журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ДИСКУРС

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ВИСТАВКИ

ЛІТПРОЦЕСІЯ

ЩО ЧИТАЄМО?

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2003

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

Кожному своя "омана"…

Літературний процес і "завдання критики"

Тему "круглого столу", який проходив у рамках програми ярмарку "Книжковий світ – 2003", також можна назвати доволі "округлою": "Літературна критика сьогодні: посередник між автором і читачем чи між видавцем і покупцем". Що називається "гуляй-нога".

А привід до цієї "округлості" дуже конкретний. При Інституті літератури збираються відкрити відділ критики, котрий "випасатиме" тенденції сучасної літератури, весь її неускладнений шедеврами потік. Держава виявила бажання трохи розшнурувати гаманець. Непогано? Можливо… От тільки дуже мало присутніх за "круглим столом" сприйняли цю новину позитивно. Навіть якось вороже… Принаймні у мене склалося таке враження. Невже їхню реакцію спровокувала пані Ніла Зборовська, відомий фахівець із літературознавства, котра повинна очолити "критику" в Інституті літератури? Присутніх не зачислиш до якихось монстроподібних чи кололітературних інтриганів. Парочка видавців та "жменька" письменників середнього рівня. Чого б їм? Згодом, проаналізувавши доповідь пані Ніли, та й весь її "облік" у цілому, я дещо зрозуміла і якось пояснила для себе цю неприязнь… "Літературний процес і завдання критики" – у кращих традиціях наукового закладу, – "огласили" з кафедри. Немов натякаючи, що все це серйозно… Ніякої дружньої атмосфери та "розслабухи", панове. У літературному процесі Зборовська "в упор" не помітила ні Андрія Кокотюхи, ні Анатолія Дністрового, ні решти "майстрів" масового чтива. Тільки класиків… Але й тих не "пожалувала". "Затаврувала" кожного окремим ярличком. Прозу Олеся Ульяненка нагородила некрофільством. Пашковського – егоцентризмом, Медведя… Не пам'ятаю, здається, якоюсь формою архаїки. Нечитабельною чи як? Найбільше дісталося панові Андруховичу. Його увібгали в рямці суїцидального балагана… "Больно обідны ваши слова", – подумали, мабуть, присутні в залі митці "легкого" жанру. Навіть мені, людині мало заанґажованій у літературні справи, різали вухо наказові форми доповідачки на кшталт література "повинна", критика "повинна"… Словом, суб'єктивізм пані Ніли "підживлював" реакцію спротиву. Але присутні керувалися не тільки емоціями. Зіткнулися різні погляди на проблему. Панове піддали обструкції саму доцільність появи відділу "критики" при академічному закладі. Принципово… Мовляв, нехай Інститут літератури займається укладанням історії літератури й не пхається у сферу сучасного рецензування, себто у вузьку сферу нашого, нехай примітивного, але маркетингу.

Поговорили і про міфотворення. Модна сьогодні тема. Пані Ніла впевнена, що сучасна українська література позбавлена цієї креативної здатності. Для Зборовської це майже те саме, що й спосіб небуття. І відповідно, сучасна критика, чий "дискурс" для неї обмежений вульгаризованою "одноденністю". Словом, дискусія "відбулькала", кожен залишився при своїй "омані"…

Уляна Глібчук

 
© агенство "Стандарт"