журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ДИСКУРС

КОЛО ЛІТЕРАТУРИ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ВИСТАВКИ

ЛІТПРОЦЕСІЯ

ЩО ЧИТАЄМО?

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2003

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

Війна за таланти розпочинається...

Якщо ви прихильник кіно, то, напевно, ви можете перелічити багато кінокартин, у яких головні герої – письменники та художники – співпрацюють із видавництвами. Розмірене та заможне життя, спілкування із яскравими особистостями, специфічна тиша, що сприяє творчим пошукам – складники робочих буднів цих спеціалістів...

Сучасна

видавнича справа

Принаймні так популяризується життя творчих фахівців видавничої справи. А можливо, це так здається нам, читачам. Адже, як свідчать спеціалісти, у більшій мірі успіх книг, які стали бестселерами, залежить від команди професіоналів, що працювали над ними, аніж від таланту письменника.

"У країнах, де видавнича справа приносить великі прибутки, існує велика бізнес-індустрія, яка заробляє гроші на письменникові і робить його відомим. Це – літературні агенти, продюсери, арт-ділери, – розповідає Володимир Даниленко, письменник, кандидат філологічних наук, автор та продюсер літературних проектів. – Усе відбувається приблизно за такою схемою: агент знаходить цікавого письменника. Його професійна інтуїція, яка побудована на досвіді, підказує, що на ньому можна заробити шалені гроші. Редактор або видавець запрошує письменника на ланч. Вони випивають філіжанку кави, з'їдають по сандвічу, і редактор каже авторові: "Ви можете бути гарним письменником, і тому я пропоную вам співробітництво. Але у вашому романі потрібно дещо переробити. По-перше, назва не годиться, по-друге, роман потрібно скоротити у два рази. Сюжетну лінію та імена героїв дещо змінюємо, вводимо інших героїв, покращуємо стилістику твору..." У видавництвах працюють висококласні редактори, які знають, на якій хвилині роману краще зробити вбивство, де буде доречною любовна сцена, на яку тему буде попит... Все робиться за опрацьованою технологією, хоча й здається, що роман став бестселером несподівано... Видавнича справа колишнього Радянського Союзу була побудована за іншою схемою – існувала ідеологічна машина, яка робила окремих письменників кумирами суспільства. З розвалом старої системи, звичайно, ця машина розвалилась. І зараз вітчизняна видавнича справа розвивається за світовими принципами".

Один із принципів цих "принципів" (даруйте за тавтологію) – "кадри вирішують все!". До речі, у наші часи це гасло не сприймається вже як застаріле – навпаки, це один із сучасних методів роботи.

Кадровий

менеджмент

Аналізуючи стан сучасного книговидання, можна зауважити, що великі зміни, які сталися у книговиданні за останні роки, перш за все позначилися на кадровому менеджменті видавництв. На думку провідних світових видавців, ще тридцять років тому професія видавця асоціювалася з активною життєвою позицією у політичному та інтелектуальному житті суспільства. Пріоритетами видавничої справи були – розширення горизонтів, завойовування нових читачів, підвищення рівня грамотності та ерудиції. Видавництва становили собою невеличкі сімейні фірми. У ті часи вважалось, що тривале співробітництво з постійними авторами – це довготривала інвестиція. Зі свого боку, автор морально був зобов'язаний зберігати вірність своєму видавництву.

Поступово завдяки доходам від бестселерів у видавництв з'явилась фінансова можливість для видання менш масових книжок, але й одночасно зародилася інша концепція видавничої справи – орієнтація на великі прибутки. Видавці, бажаючи забезпечувати великий рівень доходу, починають конкурувати між собою за авторів та більш вигідніші книги. Події розростаються за таким сценарієм: видавництва, які тепер є фактично концернами та холдингами, надають великі аванси "зіркам"-літераторам. Значно зростають не лише видавничі інвестиції та оперативні витрати, а й плинність кадрів, тривалі ж відносини авторів і редакторів розриваються. Тандем автора та редактора замінюють видавничі ради та відділи продажу, які займаються маркетинговими дослідженнями, адже на першому місці серед пріоритетів – підрахування майбутніх тиражів і, звичайно, грошей. Якщо раніше для видавців книга була довготривалим продуктом, яка мала приносити прибутки протягом кількох десятиріч, то тепер продукція видавничої справи сприймається як негайне повернення інвестиційного капіталу. Випустити книгу, провести рекламну компанію та продати її потрібно в дуже короткий термін.

Можна сказати, що в сучасній, не лише вітчизняній, видавничій справі з'явився інший підхід до книжки як до звичайного товару, незважаючи на те, що книги – товар дещо незвичний, який неминуче містить в собі інтелектуальну ідею. Крім того, сучасна книга перетворилась в ще один засіб масової комунікації. Якщо раніше літературні журнали були своєрідною лабораторією, де завдяки письменникам та науковцям формувалася суспільна думка, то зараз цю функцію виконують книжкові новинки. Засоби ж масової інформації лише підлаштовують свої редакційні портфелі під них. І саме завдяки цьому зросла кількість середніх за якістю книг, зміст яких раніше був би лише приводом для гарної статті у літературному часопису.

Характерна ознака сучасної видавничої справи – переміщення інтересів науковців, дослідників та читачів з гуманітарних наук на інші дисципліни, а саме: економіку, право, рекламу, маркетинг, політику.

Втім, потрібно зауважити, що історія видавничої справи, як і все інше у світі, повторюється. Так засновник книговидання в Україні Іван Федоров свою діяльність розпочав з друку релігійної книги "Апостол" (1564 році). Пізніше він заснував свою друкарню, і після низки надрукованих релігійних книжок почав випускати світську літературу, а потім періодичні видання. Інший значний видавець та підприємець минулого Іван Ситін, навпаки, розпочав з друку лубочних малюнків на літографії, яку у 1876 році придбав у кредит. Через 7 років, коли він став володарем книжкової лавки, заснував книговидавниче товариство. А ще через кілька років перетворився у крупного видавця, який випускав дешеві за собівартістю, але гарні за видавничою підготовкою дитячі та учбові книги, твори класиків, релігійну літературу, популярні енциклопедії. Видавець, крім друкарні з новітньою технікою, мав ще й мережу книжкових магазинів та школу для підготовки фахівців.

Отже, вочевидь, що, незважаючи на те, що сучасні вітчизняні видавництва в ринкових умовах існують достатньо недавно, вони розвиваються за вищенаведеними принципами.

Гравці

видавничої справи

Для видавничої справи, як будь-якої іншої публічної сфери, характерні дві тенденції. З одного боку, це закрита сфера діяльності, до якої сторонньому потрапити непросто. Має пройти чимало часу, поки спеціалісти видавничої справи визнають його своїм. З іншого боку, до видавничого бізнесу, як ні до якого іншого, залюбки приходять фахівці із інших сфер діяльності, і тому тут дуже багато непрофесіоналів, яких приваблює легкий, на перший погляд, заробіток та можливість реалізувати себе. Але, як свідчить практика, навичок та досвіду в інших сферах економіки, навіть на керівних посадах, не достатньо, щоб стати успішним видавцем. Потрібно знати "кухню" зсередини. Інакше не минути плутанини в термінології і, головне, блукання у лабіринтах ринку. Вважається, що кращим видавцем є той, хто пройшов усі сходинки видавничого бізнесу знизу доверху. Тому у цій сфері затримуються лише на дуже короткий термін, чи практично на все життя. А часто працюють цілими династіями, особливо в друкарнях, і це не дивно, адже головною цінністю підприємства у всі часи вважались люди.

Цікаво, що ключовими фігурами сучасного видавничого процесу є не автор, а редактор. Вимоги до цих фахівців з боку видавців дуже високі. Вони мають розбиратися і в комп'ютерній підготовці макету, і в юридичних питаннях, володіти психологією творчості та методами редагування тексту. Інколи навіть знати організацію та економіку книжковї справи. І обов'яково добре знати напрямки та тематику, що випускає видавництво. Як-то кажуть – "бути в темі".

На думку менеджера видавництва "Генеза", найдефіцитніші фахівці у видавництві – саме журналісти та редактори. Адже зараз цінується не поліграфія книжкової продукції (випускати гарні книжки вже навчилися), а саме зміст.

"На сьогоднішній день найбільш дефіцитні фахівці у видавничій справі – кваліфіковані редактори, які можуть із найзануднішого тексту зробити цікавий та читабельний матеріал, – розповідає видавець спеціалізованих журналів "Картон та гофрокартон", "Директор друкарні" та "Страховий клуб" Ігор Ткаленко. З кожним днем ринкова цінність цих фахівців буде зростати, а конкуренція між цими фахівцями буде все більш жорсткішою. Майбутнє за вузькою спеціалізацією та вузькоспеціалізованими фахівцями. Якщо спеціаліст працює редактором, він має не лише досконало володіти літературною мовою, а й відповідно мати гарний рівень знань предмету, що редагує, – такі вимоги часу. Це перш за все пов'язано з жорсткою конкуренцією між видавництвами та засобами масової інформації. Видавці книг та журналів зараз конкурують не просто за те, щоб їхню продукцію купили, але й за те, щоб книги та журнали прочитали до кінця та запам'ятали назву засобу інформації чи видавництва, щоб купити наступного разу".

Що ж стосується письменників та літераторів, то, на думку провідних видавців, зараз та найближчим часом навіть відомі автори не зможуть заробляти собі на життя своїми літературними творами. Вони можуть розраховувати лише на популяризацію свого імені. Цікаво й те, що дуже скоро "розкручені" видавництва завдяки своєму імені зможуть сприяти іміджу початкуючих письменників та визначити політику їхньої розкрутки. Проте все частіше до послуг літераторів будуть звертатися засоби масової інформації, які будуть залучати письменників до співпраці. Втім, це вже було в історії. Наприкінці XIX століття видавець легендарного "American Magazine" у якості редакторів залучав до співпраці початкуючих літераторів: Марка Твена, О'Генрі, Драйзера. І як наслідок, журнал став популярним, а роботи вище перерахованих літераторів – безсмертною публіцистикою".

За даними газет та сайтів з працевлаштування видно, що вимоги до фахівців видавничої справи дійсно стали більш жорсткішими порівняно з попередніми роками. У багатьох об'явах так і вказується: "абсолютне знання української мови " або "вільне володіння українською та російською мовами", "ерудованість, вміння мислити нестандартно". На діаграмі № 1 наведено у процентному відношенні, скільки відсотків роботодавців бажають взяти на роботу фахівців, що мають досвід роботи, вищу освіту, знають тематику видавництва та добре володіють літературною мовою.

Друге місце у видавничій справі посідає менеджер з реалізації, який частіше виконує й функції маркетолога. Проте з кожним роком його роль буде все більш важливішою у видавництві. Як приклад можна навести п'яту частину "Гаррі Поттера" українською мовою, що випустило видавництво "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га". Цікаво, що російською мовою ця книга ще не була надрукована. Характерний приклад гарної роботи маркетолога та видавця.

Що ж стосується далеких перспектив, то у видавничій справі все частіше буде застосовуватися нематеріальне складування, дуже зручне для видавництв, книжкових магазинів та державних інстанцій. На думку фахівців, матеріальне складування вже застаріло. Одна із форм нематеріального складування – цифрова форма, наприклад, цифровий запис, який зможе надати видавцеві, що видає інтелектуальні твори, – це нові можливості бізнесу. Наприклад, цифровий запис дозволить дослідити архіви видавництва, здійснити перевидання у різних формах, надати можливість допуску читачів до інформації, яка не обов'язково перетвориться у книгу. Звісно, це нові робочі місця для вузькоспеціалізованих фахівців у галузі видавничої справи.

Розшукуються

таланти

За словами фахівців багатьох видавництв, зараз знайти кваліфікованих творчих спеціалістів дуже важко. Як правило, пошуки розпочинаються з перегляду потрібних спеціалістів за рекомендаціями та протекціями. Для багатьох видавництв на цьому все й закінчується. Як видно на діаграмі № 2, кількість пропозицій від роботодавців видавництв найменша.

За словами старшого менеджера з реалізації видавництва "Школа", колектив за 7 років, відколи існує видавництво, залишився майже незмінним. І навіть якщо з'являється вільна вакансія, фахівців беруть лише за рекомендацією – такою є політика видавництва.

Хоча, звісно, кадрова політика видавництв буває різною. Поки що видавництва не звертаються до кадрових агентств з проханням знайти кваліфікованих фахівців. На думку менеджерів з персоналу, видавничий ринок досить вузький для кадрових агентств. Але, на їхню думку, у недалекому майбутньому провідні видавництва будуть звертатися до рекрутингових агентств з метою переманювання профі у конкурентів – явище, яке характерне для багатьох сегментів ринку праці, а саме ринку робітничих спеціальностей, фінансів та ЗМІ.

Але поки що значна частина вітчизняних видавців не оцінює належно роль кадрів у видавничому процесі, не вважає творчий персонал видавництва золотим фондом. Тому для багатьох видавництв характерна плинність кадрів. Природно, що фахівці, які не мають можливостей розвиватися професійно, зростати у кар'єрі та в доходах, шукають кращі робочі місця. І багато кваліфікованих фахівців вважають за краще залишатися в популярному на Заході статусі self-employed, тобто "самозанятий", працюючи позаштатно на декількох роботодавців. За словами Юрія Наврузова, заступника декана Києво-Могилянської бізнес-школи, все, чим володіє талановитий працівник – досвід, знання, творчий потенціал, неординарні ідеї – належать не до матеріальної категорії, а є інтелектуальною власністю, яка забезпечує працівникам самодостатність та мобільність. Саме тому все більше професіоналів укладають контракти з різними компаніями та видавництвами. Вільно мігруючи із компанії в компанію, вони реалізують цікаві для них проекти за принципом: "отримати замовлення – виконати роботу – отримати нагороду".

"Я декілька разів влаштовувався штатним художником у видавництва, але переконався, що працювати вільним художником значно вигідніше, – розповідає Олег, професійний художник, член Спілки художників України. – Звичайно, працюючи на одного роботодавця, я маю гарантовану ставку. Але, на мою думку, великий обсяг роботи, який я маю виконувати, не є пропорційним моїй заробітній платні; крім того, я обмежений у часі, адже звісно, що кожний роботодавець вважає, що, якщо я працюю на нього, то повинен весь робочий час знаходитися на робочому місці. Крім того, у моїй практиці траплялось не раз, коли мені обіцяли одну заробітну платню, а отримував я значно меншу".

Отже, кваліфіковані, високопрофесійні та талановиті співробітники видавництв з кожним роком будуть посідати все більш шановані позиції у видавничому бізнесі. І процес пошуку цих фахівців видавцями буде набувати більш агресивних форм. Для багатьох видавців участь в цій війні за таланти може стати великим успіхом або ж останнім уроком на виживання. Все залежить від них самих.

Ангеліна Крок

 
© агенство "Стандарт"