журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ДИСКУРС

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

ЛІТПРОЦЕСІЯ

ЩО ЧИТАЄМО?

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №11, 2003

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

Всього потроху

Короткий огляд українських літературних інтернет-ресурсів*
(продовження, початок у жовтневому числі "Книжкового огляду")

"А були й… [автори], що вважали за першопричину світу павука, який, прядучи, створив з свого павутиння першоелементи, а пізніше – небесні сфери. Він повинен був керувати своїм твором, постійно будучи присутнім аж до кінця світу. І ще вони вважали, що цей кінець дійсно наступить разом з загибеллю світового павутиння".
Теофан Прокопович. Натурфілософія або Фізика//Теофан Прокопович. Філософські твори. В 3-х т. – Т. 2.– К.: Наук. думка, 1980. – С. 293.

http://www.ukr.liter.net/index.shtml – електронний літературний журнал Володимира Ейсмонта, який функціонує в мережі вже п'ятий рік. Цікава проза Івана Яцканина, Дмитра Бондаренка й самого Ейсмонта, а ще – перманентне "оновлення даних", у зв'язку з чим доступ до інших матеріалів заблокований. Якби йому трохи більше уваги…

http://www.samvydav.net – місце під назвою "Лабіринт українського самвидаву", де кожен бажаючий може… самовидатися. Можливостей розмістити свій текст на котромусь із розділів сайту чимало, але здебільшого вони стосуються інформації зі сфери політики – нас же цікавить виключно літературний блок. Тут бажаючих небагато, та й ті здебільшого графомани. Із цікавого я виявив хіба вірші поета з Сум Олега Романенка. Інтерфейс сайту жахливий; знайти текст, який цікавить відвідувача, практично неможливо поза завалами чогось несусвітнього. А жаль – сама ідея цікава й корисна. От лише термін "самвидав" традиційно в нас позначає дещо інше, ніж просто графоманію…

http://litopys.kiev.ua – "Ізборник" – Історія України IX-XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації – електронна бібліотека давньої української літератури. Ідея проекту полягає в прагненні зібрати якомога більшу кількість творів української писемности не просто як випадковий набір текстів різних часів та авторів, але на тлі цілісного культурно-історичного процесу, де ставала б зрозумілою єдність, спадковість і тотожність української літератури. Наповнення просто вражаюче – тут зібрано майже всі тексти давніх українських авторів, які друкувалися протягом останніх десятиліть! А крім цього – найпотужніші наукові розвідки з літературознавства, мовознавства, історії, політології… Лишень уявіть: тут повний текст шеститомної "Історії української літератури" Михайла Грушевського, весь текст неперевершеної, як на мене, "Історії української літератури" Дмитра Чижевського, деякі статті з "До історії української літератури" Григорія Грабовича, "Історія українського друкарства" Івана Огієнка, біобібліографічний словник, праці С. Маслова, Л. Білецького, В. Перетца, В. Крекотня, О. Мишанича, О. Колосової… Я сам давненько вже "пасуся" на цьому сайті і ще, вочевидь, довго пастимусь! Наразі, по-моєму, це найкращий український літературний інтернет-ресурс! От лише заковика: чомусь на сайті ніде не позначені автори – не давні письменники, звісно, а ті люди, які зробили ці тексти доступними користувачам Інтернету. Скромність, звичайно, прикрашає, але ж не настільки – хотілося б бодай знати, кому дякувати!

http://www.virshi.kiev.ua – поетична творчість київських авторів. Ще один ресурс, де всі бажаючі можуть "електронно опублікувати" свої тексти. Здається, дещо кращий від інших подібних ресурсів. Тут навіть передбачена можливість розміщення "за гроші", а вірші тих, хто надіслав "на халяву", організатори нахабно беруться вилучати на власний розсуд. А взагалі – море графоманії:

Мы резали лук

в одиннадцать вечера.

Всё скачет из рук.

Вся жизнь искалечена.

Автора цього "тексту" не називатиму – скажу лише, що це далеко іще не найгірше, що тут можна знайти. А поміж цим раптом – Леонід Вишеславський, Юрій Завгородній, Наталка Поклад… Очевидно, задумувалося воно дещо інакше – серйозніше, розумніше, але зійшло на пси й на графоманію. Хоча не безнадійний ресурс, із нього ще може бути толк.

http://www.angelfire.com/

tn/tysovska – літературний конкурс Н. Тисовської "Рукомесло", а також її невеличка, але зі смаком підібрана електронна бібліотека поетичної класики. Конкурс – уявіть собі – ще й який цікавий! Щоправда, трішки кумедно, коли один і той же автор перемагає і в поезії і в прозі, навіть якщо це Сергій Дзюба (або тим паче, якщо це Сергій Дзюба). По-моєму, поетичний "спецприз" Ольга Кирилова цікавіша від першого, другого і третього місць разом узятих, але мій смак, вочевидь, зі смаками журі розбігається. Це нормально. Це навіть більше ніж нормально. Бо сам факт: приватний літературний конкурс в Інтернеті… Ото ж бо й воно!

http://www.zhelem.com/ua – сайт української фантастики "Спогади про майбутнє". Автор сайту, письменник-фантаст Ігор Желем зібрав тут чимало текстів, лінків, інформації тощо. Всім, хто полюбляє фантастику, це, мабуть, має бути дуже цікаво. Мабуть – бо я її не "полюбляю", а тому й судити про неї не беруся. Можу лише завважити, що сайт зроблений із неабиякою любов'ю, а це, вочевидь, уже неабищо.

http://tim-lit.narod.ru/textes-ukr.html – авторська сторінка ще одного письменника-фантаста Тимура Литовченка. Текстів у нього нівроку, навіть кілька романів на сайті повністю розміщені.

http://users.belgacom.net/babowal/indexnyg.htm – електронна антологія поезії Нью-Йоркської групи, дбайливо впорядкована Романом Бабовалом. Нічого "зайвого" – лише тексти й біографії. Але ж справдешнім любителям поезії вже самі слова Нью-Йоркська група промовляють чимало!

http://www.potyah76.org.ua – сайт часопису "Потяг-76". Добротні тексти наразі двох його чисел – Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Андрій Бондар, Микола Рябчук, Олександр Бойченко et cetera. Прикметна сторінка новин, яка регулярно (уявіть собі!) оновлюється. Лише б отой віртуальний потяг на заставці не мчав, як вар'ят – очі псує…

http://muza.com.ua – інтернет-осередок безпробудної графоманії. Можливо, так зо два-три незлецьких вірші й можна знайти, але порпатися в завалах невідь-чого страшно. Автори, очевидно ж, думають інакше, бо вважають, що "матеріали для опублікування добираються з огляду на їхню мистецьку вартість для нащадків". Одним словом, як кажуть у Харкові, – тю!

http://ukrpoezia.narod.ru – ще один сайт "самодруків", однак його перевага над іншими подібними в тому, що тут авторові пропонується розмістити всього єдиний свій текст. Відповідно, ці "єдині" тексти авторами таки добираються бодай більш-менш пристойні. Хоча від одіозного Євґєнія Юхніци – апотеози графоманії всіх часів і народів – навіть у такому форматі нудить…

http://vitaly.rivne.com/andrukhovych/index.htm – офіційний сайт Юрія Андруховича. Зроблений зі смаком, регулярно оновлюється, всі зміни узгоджуються з автором, ба є навіть сторінка новин.

http://www.mesogaia.il.if.

ua – це називається "Мезоґея". Ні, ґеї можуть спати спокійно – тут сайт про українську премордіальну традицію. Це не я з вас знущаюся, дорогі читачі – це черговий проект екзальтованих станіславівців Олега Гуцуляка і Володимира Єшкілєва, вже достатньо відомих низкою своїх збоченських проектів. Щоправда, настільки виразно збоченського в них іще не було. "Група дослідження основ відпочаткової традиції "MESOGAIA" (голова – Олег Гуцуляк) була створена (зверніть увагу!!! – О. Ш.), щоб зберегти українську культуру та вчення Премордіальної Традиції, особливо практики ініціальних студій. Група задається ціллю пропаґанди ідей інтеґрального традиціоналізму в Україні та вироблення елементів для організації української традиціоналістської культурно-цивілізаційної сили". Якщо ви схильні це все сприймати серйозно, я вам співчуваю. А якщо ні, то на цьому сайті ви можете знайти низку більшою або меншою мірою цікавих культурологічних статей, в тому числі критику Євгена Барана. А також – фото, в тім числі Степана Процюка і Степана Пушика. Цікаво, чи вони хоч знають про залучення їхніх "фейсів" до "премордіальної традиції"? Сумніваюся, чесно кажучи…

http://julchisko.strixa.org – милий сайт милої дівчинки. Літературою її писання назвати тяжко, але бавиться дитина принаймні "в правильному напрямку".

http://www.musaget.com.ua – ще один сайт "самодруків", чи не найпотворніший.

http://www.mandzuk.narod.ru – приватний сайт студента Дениса Мандзюка, молодого прозаїка.

http://free.ngo.pl/nadbuhom – сайт українського часопису "Над Бугом і Нарвою", який з 1991 року видається в місті Більськ-Підляський (Підляське воєводство, Польща). Знайдете тут інформацію про сучасне життя підляських українців, історію реґіону, його культуру та зв`язки зі всеукраїнським материком. Юрій Гаврилюк, головний редактор цього часопису і член Національної спілки письменників України, має також власний сайт http://www.geocities.com/dnistrove/havryluk.html.

http://www.fact.kiev.ua – сайт відомого київського видавництва "Факт". Інформація про його книжки, в тім числі резонансні серії "Текст плюс контекст", "Exceptis excipiendis", "Українські мемуари", відомі книжки з математики; а також про авторів, серед яких такі непересічні особистості, як Оксана Забужко, Володимир Панченко, Віра Агєєва, Максим Стріха, Ісаак Кушнір, Людмила Таран…

http://www.zsu.zp.ua/99 – сайт запорізької молодіжної літературної тусівки "99"; тексти й фото молодих письменників, симпатична електронна бібліотечка, чимало цікавої літературної й довколалітературної інформації. Фактично, чи не найякісніший у своїй сфері ресурс. Молодці, запоріжці!

http://www.zsu.zp.ua/99/h/index.php – "Місце зустрічі" – спільний проект молодіжних літературних угруповань України, зорганізований тією ж запорізькою тусівкою "99". Інформація про більшість угруповань і тусівок двохтисячників – наймолодшого наразі творчого покоління, яке тільки-но починає пробивати собі дорогу в літературу.

http://www.elitprofi.com.ua/gazeta, він же – www.review.kiev.ua. Бібліоманам на замітку: сайт журналу "Книжник-ревю". Огляди, рецензії, рейтинґи. На відміну від більшости "нерегулярних ресурсів", оновлюється щодватижні.

http://www.krytyka.com.ua – іноді спірно, але завжди авторитетно і компетентно. Часопис "Критика" коментарів не потребує.

http://www.poetyka.uazone.net – "Поетика" – найпопулярніша в Інтернеті поетична бібліотека українською мовою. Щодня близько 50 читачів блукають її віртуальними залами. Створюється вона на неприбуткових засадах групою волонтерів, яка зараз складається з Романа Косаренка, Юрія Мачухи та Петра Гринюка. "Поетика", як декларують її упорядники, "має три завдання: 1) надати всім зацікавленим доступ до скарбів української поезії у простій та зручній формі; 2) підтримати українських поетів, пропаґуючи їхні твори і українську поетичну традицію; 3) слугувати посередником для спілкування читачів і поетів". І всі ці завдання насправді виконує – нині в "Поетиці" вже більше 10 тисяч сторінок із творами! Це більше 20Мб текстів, що приблизно еквівалентно 10-20 тис. сторінок друкованих творів, або 30-60 томам. Звісно, в такому "огромі" є тексти різного ґатунку, однак, попри орієнтацію "на все розмаїття смаків", графоманія (принаймні відверта) в бібліотеку не допускається. А ще тут є змога молодим авторам розмістити свої ніде доти не публіковані тексти і навіть зафіксувати своє на ці тексти авторське право. А ще читачі й справді мають змогу, прочитавши тексти низки сучасних авторів, одразу ж із сайту написати їм листа – звісно ж, якщо облюбований автор користується таким "досягненням цивілізації", як електронна пошта. Ще була спроба створити навіть невеличку літгазету, – спроба наразі не вдалася, на жаль, але є місце на сайті, де можна (за погодження з авторами бібліотеки, звісно) розмістити рецензії на свіжі поетичні видання.

Поетику засновано восени 1998 року Романом Косаренком, коли, блукаючи тенетами "світової павутини", майже неможливо було знайти й десятка українських поезій. "В основу бібліотеки лягли два десятки ліричних віршів Ліни Костенко, десяток-півтора віршів Володимира Сосюри, кілька поезій, запозичених з "Брами", та збірка Василя Стуса "Веселий цвинтар", яку мені пощастило знайти на одному з московських FTP-серверів, – розповідає Роман Косаренко. – Першою адресою бібліотеки була www.rkosarenko.u-net.com, і після кількох "переїздів" ми опинились на UaZone, завдяки підтримці Олега Барановського. У жовтні 2000-го до проекту приєднався Юрій Мачуха, який вже багато зробив для популяризації "Поетики" та зміцнення контактів з молодими поетами. З березня 2003 р. до нас приєднався Петро Гринюк".

До слова: перед одним зі співупорядників "Поетики" Юрієм Мачухою я маю борг – свого часу, знаючи Юркову завантаженість іншими справами й практичну відлученість його на деякий час від справ "Поетики", я обізвав його в пресі "колишнім співкоординатором". На щастя, це виявилося неправдою – Мачуха, попри завантаженість, і далі співпрацює з "Поетикою", на втіху тепер уже юним поетам-двотисячникам. Це правильно: бо без Мачухи "Поетика", по-моєму, чимало втратила б – принаймні, добру дещицю свого нинішнього шарму.

(Продовження в наступному числі).
Олег Шаган

 
© агенство "Стандарт"