журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ДИСКУРС

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

ЛІТПРОЦЕСІЯ

ЩО ЧИТАЄМО?

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №11, 2003

ЩО ЧИТАЄМО?

Читво для творців книжок

Письменники, видавці, книгорозповсюджувачі, журналісти, літературні критики – всі вони так само читачі. Задавшись метою з'ясувати, якому саме читанню вони віддають перевагу, "Книжковий огляд" вирішив започаткувати відповідне бліц-опитування, перші результати якого пропонуємо вашій увазі.

1. Читанню якого виду чи типу літератури ви зазвичай віддаєте перевагу? Що полюбляєте читати "для душі", а що – з фахових зацікавлень або з якою-небудь іншою метою?

2. Що з прочитаного останнім часом вас найбільше вразило – як "позитивно", так і "неґативно"?

3. Чи маєте улюблені книжки або ж улюблених авторів?

Мар'яна Савка, поетка, головний редактор "Видавництва Старого Лева" (Львів):

1. У даний період життя віддаю перевагу виключно фаховим виданням зі сфери бізнес-психології. Ніколи не думала, що книги з маркетинґу можуть сприйматися з більшим адреналіном, ніж детектив. "Для душі" читаю дитячі твори – переважно скандинавських і польських авторів.

2. "Позитивно" вразили "Непрості" Прохаська – досконалою стилістикою письма. А неґативно"... Я принципово не читаю "чорнуху" і, як то кажуть, "непруху", якою страждає дехто із зовсім молодих і дехто із вже дещо підтоптаних літераторів заради самоствердження у затяжний період пубертату (у декого він взагалі не закінчується).

3. Ніколи не припиняла любити Гемінґвея і Ремарка за чуттєвість прози. Люблю Коельо за його життєствердну, сповнену оптимізму і любові до людей прозу. Дуже хочу прочитати щось із творів Катажини Ґрохолі, бо мені подобається її життєва позиція. Люблю вірші Жадана і Герасим'юка, коротку прозу Жені Кононенко, казки Юрка Винничука.

Олег Соловей, поет, літературознавець, головний редактор альманаху "Кальміюс" (Донецьк):

1. "Для душі" – художня література, поезія і проза, як сучасна, так і (може й, передусім) 1920-х років. Також полюбляю читати монографії, написані "людською" мовою, без надміру літературознавчих постструктуралістських "матюків" – такі як "Український футуризм" Олега Ільницького. Шаную західну прозу ХХ сторіччя, передусім Генрі Міллера, Селіна, дос Пасоса, Гемінґвея.

2. Неґативно сприйнялася французька письменниця Поль Констан, роман якої "Відвертість за відвертість" нещодавно презентували в українському перекладі. Незрозуміло, для чого таке для нас перекладати. Краще б Франсуазу Саган – так само жіноча проза, але набагато притомніша. У Саган лише 4 романи перекладені українською, а в Селіна взагалі тільки один… І Світлана Поваляєва не сподобалась, її проза – це швидше "понти", ніж справжнє дослідження психології сучасного міста чи міського середовища.

Найбільше, мабуть, сподобалися два нових романи Олеся Ульяненка – "Знак Саваофа" й "Дофін сатани". Також дуже заімпонувала п'єса Олексія Росича "Останній забій" із антології "У пошуку театру", виданої нещодавно "Смолоскипом". І, безперечно, Герасим'юк – як "Поет у повітрі", так і "Вибране". Нарешті, надзвичайно потужна, як на мене, серія "Текст плюс контекст" видавництва "Факт".

3. Їх дуже багато. Генрі Міллер, Селін, як би це банально не звучало – Джойс, по 5-6 сторінок якого я як мінімум раз на місяць перечитую. Ще – Франсуаза Саган, Ернест Гемінґвей, Микола Хвильовий, Гео Шкурупій, Михайль Семенко, Валер'ян Підмогильний, Євген Плужник… Вразив нещодавно прочитаний РОМАН "Інтеліґент" Леоніда Скрипника, проза Юліана Шпола. Із сучасних поетів – Сергій Жадан, Іван Андрусяк, Анатолій Дністровий; прозаїків – Юрко Іздрик, Олесь Ульяненко, Євгенія Кононенко.

Степан Процюк, письменник (м. Івано-Франківськ):

1. Як правило, я віддаю перевагу художній літературі, насамперед прозі. Щодо поезії, то мені видається, що за останні роки в нас не з'явилося нових потужних імен, але я залюбки перечитую вірші поетів мого покоління – Андрія Охрімовича, Івана Андрусяка, Сергія Жадана, Олега Солов'я, Маріанни Кіяновської… Останнім часом у мене ще з'явилася "збоченська" звичка майже кожного вечора бодай по півгодини читати світову філософію.

2. Найперше – романи французького письменника Мішеля Уельбека "Елементарні частинки" і "Платформа". Хоча його ім'я зараз стає об'єктом "літературного бізнесу", я хотів би сподіватися, що такий потужний талант не піддасться на заклання комерціалізації. Уельбек належить до того типу письменників, які мені дуже близькі. Ця проза жорстка і водночас сентиментальна, інтелектуальна і подекуди навіть патетична, а основне – наповнена енергетикою письменницького світосприймання.

Дуже заімпонувала мені також ідея і видання словника жарґонної лексики української мови, підготовленого Лесею Ставицькою. З української прози мені сподобалися опублікований у 9-10 числах журналу "Кур'єра Кривбасу" роман Олександра Денисенка "Містич", а також роман Анатолія Дністрового "Місто уповільненої дії". Як на мене, чудова ще не надрукована повість "Кохання, секс і смерть ґарантовані" молодого прозаїка Олега Криштопи, – я читав її в рукописі.

Окремо хотів би згадати високоталановиті романи мого вже, на жаль, покійного друга Антона Морговського "Аве, Марія, аве", "Нелюбов" та "Инший", останній з яких опублікований у найсвіжішому числі "Кальміюса".

Графоманії намагаюся не читати. Хоч іноді мені здається, що всі письменники, навіть найталановитіші, є по-своєму графоманами. Щодо неґативу, то я міг би назвати багато прізвищ, але я сьогодні в хорошому настрої, і нехай на цей раз переважить моя літературна дипломатія.

Юрій Мачуха, співредактор інтернет-бібліотеки української поезії "Поетика" (м. Київ):

1. Тексти, які до інтернет-бібліотеки "Поетика" надсилають автори або шанувальники поезії, доводиться читати найпереважніше.

За сферою ж діяльності – законодавчі та реґулятивні документи, дослідження в царині економіки та управління.

"Для душі" – словники й довідники за різною тематикою; окремо – добру поезію та есеї.

2. Вразило "реалістично". Роман Фредеріка Беґбедера "99 франків" – твір про українське майбуття, у якому ми вже живемо.

3. Як і чимало моїх колеґ з різних сфер (економісти, проектувальники, перекладачі, політики), з цікавістю відстежую творчість сучасного українського романіста Анатолія Дністрового.

 
© агенство "Стандарт"