журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ТЕМА НОМЕРА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

IНФРАСТРУКТУРА РИНКУ

ХРОНОГРАФ

КНИЖКОВІ НОВИНКИ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №7, 2001

ХРОНОГРАФ

Китайський ірландець Бенедикт Андерсон завітав до українських книгарень

Клуб презентацій, що діє при Міжнародному фонді "Відродження", 26 червня ц.р. провів засідання, присвячене обговоренню книги "Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму" Б. Андерсона (видавництво "Критика").

Основний і постійний проект видавництва гуманітарної літератури "Критика" – це підготовка і випуск у світ часопису інтелектуальної есеїстики, публіцистики та рецензій "Критика", заснованого 1997 року за ініціативи відомого літературознавця та культуролога, професора Гарвардського університету Григорія Грабовича, який відтак посів головне редагування новоствореного видання. До першого складу редакційної колегії увійшли Микола Рябчук (відповідальний редактор часопису до 2000 року), Соломія Павличко, Олександр Савченко, Вадим Скуратівський, Олексій Толочко. Згодом членами редколегії стали також Володимир Кулик, Юрій Шаповал, Богуміла Бердиховська (Польща), Ігор Шевченко (США), а з цього року до її складу ввійде Юрій Андрухович. Відповідальний редактор часопису із січня 2001 року – Андрій Мокроусов.

Від самого початку, взявши за взірець, з одного боку, "Нью-Йорк рев'ю букс" і "Таймз літерарі саплемент", а з іншого – Гедройцеву "Культуру", "Критика" мала на меті створити механізм фахового обговорення істотніших проблем українського (і не тільки) суспільства, культури та гуманітарної спільноти, як в актуальному, так і в історичному аспектах. Протягом п'яти років, що часопис виходить у світ, редакції вдалося залучити до співпраці Наталю Яковенко та Максима Стріху, Олександра Гриценка та ін. Окрім цього, "Критиці" вдалося зібрати довколо себе кращих українських літераторів із України та діаспори. На її шпальтах було надруковано есеї та оповідання Юрія Андруховича, Володимира Діброви, Юрія Тарнавського та ін.

Це коло проблем і авторів, власне, й зумовило основні напрямки книговидавничої діяльності "Критики", яка публікує переважно дослідження з історії, політології, літературознавства, а також мемуарні книжки та видання класиків української модерної літератури XX століття й сучасних прозаїків і поетів. Насамперед, це два томи шевченкознавчих студій Григорія Грабовича "Поет як міфотворець" (1998) і "Шевченко, якого не знаємо" (2000), два томи політологічних есеїв Миколи Рябчука "Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення" (2000), історичні синтези Галіля Іналджика "Османська імперія. Класична доба: 1300-1600" (1998), розвідка Володимира Пристайка та Юрія Шаповала "Михайло Грушевський: Справа "УНЦ" і останні роки (1931-1934)" (2000), "Уявлені спільноти" Бенедикта Андерсона (2001), а також "Мемуарна мозаїка" Михайла Бажанського (1998), збірка есеїв Костянтина Москальця "Людина на крижині" (1999), книжка оповідань Володимира Діброви "Збіговиська" (1999), книжка поезій Наталки Білоцерківець "Алергія" (1999).

Праця видатного британського науковця Бенедикта Андерсона "Уявлені спільноти" справедливо вважається класичним текстом зарубіжної політології. Вперше опублікована 1983 року, вона витримала низку перевидань в англомовному світі та десятки перекладів у інших країнах.

За майже двадцять років, що минули від появи першого видання, невпізнанно змінився світ, дивовижної трансформації також зазнало й дослідження націоналізму – в методі, масштабі, довершеності й загальній кількості праць. Зміни у світі навряд чи спричинені Андерсоновим текстом, а от його роль у переосмисленні концепції нації важко переоцінити.

Перш ніж стати реальністю, стверджує Андерсон, нація мала бути виображеною в уяві. Сучасні нації породила цілком певна історична доба, яка вперше в історії людства зробила можливим уявити новий тип людської спільності.

Дотепер відома в Україні лише "з чужого голосу" її критиків та коментаторів, книжка нарешті з'явилась в українському перекладі.

Під час засідання Григорій Грабович розповів про деякі плани видавництва "Критика", а саме про збільшення видання українських джерел; зокрема, побачать світ повні зібрання творів Володимира Свідзінського та Майка Йогансена.

Один із рецензентів книжки Б. Андерсона Василь Лісовий вкотре зупинився на болісній темі для України – якості перекладу. Відомий перекладач і співак Віктор Морозов – добрий стиліст, однак використання ним деяких лексем є дивним (скажімо, "припадковість" замість "випадковість" тощо). Пролунали й більш критичні зауваження: текст не був уважно вичитаний; у зносках не пояснено рідковживані терміни; відсутність коментарю, після – або передмови, розрахованих на українського читача.

Олександр Гриценко оповів про деякі сторінки життя автора обговорюваної книги, який є китайським ірландцем, що оселився зрештою в США і найбільше займався дослідженням національних проблем Індонезії.

Максим Стріха, під сміх аудиторії, проголосив кілька слів "про українське коріння Б. Андерсона", провівши несподівані паралелі між ним та В. Підмогильним.

Наприкінці змістовної зустрічі Володимир Кулик відзначив, що навколо твору Андерсона в Україні, на жаль, існує інтелектуальний вакуум, що в декого з присутніх політологів викликало не підтверджені фактами заперечення.

Цікаво, що на засіданні був відсутній один із рецензентів, а водночас й ініціаторів видання "Уявлених спільнот" Микола Рябчук, із приводу чого пролунав жарт, що він знаходиться у Львові, де має бути канонізований Папою.

Власна інформація

 
© агенство "Стандарт"