журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ДИСКУРС

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

ЛІТПРОЦЕСІЯ

ЩО ЧИТАЄМО?

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №11, 2003

ЛІТПРОЦЕСІЯ

Філософія добра і зла

А ти читав про Гаррі Поттера?

"Відірвавшись від комп'ютерів і телевізорів, сотні мільйонів дітей і дорослих у всьому світі ЗНОВУ ЧИТАЮТЬ! Казка про хлопчика-чарівника Гаррі Поттера зачарувала всю планету…"

Чи не дурною звичкою вже стало так розхвалювати, так розмальовувати кумира людей майбутнього, тобто дітей, такого собі хлопчика-чарівника… Гаррі Поттера, звичайно ж, що став зіркою, без перебільшення, планетарного масштабу. А ще цей чарівник, як з'ясувалося нещодавно, дав змогу нашій Україні абабагаламагнути декого і вирватися вперед. Це я, звичайно ж, про ті країни, що не встигли за нашою "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА"ю випустити черговий том бестселеру. І ось ми – нарешті перші і в променях слави та перемог не можемо отямитись і задуматись над вартістю цієї перемоги, яка є фактом незаперечним, але досить сумнівним з точки зору впливу на свідомість наших же з вами людей майбутнього, тобто дітей. Ми всі так хочемо допомогти їм стати нашими українськими потеринятками (так і хочеться сказати потерчатами), що топлять свою природну інтелектуальну енергію у відвертому намулі світової еклектичної культури. Після такого вступу – додам ще відвертіше – ні сама книга, ні її переклад українською особисто мене не вразив. Мої сумніви розвіяла моя онука, якій на п'ятирічний ювілей я, тобто її бабуся, радісно презентувала не абищо, а сам "Філософський камінь" Дж. К. Роллінг. Хтось зауважить, що ранувато, але ж я знаю своє чадо та його уподобання. До того вона ще й не таке любила послухати чи почитати. Вже й фільм чи то мультик бачила і намагалася злетіти як привид, а коли не змогла, то так і сказала: "Це кіно ні про що, бо у ньому, як у рекламі чи в телефортунах – все неправда." Тобто моя онучка – типова столична дівчинка з сім’ї, що знає книгу з діда-прадіда, але у якій природа, відпочивши на дітях, дала глибокий, корінний постріл по онуках. Вона – не зовсім зомбі, бо до Поттера ще не доросла, але й не дитя природи, бо здатна мислити сміливо і дорослими категоріями. Підтвердженням тому може служити типове для неї запитання: "Бабусю, а ми з тобою хто, українки? А чому ж тоді ми говоримо українською, а мама каже, що також українка, а розмовляє російською?" Ще у чотири роки вона задумувалась над цим, а вже після п'яти почала робити висновки щодо читва, що їй пропонувалося. Так ось саме стосовно перекладу та адаптованості його для українського загалу після реакції моєї онуки я й задумалась над усім тим, про що хочу висловитися. Особливої шкоди поттероманія для таких, як вона, не нанесе, бо ця дитина спроможна аналізувати і сприймати інформацію, розкладаючи по поличках. Вона така. Дітям, що не наділені подібними природніми аналітичними захисними фільтрами, ця книга як така, що збагачує інтелектуально і духовно – просто шкідлива. Засвоювати цей матер'ял як інформацію для осмислення життя і подальшої еволюції світу корисно лише з точки зору адаптації свідомості дитини до іншого світу, іншої культури. Але шкідливість такої адаптації аналогічна трансплантації органів чи то купівлі дітей заможними громадянами заможних країн, де краще годують, м'якіше стелять, вирощують у кращих умовах… Але часто добре вгодованих дітей перетворюють на типову обслугу в багатому домі. Пригадуєте трагедію Кея та Герди? Братикові не було погано в замку Снігової королеви, він не страждав, бо його відморозили, відірвали від коріння і тепла, яке формує людину, особистість. Фабулою казки "Снігова королева" є боротьба добра зі злом. Добро не у бідності, а в теплоті людських стосунків та гармонійного співжиття з природою, що на кожному кроці допомагає Герді в нелегкій дорозі до серця брата, що опинилося в лещатах льодяної королеви. Ви мабуть помічали, як реагують діти на виставах, що часто бувають окрасою новорічних ялинок чи свят. Вони співпереживають серцем і допомагають Герді своєю співучастю у дійстві, а часто довго ще живуть тими враженнями та ідентифікують персонажі казки зі своїми близькими та знайомими. Для кожної дитини її дитячі враження від побаченого чи прочитаного стають стержнем свідомості на все життя. Тож недаремно після прочитання творів Дж. К. Роллінг мені пригадався цинічний віршик, який гуляв у колах київських дисидентів: "Мне мама в детстве выколола глазки, чтоб я в шкафу варенье не нашел. Теперь я не пишу стихов и не читаю сказки, зато я нюхаю и слишу хорошо"(вибачайте за мову оригіналу). От чомусь мені він пригадався, хоча цей віршик, що був присвячений сексотській братії, я знала ще років тридцять тому… Але вискочив він у моїй пам'яті саме як асоціація з трагігероїчною історією співіснування хлопчика-чарівника з оточенням, яке було уособленням всього зла земного та позаземного, міфічного, казкового, потойбічного, але зла. І скільки ж його накопичилося в наших людських душах? Судячи з бестселерських творів англійської авторки – дев'яносто дев'ять відсотків проти одного. Сумна картинка виходить. Тож і неспроможність злетіти на мітлі чи то в ковдрі, що як її не крути, а не хоче літати, тобто хоч якась особлива риса схожості на позитивного персонажа та його надзвичайні можливості – це також той елемент розчарування у реальних можливостях перемогти зло, піднятися бодай над його владою, злетіти високо і бодай таким чином вирватися поза межі чорнухи, земних реалій. Неспроста ж кожен з поттероманів намагається спробувати відкрити у собі надзвичайні можливості. І ось що цікаво – виявляється, діти після п'ятирічного віку вже і не поттерофілять та манять, бо та найособливіша казка, яку читають дитині чи сама дитина читає у дитинстві, та, що залишається у пам'яті та свідомості на все життя… Одним словом, повірте, що хіба що мода, яку можна диктувати масам до стадії масового психозу, може спричинити поттероманію у слов'янських країнах. Книга може стати чудовим ефективним посібником для дітей, яких готують до еміграції, бо текст рябіє надскладними англосаксонськими іменами, прізвищами, прізвиськами, що звучать іноді як лайка у перекладі одного з кращих українських перекладачів, доброго і талановитого дядька Віктора Морозова. Мабуть, неспроста так затямилась мені асоціація як приклад для аналізу… "Снігова королева" добріша і бестселерніша у будь-якому сенсі, але про неї чомусь, як про снігокоролевоманію, ніхто і ніколи не розмірковував. Ії любили всі, бо вона красива зовні і біла, хоч і крижана всередині. Саме цей парадокс знову ж таки підказав мені чергову "Алогомору" (це слово у перекладі означає пароль, що дає змогу відчинити будь-які двері і піти далі). Що ж ми маємо від наших добрих дядьків, що вже рекламують платинові тиражі (якщо такі є) українського видання? Десятки геніально оформлених кращими українськими художниками книг – і як здрастє "Гаррі Поттер" у вищезгаданому сенсі. Як ви думаєте, триста з хвостиком чи вже й вісімсот з хвостом сторінок тексту без жодної ілюстрації, а з обкладинки на дітей вишкіряються потвори, потворочки та потворюсики, над якими скрізь і всюди зверху літає хлопчик-чарівник, який, судячи з усього, не хоче опускатися на цю потворну землю, що кишить потворами всіх порід та рангів. Тобто, іронічно кажучи, повна ідилія одного відсотка добра з усім останнім, що залишається… Для дитини, що думає про те, що їй читають, чи читає вже сама. Моя онучка просто плакала після кожного розділу і розпитувала про всіх тих, хто ображав на кожному кроці доброго хлопчика... Вона ж теж хоче бути доброю, а з книги стає зрозумілим, що це дуже страшно – бути таким, як Гаррі. Я вже не кажу, що ім'я Гегріда зовсім не асоціюється з добрим велетнем чи Квазімодо, тобто не звучить і не вималюване художником, адже дитяче сприйняття чи несприйняття інформації базується на зоровій уяві. Хіба цього не знали видавці, яких не турбують заробітчанські монети?.. Тоді виходить, що добре діло – в кожну українську сім'ю, що ледь-ледь животіє, по Гаррі Поттеру! І вже діти, батьки яких не мають змоги придбати цю чарівну книжечку, що продається за чарівними цінами, стають немодними, нестильними, нецікавими… Ти читав про Гаррі Поттера? А кіно бачив у кінозалі (що коштує від тридцяти гривень)? І, якщо ні, то ти вже, виходить, другого сорту, тобто з тих, хто про Котика і Півника знає, а до Згарища, тобто до тих, що з Гаррі, ще не доріс. І якщо вже про дружбу та вірність, тобто про Котика і Півника та іже з ними, то чи не варто задуматись видавцям світового бестселера на український манер ще й про те, що інтеграція у світову культуру на іномарці типу Тойота, салон якої прикрашає вуйко у шароварах та вишиванці – це просто дешево і сердито як не крути і яким би кручеником це не було прикрашено. А як вже всім набридла та клята Вєрка, але вона нині претендує на бренд України, що здивувала світ "платиновим тиражем" Дж. К.Роллінг по-українськи на британський манер. А успіх свідчить лише про одне – ми європейська країна, зокрема, інтелектуальна, "в часності", оригінальна з усіх точок зору і "пріятна во всєх отношєніях як партнер".

Казки читала
бабуся Леся Самійленко

 
© агенство "Стандарт"