журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ДИСКУРС

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

КНИГА І СУСПІЛЬСТВО

КОНКУРСИ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №10, 2003

КНИГА I РИНОК

Технічна книга – незаповнений сегмент ринку

Професорів багато, але мало хто з них може написати гарну книжку

Із розмов із продавцями книгарень я дізналася, що досить багато людей цікавляться фаховою літературою з електроніки, радіотехніки, електротехніки, будівельної галузі і навіть металургії та енергетики, але потреба в таких книжках абсолютно не задовольняється. За радянських часів спеціалісти з технічних галузей мали свої домашні бібліотечки (у мого дідуся-зварювальника, наприклад, було шість книжок тільки про зварювання); зараз же слюсарі, електрики, будівельники, ремонтники розповідають, що вже років десять не бачили книжок зі своїх спеціальностей – і це при теперішньому розвитку новітніх технологій! Якщо подивитися каталог ділової, фахової і навчальної літератури українських і російських видавництв (видавництва "Торсінг"), то серед тематичних рубрик українських видань зовсім нема (!) технічної літератури, тоді як російським виданням з радіоелектроніки, енергетики, електротехніки, металургії, машинобудування, будівництва, харчової промисловості тощо присвячено солідний розділ.

Хто ж усе-таки видає технічну літературу в Україні? В Києві є державне видавництво "Техніка": за 2001 рік воно видало аж дві фахові книжки – про трубопроводи та будівельні крани. Минулого року – теж дві: "Довідник зварника" і "Технология изготовления вареных колбас". Крім того, технічну літературу вряди-годи видають "Наукова думка", "Основа", "Либідь", "Вища школа", "Лібра", "Афіша". Дещицю видають також навчальні і наукові заклади: Київський національний економічний університет, Державний університет "Львівська політехніка", Інститут проблем міцності тощо. І з цих видань більшу частину становлять підручники – книжок для спеціалістів, можна сказати, кіт наплакав.

Де можна придбати ці книжки? Практично ніде, хіба десь випадково. Книгарні "Технічна книга", що залишилися подекуди знову ж таки з радянських часів, зараз торгують переважно комп'ютерною літературою і ще казна-чим.

Потребу в технічній літературі задовольняють лише спеціалізовані періодичні видання. Наприклад, у всеукраїнській галузевій газеті "Деревообробник" є рубрика "Книжкова полиця", що вміщує інформацію про нечисленні спеціальні видання деревообробної галузі. Працівники газети розповідають, що їх вже замордували дзвінками "пришліть нам таку-то книжку" чи "де її можна придбати". Газетярі відсилають читачів до видавництв, – але де б це деревообробники чи будівельники мали б шукати оті видавництва? "Деревообробник" пробував брати деякі видання на продаж на різних галузевих виставках – розкуповують, кажуть, в момент.

З огляду на це директор газети Василь Масюк вирішив зайнятися також видавничою діяльністю.

– Як відомо, сьогодні технічна література, зокрема з деревообробної галузі, в Україні дуже потрібна, але практично не видається, інформаційну потребу задовольняють лише періодичні видання, скажімо,"Деревообробник". Як, на вашу думку, чи перспективно видавати такі книжки, і якщо так, то чому цього не роблять?

– Справді, газета не може повністю задовольнити інформаційну потребу і замінити книжки. Чому цього не роблять книжкові видавництва – на те є дві причини: по-перше, в Україні немає системи розповсюдження для таких книжок, колишні книгарні "Технічна книга" технічними книгами зараз не займаються; а по-друге, технічна література апріорі є малотиражною, а ви самі знаєте, як "вигідно" в Україні видавати книжки малими тиражами і якими дорогими вони мають бути, щоб виправдати витрати. Ми зараз видали свою першу книжку "Сушіння деревини" – і не можна сказати, щоб вона йшла "на ура", але потроху розкуповується. Книговидання – це вельми інертний бізнес, і щоб більш-менш розкрутити цю справу, потрібно як мінімум з десяток видань, а вкладені гроші повертаються повільно.

– Напевне, добре знаючи, хто працює в даній галузі і, відповідно, кому може знадобитися така-то книжка, легко розрахувати, яким тиражем її варто видавати?

– Ми видали свою книжку тиражем у тисячу примірників, але тільки тому, що в друкарні нам саме для такого тиражу запропонували найвигідніші умови. Якби нам такі умови запропонували для п'ятсот примірників, видали б п'ятсот, тобто цього разу ми тираж спеціально не розраховували.

– Як ви розповсюджуєте свою книжку?

– Даємо рекламу в своїй газеті і розповсюджуємо безпосередньо через редакцію, а також на галузевих виставках.

– Не розсилаєте у підприємства та організації бланки замовлення, як це роблять на Заході?

– Поки що ні, ми щойно почали займатися видавничою діяльністю і практично ще не маємо відповідного досвіду.

– Ви плануєте перекладати іноземні видання чи вигідніше шукати наших авторів?

– У нас в редакції є досить багато іноземних видань з деревообробки, але вони далекі від українських реалій. Тобто на наших підприємствах ще й дотепер є дуже багато радянського обладнання, і тільки наші спеціалісти знають, як з ним працювати і як його обслуговувати. Та й сучасне обладнання і технології в Україні не зовсім такі, як на Заході. Тому шукаємо авторів тут, а це не так вже й просто – професорів в Лісотехнічній академії багато, але мало хто з них спроможний написати гарну книжку.

– Чи збираєтесь ви найближчим часом видавати наступну книжку?

– Так, про підготовку й обслуговування деревообробних інструментів. Але взагалі я гадаю, що час технічної літератури в Україні ще не настав.

Підготувала Інна Волосевич

 
© агенство "Стандарт"