журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ІЛЮСТРАЦІЯ СЛІВ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ДИСКУРС

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ПО ДІАГОНАЛІ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ЩО ЧИТАЄМО?

ЛІТЕРА І ДУХ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №2, 2004

ІЛЮСТРАЦІЯ СЛІВ

Мовою ілюстрацій

Цьогорічні – ювілейний 10-й Форум видавців у Львові та П'ятий Київський міжнародний книжковий ярмарок "Книжковий світ – 2003" переконали багатьох – в Україні вміють видавати гарні книжки

Здається, сьогодні українське книговидавництво переживає ренесанс. На нещодавній виставці у Києві було представлено близько трьохсот видавництв, переважна більшість з-поміж них – українські. Загалом брали участь у ній книговидавці з одинадцяти країн світу, що презентували різноманітні за жанрами та спрямуванням книги: дитячу літературу, шкільні підручники, поезію та прозу як класиків світової літератури, так і сучасних письменників, фундаментальні праці науковців, карти й атласи, багато книжок профільного спрямування, плакати тощо. Українські видавці представили найкращі взірці своєї продукції, і, безперечно, є на чому виростати дітям й від чого отримувати естетичну насолоду дорослим. Тисячі томів книжок, "одягнутих" у розкішні палітурки, із розмаїттям ілюстрацій, не позбавлених естетики... Можливо, саме такі слова не були б зайвими у панегірику українським видавцям за те, що вони насправді з любов'ю роблять добру справу, відкривають нові імена в літературі, як і не забувають класиків, знаходять талановитих художників-ілюстраторів, і усе це втілюють у життя в несприятливих умовах для книговидавництва у нашій державі. Та давайте залишимо усі сподівання на краще у царині книговидання на 2004 рік. Наразі ми розпочинаємо рубрику, в якій будемо намагатись говорити про книжку як про витвір мистецтва. Мова йтиме про книжкові ілюстрації, художнє оформлення книги, про таємницю поєднання (синтезу) тексту й малюнка, розповіді про художників-ілюстраторів та книжкову графіку тощо.

Художнє оформлення книг, мабуть – одна з найцікавіших і найдивовижніших царин людської діяльності. Це – невід'ємна складова будь-якої книжки. Поряд із прізвищами автора та редактора книжки завжди вказано прізвище художника, який оформив її. Книга, за Георгієм Нарбутом – всесвітньовідомим українським книжковим ілюстратором, є ніщо інше як архітектурний ансамбль, і справа друкаря – зробити так, щоб цей ансамбль впливав на читача всіма своїми елементами одночасно. Переважна більшість читачів, вже не кажучи про книголюбів, отримують величезну естетичну насолоду від добре виданої книги. Ці відчуття важко передати словами, це над словом. Коли гортаєш сторінки щойно надрукованої книжки, часопису, газети, відчуваєш неповторний, ні на що не схожий, приємний запах свіжої фарби. Коли береш у руки з любов'ю видану книжку, тебе цілком захоплюють відчуття від доторку до палітурки та аркушів, а від візуального сприйняття ілюстрацій ти поринаєш у віртуальний світ персонажів. З появою комп'ютерних ілюстративних програм можливості поліграфістів помітно зросли. Нині книзі служить найновіша поліграфічна техніка й особливо – комп'ютерна графіка, якою захоплюється все більше й більше молодих художників, що працюють у галузі книжкового оформлення. Це значною мірою підносить культуру творення образу книги. Особливо у використанні кольорово-декоративних комбінацій, бездоганного вибору шрифтів, їх ідеально чіткого накреслення та збагачення кольоровими, світлотіньовими ефектами. Але якщо уважніше придивитись до сучасних найдорожчих видань, часто-густо можна помітити їхню надмірну строкатість, схожість одне на одне, а то й відчуженість від ледь примітної зворушливої душевності, яку дає книзі жива людина – художник книги, його розум, серце, його рука. Власне це і є ознакою творчої індивідуальності. Добре, коли талановитий майстер опанує можливості ілюстративних комп'ютерних програм, якщо ж ремісник – то жах. Але ж не будемо забігати вперед, все послідовно.

Штрихи історії

Історія ілюстрації починається ще з ксилографічних зображень древнього Китаю. У рукописних сувоях пізньої античності текст не відділявся від ілюстрації, фігури яких виносилися на поля та в проміжки між рядками. Середньовічні ілюстратори часто вплітали фігурні зображення в ініціали, дещо пізніше в рукописну книгу вводили портретні, жанрові мініатюри. З винаходом книгодруку складаються так звані блочні книги, "книги-картинки". У виданому з гравюрами А.Дюрера "Апокаліпсисі" (1498) ілюстрація конкурує з текстом. У ілюстрації ренесансу й особливо бароко зображення насичується алегоричними й емблематичними деталями.

Основна мета художника-ілюстратора полягає в тому, щоб допомогти читачеві-глядачеві у сприйнятті тексту. Ефективності пізнання змістової взаємодії поетики літературного твору з поетикою ілюстрації сприяє врахування ідеї історико-типологічних відповідностей. Оновлення графічної манери, перехід до контрастного штриха відбулися в українському книговиданні в шістдесяті роки XX століття завдяки пошукам І.Селіванова, творчості Г.Якутовича, С.Адамовича, В.Куткіна. Часом книга задумується як ілюстрована (видання сонетів Мікеланджело з репродукціями його малярських творів у перекладі Миколи Бажана, книжки-триптиху Івана Драча "Київський оберіг" з гуашевими малюнками Ю.Кимича). Особливо значне місце посідає ілюстрація у виданні літературно-художніх творів для дітей, надто молодших вікових читацьких груп.

Малюнки (рисунки) у книгах з'явилися задовго до винаходу книгодрукування, ними з давніх-давен ілюструвались рукописні книжки, а також книжки, відбиті з гравіювальної форми. При розкопках єгипетських пірамід були знайдені рукописні "книги мертвих", написані у II тисячолітті до н.е. на папірусі. Текст цих книг було ілюстровано рисунками, виконаними у низці випадків різнобарвними фарбами. Першою у світі друкованою книжкою вважається "Діамантова Сутра", знайдена у книгосховищі "Печери тисячі Будд". Вона була видана 868 року і мала в собі ілюстрацію – зображення Будди, сидячого на троні, біля підніжжя якого лежить лев.

До винаходу Гутенберга у країнах Європи видавались книжки-картинки, де основою були малюнки, які супроводжувались невеличким пояснювальним текстом. Ці книжки зшивалися з окремих яскравих картинок, відкарбованих із гравюр на дереві. Після того як Гутенберг винайшов окремі літери, відлиті з металу, гравюра не втратила свого значення. Текст друкувався з літер, а рисунки, як і раніше, – з дерев'яних вирізьблених форм. Цей метод називався ксилографією (від грецького слова "ксилос" – дерево). Деякі друкарі у той час досягли чималих успіхів у цьому. Наприкінці XV століття Антон Кобергер з Нюрнберга видав "Всесвітню хроніку" Гартмана Шеделя, у якій було 2000 ілюстрацій. У XV сторіччі паралельно з ксилографією з'явилась і глибока гравюра. 1477 року була надрукована перша книжка з ілюстраціями, виготовленими методом глибокого друку. Вперше гравери вручну викарбували рисунки на металі, потім їх стали виготовляти за допомогою азотної кислоти. По-французьки азотна кислота називається "офорт". Тому новий метод гравіювання назвали офортом.

Вперше офорти були зроблені у XVI столітті і пізніше удосконалені знаменитим голландським живописцем Рембрандтом. На початку XVII сторіччя цей спосіб широко застосовувався у Росії. Там було організовано систематичний випуск книжок з ілюстраціями. Їх виконували талановиті гравери Симон Ушаков та Афанасій Трухменський. Близько 120 років тому, коли вдалося роздробити фотографічне зображення на точки, ілюстрації почали виготовляти методом автотипії (цинкографічний метод). Таким чином, книгодрукування з'єднало текст із зображенням. У книжці ілюстрації наглядно пояснюють й доповнюють текст, нерозривно з ним пов'язані.

У газетах та журналах, які з'явилися пізніше книг, ілюстрації виконують трохи інші функції. Поряд з рисунками, які пояснюють чи доповнюють текст, багато друкується й таких, які мають самостійне значення.

Які ж різновиди ілюстрацій застосовуються у друкованих виданнях?

Жанри ілюстрації

Читаючи різні за спрямуванням книжки, журнали, газети, ми не завжди звертаємо увагу на наявну відмінність жанрової ілюстрації того чи іншого видання. Майже у всіх виданнях, незалежно від спрямування, публікується багато світлин або малюнків, але, до прикладу, якщо взяти бізнесове видання й книжку чи журнал, приміром, розважального характеру, то одразу стає помітним контрастність дизайну між ними. Бізнесове переважно ілюструється діаграмами, а розважальне – фотопортретами зірок естради, кіно, ТБ. Тобто для ясності треба розглянути усі наявні види ілюстрацій відповідно спрямуванню видання.

Почнемо з документальної ілюстрації, яка більшою мірою публікується у вигляді світлин фотокореспондентів – очевидців подій, або репродукцій з документів, книжок тощо. Окрім названої, часто у книжках та ЗМІ друкуються ілюстрації сатиричного характеру. Виразний малюнок, цікава світлина, актуальна карикатура не тільки урізноманітнюють і прикрашають сторінки газет, часописів, книжок, а своєю переконливістю, безперечністю факту й наочності часто перевершують інші види матеріалів, приміром, інформаційне повідомлення чи статтю, написану на ту ж тему. На жаль, багато друкованих видань вміщують на сторінках своїх часописів, книжок фото чи малюнки на заяложені теми та сюжети.

Характерними особливостями різниться від багатьох інших фотоілюстрацій репортажний знімок. Він оперативний, не статичний, документально відображує той чи інший конкретний факт. Тематика таких кадрів різноманітна й охоплює всі царини людської діяльності. Репортажний малюнок за значенням і змістом близький до репортажного знімка й у своїй суті виконує таке ж завдання, як і він, тільки іншим методом. Його відмінність від фото у простоті засобів, які застосовуються для створення образу, у лаконізмі мистецької мови, можливості розгорнути сюжет. Ці особливості інколи роблять малюнок переконливішим і доступнішим, ніж фотознімок.

Одним з найпоширеніших серед ілюстративних жанрів є портрет. Як відомо, портрети створюються як за допомогою фотографії, так і малюнку. До різновидів книжкової, журнальної та газетної ілюстрації належать і пейзажні фотознімки й малюнки. Фотоетюд зазвичай означає витвір мистецтва, який представляє ескіз, що може бути частиною будь-якого композиційного цілого (картини, скульптури). Він близький до пейзажу, але в той же час не потребує конкретизації місця, часу, географічного розташування діючих осіб.

Натюрморт – буквально у перекладі означає мертва природа, тобто зображення неживих предметів. У натюрмортах зазвичай зображують квіти, плоди, різноманітні предмети побуту тощо. У книжках, журналах і газетах до натюрмортів умовно відносять також авто, інструменти, різноманітні товари тощо. Як самостійна ілюстрація, натюрморт у вигляді малюнку чи світлини частіше використовується у книгах та журналах.

Карикатура – це сатиричне чи гумористичне зображення, яке дає критичну оцінку будь-яким побутовим чи суспільно-політичним явищам, або конкретним особам чи подіям. Вона повинна бути передусім актуальною, бо коли цього їй бракує, карикатура втрачає своє призначення.

Дружній шарж – це малюнок, який має подібну з карикатурою композиційну будову. У ньому теж присутні елементи гротеску та гіперболізації. Однак схожість між ними тільки зовнішня. Дружній шарж відображує позитивних героїв нашого часу, підкреслює їхні найкращі властивості. Навіть коли у шаржі висміюється якийсь недолік, притаманний герою, то подається це у шаржі іронічно. Монтаж також є різновидом ілюстрації. До нього звертаються як у створенні плакатів, так і в оформленні книжок. Монтаж – це поєднання на одній зображувальній площині кількох фото чи рисунків, пов'язаних певним сюжетом. Але й тут бувають різні варіанти. Діаграма – один із способів графічного зображення відповідності між величинами. Вона будується на порівняннях, які дають читачеві можливість наочно представити динаміку розвитку. Діаграми інколи поєднують з картами.

Є ще багато різновидів ілюстрації, її похідних. У наступних статтях ми послідовно будемо про них розповідати. Як бачимо, палітра жанрів ілюстрації яскрава і, вдало застосовуючи її, творці книжки відкривають безмежні можливості для виразного, стильного її оформлення.

Сергій Гайдук

 
© агенство "Стандарт"