журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ДИСКУРС

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ВИСТАВКИ

ЛІТПРОЦЕСІЯ

ЩО ЧИТАЄМО?

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2003

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

Реалії сучасної фантастики на зламі новітніх технологій

Коли саме наш дикий, волохатий предок усвідомив, що він – Людина? Я гадаю, це сталося не тоді, коли він став на дві ноги, і не тоді, коли узяв до рук знаряддя праці. І навіть не в той щасливий і визначальний для подальшого розвитку цивілізації момент, коли він здобув вогонь. Людина стала людиною у ту хвилину, коли взяла до рук гострий камінь, аби на стіні печери видряпати свою історію і свої мрії.
Тоді на світ з'явилася Людина мисляча. І тоді ж народилася фантастика. Бо що є фантастика, як не вічне прагнення людей пізнати невідоме. Наблизити майбутнє. Змінити історію. Реалізувати мрії...

14 грудня 2003 року у столичному Будинку кіно відбувся фантастичний вечір. Причини його фантастичності були дві: по-перше, тут презентувався четвертий номер київського літературного журналу "Реальність фантастики" (докладніше про журнал і його особливості читайте в "КО" №9), а по-друге, ведучим вечора був Сергій Дяченко – сильна половина відомого київського фантастично-літературного дуету.

У рекламному постері гостям і учасникам вечора обіцяли "вперше продемонструвати унікальні комп'ютерні технології". І вони таки продемонстровані були. Втім, особливого тут немає нічого, надто якщо врахувати той факт, що організатором акції був Видавничий Дім "Мій комп'ютер", який, власне, і видає журнал "Реальність фантастики". "Унікальні технології" полягали у тому, що кожен з присутніх в залі міг задати запитання улюбленим письменникам, які знаходилися в інтернет-чаті в режимі онлайн, і тут-таки отримати відповідь.

Віртуально в Будинку кіно були присутні Генрі Лайон Олді та Андрій Валентинов (Харків), Євген Лукін (Волгоград) та Марина Дяченко (бо бути присутньою "в реалі" вона не змогла). Обіцяв завітати в чат онлайн-конференції і Сергій Лук'яненко, але не зміг. Очевидно, нагальні творчі обставини не дозволили йому у визначений час з'явитися в Інтернеті.

"В реалі" ж, крім Сергія Дяченка, серед поважних гостей вечора спостерігалися інші достойники фантастичної тусовки. Зокрема, тут блискав окулярами Володимир Васильєв ("Воха"), який завітав до Києва по дорозі з Миколаєва до Москви. Також були помічені Яна Дубинянська, Володимир Гусєв та Наталя Гайдамака.

В першому відділенні вечора видавці "Реальності фантастики" провели PR-акцію свого журналу і відповіли на запитання. Запитання були досить стандартними:

– За яким принципом підбираєте матеріали?

– Чи плануються нові рубрики?

– Як стати автором журналу?

Мушу зазначити, що останнє цікавило слухачів чи не найбільше. Видавці терпляче пояснили, що шанс стати автором "РФ" є практично в кожного, – мовляв, редактори читають абсолютно усі матеріали, що надходять в редакцію, і видрукуваними будуть усі достойні твори. Агов, фантасти!

Мою ж увагу привернуло одне запитання і відповідь на нього. Запитання стосувалося оригінальності видання. На що видавці відповіли, що говорити про оригінальність єдиного в Україні (поки що) журналу фантастики немає сенсу. Та й на оригінальність явище претендує тоді, коли є непевність у собі. Дозволю собі не погодитися з творцями "РФ", оскільки саме слово "оригінальний" у тому сенсі, що мали на увазі в цьому випадку, означає "своєрідний, самобутній". Втім, тут не місце для дискусії про розвиток журналу, який виходить четвертий місяць і в якого все попереду…

У другій частині вечора була, власне, сама онлайн-конференція. Щоправда, присутні в "реалі" Дяченко та Васильєв теж відповідали на запитання і підписували книги своїм шанувальникам.

Дяченка питали про кінотворчість, оскільки вони з Мариною плідно співпрацюють з українськими режисерами як сценаристи. Сергій розповів, що нещодавно вони закінчили роботу над сценарієм фільму "1911". Це історичний фільм, який розповідає історію вбивства Петра Столипіна у київській опері. Сергій відзначив, що вони з Мариною запропонували паралельну лінію – містичні мотиви, які спрямували фатальний вистріл. Але режисер "зарубав" усяку ірраціональність, сказавши, що справжні мотиви тих драматичних подій – неймовірніші за всю фантастику разом узяту. Що ж, доживемо до прем'єри – побачимо.

Сміх і пожвавлення в рядах учасників вечора викликало запитання "Чому книги Дяченків наганяють нудьгу?" На що Сергій відповів: "Особисто я не бачу в них нудьги, тому що її ніколи не було в моєму житті. Особливо після того, як я зустрів Марину". Ця фраза тут-таки викликала реакцію залу: "А правда, що Марина – відьма?" "Не знаю", – чесно зізнався Сергій.

Я б могла відкрити велику таємницю, що кожна жінка – відьма, але боюсь, Сергій мені не повірить, тому що таких скептиків і матеріалістів, як шановні пани фантасти, треба ще пошукати!!

Що ж стосується віртуальної конференції, то тут запитання теж оригінальністю не відрізнялися. У Олега Ладиженського та Дмитра Громова (Генрі Лайон Олді) запитували про їхній воїнський ідеал (відомо ж, що Олег та Дмитро є "батьками" такого фантастичного жанру як "філософський бойовик"), і чи буде він написаний.

"Він буде прожитий, – відповіли Олді. – Але не швидко, і не одразу."

"Головний воїнський ідеал – недіяння, – встряв до розмови пан Валентинов. – Коли нічого не робиш і перемагаєш".

А в цей час у "реалі" шанувальники терзали запитаннями і вимагали автографів від Володимира Васильєва.

Тут слід зробити ліричний відступ. У кожного з письменників-фантастів (та й напевно, не тільки фантастів) є "улюблене запитання". Скажімо, відомі дуети Генрі Лайон Олді чи Дяченки дуже "люблять", коли їх запитують "як ви пишете удвох?" У відомого своєю швидкістю написання крупногабаритних романів В. В. Головачова – "чи є у вас літературні негри?" і т.ін. Так ось, у Володимира Васильєва теж є такі "улюбленці". До них належить запитання про саркофаг. Річ у тім, що в одному із своїх романів – "Чорна естафета", Володимир описав загадковий саркофаг. Що там, усередині – не знає ніхто. В результаті жодна творча зустріч письменника не обходиться без спроб з боку допитливих читачів з'ясувати: що ж знаходиться у тому загадковому чорному саркофазі? Так було і цього разу. Васильєв подивився поверх окулярів на слухачів і похмуро відповів, що він сам цього не знає, і що цікавитися саркофагом і його наповненням небезпечно для життя – і тому є вже реальні підтвердження. Після такої недвозначної відповіді зал принишк і знову повернувся до спілкування у чаті.

Запитували про улюблених персонажів і улюблені книги дитячих літ. І ось що читали і кого брали за приклад метри сучасної фантастики в дитинстві.

Валентинов: улюблена книга – "Пригоди Карика й Валі" Яна Ларрі, персонажі – Геракл і Персей.

Марина Дяченко: д'Артаньян, Воланд, дон Румата.

Євген Лукін: "Пригоди Гекльберрі Фінна" і герой книги – Гек Фінн. І не лише у дитинстві.

Олді: Одіссей, Геракл.

Запитували письменників і про таку серйозну річ, як електронні бібліотеки. Відомо ж, що навколо них, особливо у Росії, де авторське право вже суворо регулюється, точаться чималі суперечки. Сергій Дяченко відповів, що публікація їхніх творів в І-неті заборонена видавцем. Васильєв же сказав, що він не має нічого проти того, щоб його книги були у вільному доступі на сайтах електронних бібліотек. "Якщо читачу мої книги сподобаються, то він швидше за все купить і паперову книгу, – сказав демократичний і благородний Воха, – а якщо ж не сподобаються, то людина не пошкодує за марно потраченими грошима".

Дяченків запитали, яку із їхніх книг вони вважають своїм "альтер его". На це запитання відповіли обоє учасники дуету. Сергій сказав, що практично кожен із їхніх героїв близький йому, але найближчий – Дракон (роман "Ритуал"). Марина ж відповіла більш романтично: "Книги – моя сім'я. Моє життя – це цікава книга. Вони нероздільні."

…Учасники вечора задавали запитання, письменники на них відповідали, фантасти – учасники вітруальної конференції жваво спілкувалися між собою. Але я помітила, що присутнім у залі любителям фантастики було набагато цікавіше спілкуватися з "живими" Сергієм Дяченком та Володимиром Васильєвим, брати участь у вікторині на знання фантастики, попиваючи при цьому "халявне" пиво від організаторів, аніж читати на екрані відповіді "віртуальних" фантастів. Чому так – сказати не можу. Чи то організатори щось не до кінця продумали, чи то наші любителі фантастики ще не звикли до "новітніх комп'ютерних технологій", але – факт залишається фактом.

Громовиця Бердник

 
© агенство "Стандарт"