештою, й політики, – то пам'ятайте: міфологія – це одна з основних речей в суспільстві, тільки не всі називають міфологію – міфологією.

Як починалася моя особиста міфологія?

Міфологія приходить до людини в дитячому садку. А далі – один розвиває її у собі, інший душить... Ні, не так. Міфотворче усвідомлення світу – це те, з чим людина народжується, або ж ні. Мені пощастило. Я народився з міфологією усередині. А потім потратив 20 років, щоб пригадати, що вона є усередині, розвинути до того рівня, який є нині, і продовжувати розвивати...

Як народжуються мої образи?

Щоразу по-іншому. Іноді – спочатку народжується робота. Потім назва, іноді – спершу ідея, потім сама робота, а то ще буває так – спочатку народжується усе, а назва приходить в останню мить. Буває й так: я придумую один "міф", а потім коли сідаю писати текстову частину роботи, то в голову приходить абсолютно інша думка. Процес змішаний до неможливості. Важливо просто доводити справу до завершення.

Моя творчість?

Я ніколи не називаю те, що я роблю "моєю творчістю", оскільки вважаю, що при житті говорити про "свою творчість" непристойно. Треба просто жити повноцінним життям, робити що подобається. І хай років десь так через 50 після моєї смерті усілякі "знавці" вирішують – творчість те, що робив С. Поярков, чи ні?

Мій стиль умовно можна назвати антиілюстрацією, тобто текстова частина моїх робіт є ілюстрацією до художньої. Не надто затоптана доріжка. Книга, де усе поставлено з ніг на голову.

Критикувати можна все і вся. Значно складніше щось зробити самому. Дорогу осилить подорожній, а хто не помиляється, той нічого не робить. Але разом з тим у мене вийшла друга книга, а третю я готую до друку. Тому що мені це подобається. Мій принцип – робити не те, за що більше платять, а те, що мені подобається. А що я отримую за улюблену роботу непогану матеріальну винагороду, – так це повинен робити кожен професіонал, незалежно від того, що він робить: малює картини, пише романи чи виконує вироки. І я не визнаю розмежування: "це – робота, а це – покликання". Кожна професія має бути покликанням.

Я просто живу. Повноцінно. Наскільки можу. Періодично мене захоплює й дивує усе. Тому що кожен міфотворець повинен не розучитися дивуватися і захоплюватися простими щоденними речами. Адже якщо людина уміє дивитися в корінь того, що відбувається, – все, що відбувається, непоясненне, а отже – дивовижне. Ніхто ще не пояснив, як і чому влаштований світ. Життя несправедливе – і тому настільки цікаве.

Невдачі?

Є лише одна людина, яка винна у твоїх проблемах – ти сам. Все буде виходити, якщо у своїх вдачах ти будеш звинувачувати обставини, а в невдачах – себе. Я абсолютно не вірю у прикмети. По-перше, займаючись міфотворчістю, я сам створюю собі прикмети. А по-друге, я точно знаю, що є лише одна прикмета, що працює: якщо вчасно приходити на зустрічі, тримати слово і не підводити партнерів по бізнесу і по життю, то все складеться якнайкраще. А якщо лінуватися, пишатися своєю безграмотністю, звинувачувати в невдачах інших, запізнюватися і не тримати слово, от життя піде наперекіс…

Монолог слухала й записувала
Громовиця Бердник

 
© агенство "Стандарт"