журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ІЛЮСТРАЦІЯ СЛІВ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ДИСКУРС

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ПО ДІАГОНАЛІ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ЩО ЧИТАЄМО?

ЛІТЕРА І ДУХ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №2, 2004

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

Як гріх без душі

(Російсько-український словник. За редакцією доктора філологічних наук, професора В.В. Жайворонка. Київ, Абрис, 2003, 1424 с.)
Цей словник у дичавині нашого книговидання – безперечне досягнення, підсумок попередніх радянських пошуків і перший поважний крок до того, чим новий словник має стати. І тому на початку хочеться сказати велике спасибі всім, хто заходжувався коло тої справи, бо не з чужих слів знаю, наскільки це наразі складно. Без жодної іронії й попри те, що у словнику сила-силенна провалів.

А тепер перейдімо до речі. У якому стосунку перебуває у нас споживач такого видання до словникарів? Якщо словникарі – це вчені, які справді все знають про мову і що треба писати й говорити, то всіх порушників мовного режиму давно час закликати до порядку, цензурувати, штрафувати… А якщо словникарі покликані вивчати, реєструвати, впорядковувати й видавати для загального пожитку весь огром сучасної мови, аби той скарб не пропав для нащадків, то давно час замислитися над тим, навіщо й для кого ми видаємо словники.

Звичайно, я з нашої розмови виключаю владоможців, бо життя у них складне і їм не до навчання (ні в минулому, ні тепер), то нехай вже балакають так, як слина на язик принесла, аби нам із вами хоч жилося не набагато гірше. Бо хоч і є у них якісь дипломи або й наукові звання, вони здебільшого ніколи нічого самі не пишуть, – дяка, що самі інколи привселюдно читають, хоч і з багатьма помилками, вимахуючи руками й потрусюючи головою. У них-бо своя й мова – русько-украйонська.

Однак, повернімося до словникарів зі словниками. Якщо такі фундаментальні книги адресуються тим, хто має до діла з діловою кореспонденцією, діловодством, промовами загального змісту, убогими повсякденними газетками, то далебі 160 тис. слів не треба. Вистачить і третини.

А якщо мати на оці перекладачів, котрі працюватимуть над відтворенням Тургенєва або Мандельштама, то такі словники не придатні, бо не містять і половини потрібних слів, не кажучи вже про синоніми, фразеологію. З нинішнього словника, наприклад, майже цілковито виключено розмовну мову, сленг, і мені, скажімо, торік було дуже важко працювати над виданням українською двотомника Куркова. Ще складніше перекладати тексти, пов'язані з електронним зв'язком і нинішніми реаліями віртуального світу, котрі є цілком звичними для мільйонів українських громадян – переважно середнього віку й молоді.

Мене колись вчили в університеті на перекладача й загадували, ідучи Києвом, перекладати все, що бачу й чую довкола. Щоправда на англійську. Наразі я спробував перекласти з російської на українську, звіряючи зі словником, і багато чого не знайшов у сухій лексикографічній праці, починаючи від "напёрсточник", "кравчучка", "фальсифицированные напитки", "экономика должна быть экономной", "лажануться" тощо. До речі, рос. "блин" – це не "блин" нашою мовою, а "кадук його матері", "трясця". Звичайно, кожен школярик розуміє, що "экономика должна быть экономной" – це не на тверезу голову придумана дурниця. Бо можна сказати "енергетика має бути енергетичною" або "Верховна Рада – це Верховна Рада", зробити павзу й багатозначно подивитися, але однаково це дурниця. Проте мені як перекладачеві й редакторові усе треба перекласти й подати до уваги нормального читача. Адже кожний, хто вчився в школі, знає, що можна фальсифікувати історію, підробити результати наукових досліджень, але не можна фальсифікувати автомобіль, хліб, ковбасу…

А як перекласти "расшарить ресурсы", "зипонуть" тощо?

А спортивна термінологія, починаючи від якогось такого тайм-брейку, а вокзальні розкоші секс-шопу? Бо, гадаю, ми до словника тичемо не тільки те, що подобається, а те, що є у реальному повсякденні, дозволено всіма законами.

Хтось же має перекладати ті фільми, які сповнені… самі знаєте, чим сповнені фільми по ящику. А новотвори четвертої влади? А наші ток-шоу з "фигня" и "фак"ами та іншими скарбами великої російської мови?.. Чую, ви обурені. Так забороніть телебачення. Але, гадаю як перекладач, що, якщо щось написано або звучить згідно з писаними законами нашого/вашого суспільства, воно має перекладатися. За допомогою вашого словника, до речі.

Мають бути в словнику історизми, який-небудь алавастр, наприклад. Має бути й ринка. Треба подати лексику Біблії, богослужби, церковного життя, містики, маґії, до якої звертаються сьогодні десятки мільйонів людей. Так-так, маґії на початку 21-го сторіччя. До неї звертаються і юні недоуки, і державні діячі, а про любих дам з вівцями, терезами й дівчиною з відрами шкода й мови.

Звичайно, такий словник міститиме – як от деякі англійські відповідники – тисяч шістсот статей, і доведеться робити його в кількох томах, бо не всі перекладачі штангісти й боді-білдинґісти.

У кожному разі, сподіваюсь, нам є над чим замислитись у 21-му сторіччі. А для клерків "Довіра" й далі штампуватиме свій невибагливий, але корисний словничок.

Лесь Герасимчук

 
© агенство "Стандарт"