журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ІЛЮСТРАЦІЯ СЛІВ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ДИСКУРС

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ПО ДІАГОНАЛІ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ЩО ЧИТАЄМО?

ЛІТЕРА І ДУХ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №2, 2004

КНИГА I РИНОК

Між курочкою рябою і зоряними війнами

Вони сидять перед великим комп'ютерним екраном, дівчинка семи років і хлопчик дванадцяти. Вони грають у гру, що називається "Жанна д’Арк". Спочатку звучить уривок зі щоденників одного з генералів Орлеанської діви, потім розгортається основна дія гри, звичайно ж, це війна. Дівчинка захоплено розглядає мальовничі околиці середньовічного замку.
– А що це там висить?
– Труп, – спокійно відповідає хлопчик. Дівчинка байдуже знизує плечима:
– А з якого корабля можна ловити рибу?
Турботливі матусі іноді уривають свою жіночу розмову і гримають на оборонців стражденної Франції:
– Спинки! Спинки не горбте!
А ще у кожному кіоску продається невеличка лялька, принцеса Ксена. Коли цікава дитинка знімає з неї цупкий сарафанчик-обладунок, лялька розвалюється у неї в руках на анатомічні фрагменти, ручки окремо, ніжки окремо, навіть тулуб розпадається навпіл. Потім дитинка азартно збирає цю "розчлененку" докупи і фіксує застібками сарафанчика.

І я не кажу, що це погано, – ні анатомічна Ксена, ні натуралістичне поле бою у комп'ютерній грі. Ми живемо у жорсткі часи. Кажу "жорсткі", а не "жорстокі", бо не війна, не голод, не тиранія. Та жорсткістю просякнуті усі наші дії, наші обличчя, погляди. Рух часу прискорюється на очах. Різниця між батьками і дітьми помітніша з кожним новим поколінням. І я не кажу, що це погано, бо це є, а факти не судять, їх лише констатують. Інше питання: як пом'якшити жорсткість часів, як зберегти у собі людину під необхідним обладунком захисної твердості, чіпкості, прагматичності.

Сучасні діти потребують ніжності й турботи, так само, як діти минулих поколінь, але виявляти свої теплі почуття до них слід, на мою думку, трохи інакше. Наші маленькі сучасники, здебільшого, несентиментальні. Зрештою, навіть зі свого дитинства пам'ятаю дуже мало дітей, яким подобалося солоденьке сюсюкання. Ілюзія дорослих, що любов дітей до цукерок і сиропу автоматично переноситься на нещирі ніжності і брехливі обіцянки – одна з найбільших ілюзій людства. Діти гранично щирі, від янголиних поривань до тваринних, отже, з ними треба бути щирими. Книжка, написана, проілюстрована, видана для дітей, з одного боку, не повинна провокувати у малих читачах депресію чи жорстокість, з іншого не може перетворювати світ дитини на солоденький рожевий компот, від якого швидко починає нудити.

Як створити дитячу книжку, естетично привабливу, але не штучно розцяцьковану, психологічно чесну, але не надто сумну, казкову, але щиру? Може, відповіді на ці запитання знає успішне дитяче видавництво "Казка"?

Хоча ні, хвилину. Ми – люди сучасні. Перш, ніж з кимсь познайомитись, бажано спочатку прочитати його резюме, зробити для себе висновки, а вже потім переходити до особистого спілкування.

Отже, видавництво "Казка" виникло два роки тому. Редакторка Світлана Крупчан сказала про це скромно, навіть трохи винувато, мовляв, отакі ми ще маленькі. Але, гадаю, успішно протриматись на нашому книжковому ринку два роки – це більш, ніж вдалий старт, це – упевнений погляд у завтра. "Казка" виникла на базі книготорговельної фірми "АСТ-Прес-Дік-Сі". Виникла, бо небайдужим до літератури людям набридло продавати чужі книжки. Вони вирішили, що здатні випускати свої, кращі. Весь редакційний склад "Казки": генеральний директор Василь Гусак, редактори Світлана Крупчан і Надія Крупчан, дизайнер Сергій Сизоненко, – це молоді люди. Та й кому опікуватись дитячою книгою, як не молодим, які або добре пам'ятають себе дітьми, або мають власних дітей, або і те й інше? Ініціатором створення дитячого видавництва виступив Василь Гусак. Він зібрав колектив, змусив повірити у неминучий успіх. Проте однієї віри та завзяття для фахової роботи у книговидавництві замало, і колектив, попри свою молодість, це зрозумів. Наприклад, Світлана Крупчан, яка на час створення "Казки" мала освіту редактора-картографа і досвід працівника "АСТ-Прес-Дік-Сі", вирішила, що для роботи з дитячою книгою цього не досить. Вона здобула ще й другу освіту в Інституті журналістики, за фахом видавнича справа та редагування. Світлана каже: "Зараз модно створювати видавництва".

Людям здається, що книжка – це такий самий продукт, як булка, чи морожена курка, а книга, тим паче, дитяча, – продукт винятковий і стратегічний, з погляду формування майбутнього інтелектуального потенціалу суспільства. Щоб створювати книги, потрібні величезні знання.

Від себе хочу додати, що для роботи у дитячій літературі потрібні, окрім великих знань і сумлінного підходу, ще й деякі дитячі звички: різноколірні гірлянди перед Новим роком, талісман-ведмедик на робочому столі, тобто доросле ставлення до роботи і дитяче прагнення дива для себе та для усього світу. Говорячи зі Світланою, озираюся, чи сидить ведмедик на столі. Сидить, значить, у "Казці" з робочою атмосферою все гаразд.

Отож, з видавництвом ми познайомились. Тепер повернемось до питання, якими мають бути книжки для сучасних дітей, і спробуємо отримати відповідь на нього у генерального директора "Казки" Василя Гусака. Він, звичайно, дуже квапиться позбутися мене, разом з моїм диктофоном, вказуючи на свій робочий стіл, де немає ведмедика, проте є чималий стос рукописів, але, замість відбарабанити заздалегідь підготовлений рекламний текст, затіває суперечку. Пан Василь щиро обурюється щодо моєї заяви про застарілість простеньких лагідних казочок, аргументуючи це тим, що ось недавно "Казка" випустила "Курочку Рябу" двадцятитисячним накладом. Менш ніж за два місяці продалося п'ять тисяч примірників. Я присоромлено замовкаю. Пан Василь робить припущення, що діти наші не стільки інші, скільки доросліші за минулі покоління.

– Коли я читав своєму трирічному сину "Курочку Рябу", він слухав, відкривши рота. Тепер йому чотири з половиною. Йому цікавіший "Володар кілець", він знає усіх персонажів і цілими днями бігає з мечем.

Мій співбесідник вважає, що діти сьогодні просто швидше дорослішають, і від захопленого, наївного сприйняття казки переходять до героїко-романтичного, або ж іронічного. Головне – не пропустити момент, коли маленький читач переходить з однієї категорії до іншої, не змусити його нудьгувати над книжкою, з якої він вже виріс. А ще, на думку пана Василя, дитина завжди радіє, зустрічаючи знайомого персонажа. Вчора улюблений герой посміхався тобі з телеекрану, а сьогодні підморгує з книжкової полиці. "Казка" має офіційний дозвіл видавати продукцію Уолта Диснея українською мовою. Серія книжок, зроблених за диснеївськими мультфільмами, користується читацьким попитом. Від подібних російських проектів вітчизняний відрізняється тим, що у книжках видавництва "Казка" текст – не додаток до малюнків, а творчо опрацьована перекладачем художня розповідь.

Характерною рисою "Казки", що відрізняє її від інших видавництв, Василь Гусак вважає те, що у "Казці" не ставлять книжку на потік. Послужний список видавництва не такий великий, як міг би бути, тому що над кожною книжкою працюють довго, вдумливо, вагаючись і зважуючи, відшукуючи найкращий варіант оформлення, формату, шрифту. Кожен рукопис, який автори приносять до "Казки", спочатку проходить загальноредакційне схвалення, а вже потім потрапляє на особисту читку до пана Василя. Генеральний директор мотивує це тим, що він – людина м'яка і добра, може піддатися на особисті умовляння, спокуситися послугою "шанованій людині", а цього, на думку генерального директора, у видавничій справі не має бути. Колектив же пояснює право останнього присуду генерального директора неперевершеною інтуїцією свого керівника. Якщо пан Василь сказав, що це варто друкувати, значить, збитків боятися не слід.

Видавництво "Казка" працює у двох основних напрямках, – це художня література для дітей, здебільшого дошкільнят і молодших школярів, а також допоміжна навчальна література для старшокласників. Наприклад, довідник "Точні науки" розрахований на учнів п'ятого-дванадцятого класів, а також на абітурієнтів вузів. Зроблена книга професійно і якісно. Редакція довго вагалася, чи не спокуситися більшим накладом і дешевим газетним папером, аби книга мала нижчу ціну і легше продавалася, та, зрештою, у "Казці" дійшли висновку, що не варто. Подібний довідник купується не на один рік, може, навіть не на одне покоління. Отже, книга має бути надрукована на хорошому папері, читабельним шрифтом, і нехай вона коштує тридцять гривень, проте не розвалиться наступного місяця і не спровокує ні в кого розвитку короткозорості. Тепер у цьому ж напрямку зроблений довідник з гуманітарних наук. Над ним працювати виявилось набагато складніше. Як подати історію, щоб ніхто не кинув у тебе камінь за необ'єктивність, тенденційність, упередженість? Та й тут впорались, фаховий підхід врятував. "Казка" і надалі планує працювати, як у галузі допоміжної літератури для школярів, так і з художніми творами, розширюючи вікову категорію своїх читачів, але планів своїх не розголошує. Василь Гусак каже, що краще спочатку мовчки зробити, а потім відбиватися від не надто порядних "послідовників", аніж виказати ідею і дозволити себе випередити.

Є ще одна особливість у видавництва "Казка". Воно не випускає книжок "на бідність". Система книжок-міньйонів, яку використовує видавництво, зовсім не означає благеньку брошурку-метелик, прошиту звичайними скріпками. Так, казківський міньйон дублює велику, дорожчу книгу, а коштує на порядок дешевше. При цьому маленький дублікат має таку саму тверду обкладинку, якісний папір, ту ж саму кількість сторінок. Казківські міньйони користуються великою популярністю, бо дитині цікаво збирати компактну, яскраву колекцію, а батьків не сильно б'є по кишені. Василь Гусак каже, що скоро книжки-міньйони стануть ще кращими. Видавництво почало працювати з друкарнею "Новий друк", яка має суперсучасне обладнання. Вартість книжки для покупця виросте копійок на п'ятдесят, проте для видавництва міньйони зробляться істотно менш прибутковими. "Казка" на це свідомо йде, бо думає не лише про сьогоднішній прибуток, а й про завтрашній престиж і про нових читачів, що підростають з кожним роком.

Із розповсюдженням продукції у "Казки" також все гаразд. По-перше, книготорговельна фірма "АСТ-Прес-Дік-Сі" успішно існує і займається реалізацією як чужих, так і своїх, казківських книг. По-друге, видавництво має три власних магазини – один у Борисполі і два в Києві. Ідеєю бориспільського магазину Василь Гусак пишається особливо. "Казка" – єдиний великий книжковий магазин у Борисполі. Тепер нікому з бориспільців не спаде на думку "пхатися через усе місто на Петрівку, місити бруд між розкладками". Крім того, "АСТ-Прес-Дік-Сі" обслуговує роздрібні мережі, що почали масовано виникати останнім часом. Отже, продукція "Казки" є і в "Букві", і у "Міжнародній книзі".

Ну, ось і все хороше, що хотілося розповісти про "Казку", а поганого я не знаю. Погане можу сказати хіба що про себе, надто вразливу та категоричну. Мабуть, дарма мене так схвилювали діти, що гралися у "Жану д'Арк". Якщо глибоко замислитись, то між курочкою Рябою і зоряними війнами істотної різниці немає. Дітям хочеться, щоб численні пригоди закінчувались перемогою добра, щоб свіже яйце не розбивала капосна мишка, а хоробрих захисників всесвіту не вбивали кіборги. А хіба нам, дорослим, не хочеться, щоб наші (ой, численні) пригоди у бізнесі, політиці та культурі закінчувались перемогою добра? Оце і є головний принцип казки.

Марина Муляр

 
© агенство "Стандарт"