журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ІЛЮСТРАЦІЯ СЛІВ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ДИСКУРС

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ПО ДІАГОНАЛІ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ЩО ЧИТАЄМО?

ЛІТЕРА І ДУХ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №2, 2004

КНИГА I РИНОК

"Добра книга" – не просто слова

Людина з книгою, а не з футбольним м'ячем чи пляшкою "Нємiроффа", має бути iдеалом української культурної полiтики

У минулому номері "Книжкового огляду" в публікації "Найважчі часи позаду. Місто Чернігів. Огляд книжкового ринку" ми розповідали про ситуацію на книговидавничому ринку древнього Чернігова. Автор статті Леся Костів намагалася об'єктивно і різнопланово висвітлити проблеми і успіхи чернігівських поліграфістів, видавців і бібліотекарів. Звичайно, ми не ставили за мету (та це й неможливо) в одній журнальній публікації дослідити тему до кінця, а тому нам приємно, що з Чернігова надійшов лист, в якому розмову продовжено. Нижче публікуємо цього листа.

Шкода, що панi Леся, блукаючи заснiженими чернiгiвськими вулицями в пошуках книготоргiвлi, не натрапила на єдину в мiстi українську книгарню з симпатичною назвою "Добра книга". Хоча справа не в цьому, а в нашому поглядi на розвиток книготоргiвлi в провiнцiї. Вiн докорiнно вiдрiзняється вiд лiнiї i "Чернiгiвкниги", i влади...

Вiдкриваючи рiк тому свою книгарню, ми в "Просвiтi" перш за все хотiли довести собi i людям, що хниканнями i плачами не тiльки радянська мережа книготоргiвлi не вiдновиться, а й українська держава не створиться. Йдучи за принципом мудрої української казки про двох жабок, що попали в гладущик молока – одна склала лапки i пiшла на дно, а друга бовталася, аж доки не збила грудку масла – ми й вирiшили самi, без державних чи комунальних, чи бiзнесових, чи центрально-просвiтянських грошей, вiдкрити свою книгарню. Тьху-тьху, щоб не зурочити, – дiє вже бiльше року i, знову ж таки, без чужих коштiв...

Але я не для хвальби це пишу, хоча трохи й прикро, коли владцi вперто не помiчають нашого iснування. Та, власне, сумнiвно, щоб вони i книги читали... Мова про інше: як бути українськiй книзi далi.

Коли ми вiдкривалися, мiсто доволi жваво, як на наш базарно-прагматичний час, обговорювало закриття магазинiв ЗАТ "Чернiгiвкнига", здiйснене його головним акцiонером, колишнiм народним депутатом-банкiром Є. Ананком. На нас дивились, як на трохи того... Проте ми не вискакували, як голий з кропиви – концепцiя була продумана i вона по сьогоднi працює.

Близько трьох рокiв ми ведемо при чернiгiвськiй "Просвiтi" книжковий клуб, де 670 абонентiв – не багато, але й не бозна-що. Двi обласнi газети "Сiверщина" та "Бiла хата" із щотижневим накладом 24 тисячі дають змогу робити сяку-таку рекламу книгам. Книгарня наша включає в себе не пральнi-машини-телевiзори-бюстгальтери, як у центральному Будинку книги, а українськi аудiо- та вiдеокасети плюс сувенiри. А головне, що ми, на вiдмiну вiд п. Ананка, шукаємо в книготорiгiвлi не вигоду (хоча й не вiдмовляємось вiд неї), а iдею. Вона проста: українська книга потрiбна українцям, i вона може бути не збитковою.

... Читаю в газетi "Нiжинський вiсник" статтю бiблiотекарки з Лосинiвки: за заробленi кошти передплатили газету "Бульвар". Слухайте, це ж, як каже один український поет, ужас жахливий – "Бульвар" не тiльки пропагує неестетичнi голi жiночi затяганi груди, але й майже виключно неукраїнських дiячiв культури чи антикультури. I не треба нас дурити, що це передплачено, мовляв, на заробленi бiблiотекою кошти. Заробленi, бо на державних фондах, у державному примiщеннi, при державнiй електроенергiї i теплi... Держава наша, до речi, зветься Україною. А Україна, як мудро помiтив нарештi наш Президент, не Росiя. Додамо: i не Iзраїль. Певно, бiдолашна бiблiотекарка не знає, що є нашi журнали, якi можуть бути читабельними. Так, вiдновлено випуск "Юного технiка", для любителiв детективiв i фантастики є "Свiт пригод", "Роман-газету" брати Капранови вiдновили... Де вони в бiблiотеках i чи прийдуть туди? Зрештою, не забуваймо, що бiблiотека в гонитві за грошима, яких не дає держава, не повинна з вогнища культури перетворюватися в тлiючу головешку несмаку, пропаганди чужих культурних цiнностей.

Наше товариство "Просвiта" запропонувало обласному управлiнню культури порушити монополiю бiбколектора – частини ЗАТ "Чернiгiвкнига" – на формування книжкових фондiв бiблiотек областi. Бо ми пропонуємо не просто українську книгу, а дешевшу книгу, нiж це було досi. Головне – рiзноманiтну, не обмежену трьома-чотирма видавництвами. Тендер ще не дав результатiв, коли я набирав цi рядки, але дозволю собi засумнiватися, що нас помiтять i цього разу...

Що ж, i на це є рада – будемо безпосередньо працювати з бiблiотеками, як це ми вже робимо з обласною iменi В. Короленка. Шкода тiльки, що бюджетнi кошти знову можуть пiти на чужу нам лiтературу, на торговi накрутки...

Нарiканням на вiдсутнiсть мережi книготоргiвлi маємо протиставити створення своєї мережi: в Менi, Рiпках i Коропському районах у нас є "агенти впливу", якi беруть нашу лiтературу i пропонують у своїх мiстечках i селах, збирають замовлення. Люди ще хочуть читати, i в селах живуть не дурнiшi за городян. Головам всеукраїнського Товариства "Просвiта" iменi Т.Шевченка П.Мовчану та Нацiональної Спiлки письменникiв України В. Яворiвському я запропонував створити таку систему по всiй Українi на базi "Просвiти" як наймасовiшої i найрозгалудженiшої органiзацiї. Не знаю, що думають вождi, а ми на Чернiгiвщинi таки створимо свою мережу. Тому нас i не лякає конкуренцiя нi з якою книготоргівельною структурою – хто захоче возитися з мiстечками, селищами i селами? Он пан Фiнкельштейн, з яким ми спiвпрацюємо, планує робити виїзди про районах автомашиною – бажаю успiху, але це загальну убогу картину не змiнить.

Зрештою, наша елiта має довбати в кожну владну голову, наприклад, таке: за даними росiйських соцiологiв (а в Українi картина така ж) за комунiстiв Зюганова голосують тi, в домашнiй бiблiотецi яких не бiльше 100 книжок. А може, українськiй владi i вигiдно, щоб українцi голосували за комунiстiв? Тобто, це я до того, що треба відтворити цiлiсну картину пропаганди книги, культу читання. Так, як це роблять у Нiмеччинi, де 6,6 мiльйона нiмцiв є членами книжкових клубiв. Людина з книгою, а не з футбольним м'ячем чи пляшкою "Нємiроффа", має бути iдеалом української культурної полiтики.

Василь Чепурний, голова Чернігівського обласного товариства "Просвiта" iменi Т.Шевченка

 
© агенство "Стандарт"