журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ДИСКУРС

ПЕРЕД ОЧИМА ДІЛО

КНИГА І СУСПІЛЬСТВО

КОНКУРСИ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №10, 2003

КНИГА I РИНОК

Українська книга сьогодні і завтра

Книга – товар широкого вжитку чи все-таки, насамперед, явище культури?
Довкола законопроекту "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні"

24 жовтня відбулося розширене засідання Українського союзу промисловців і підприємців, яке проходило під керівництвом його голови Анатолія Кінаха. В засіданні взяли участь президент Української асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів О.Афонін, голова бюджетного комітету Верховної ради України П.Порошенко, президент Асоціації українських банків О.Сугоняко, представники українських профспілок і Федерації роботодавців України. Головною темою стало питання про вилучення з тексту проекту закону про бюджет на 2004 рік п. 39 ст. 74 Прикінцевих положень. За результатами засідання прийнято рішення підготувати спільну заяву, в якій засуджуються дії фінансово-економічного блоку уряду, а також звернення до народних депутатів усіх фракцій підтримати розвиток національного книговидання з тим, щоб, як і передбачалося, з 1 січня 2004 року ввести в дію Закон "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні".
Нижче публікуємо деякі положення з проекту цього документу.

Коментуючи ситуацію довкола Закону України "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні", автори заяви наголошують на катастрофічному стані національного книговидання. Загальний підйом економіки держави за останній період фактично не позначився на стані української книги. Протягом восьми років Україна так і не змогла переступити в її виробництві через рубіж – один примірник на душу населення. І це при тому, що цивілізаційною нормою для європейських країн є виробництво 14 – 16 книг на рік на одного громадянина.

У 2002 році після ретельного аналізу відповідними структурами Кабінету Міністрів України спільно з Українською асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів ситуації, що склалася у видавничій галузі, було зроблено висновок, що трагічний стан національної книги є результатом невідповідності українського книжкового законодавства і податкової політики стосовно книги тим рекомендаціям, що визначені документами Ради Європи для країн-учасниць і давно вже стали для них звичним явищем.

На відміну від цих рекомендацій, що визнають книгу, в першу чергу як явище культури, а вже потім як предмет матеріального виробництва, і передбачають виключно пільгове оподаткування її виготовлення, книга в Україні не була виділена із загального переліку промислової продукції і продовжує нести весь тягар податків нарівні з виробниками товарів широкого вжитку.

Тим часом Російська Федерація звільнила власне книговидання фактично від усіх податків, із наданням суб'єктам видавничої справи додаткових преференцій з оплати оренди, комунальних послуг та послуг зв'язку.

У результаті цих невиважених дій влади в Україні та протекціоністської політики Росії до власної книги український книжковий ринок було окуповано дешевою книгою російського виробництва. Протягом останніх восьми років із кожних 10 книг, що продаються в Україні, – 8 було вироблено у сусідній країні. Щорічно як плату за спожиту книжкову продукцію українці сплачують російській державі від 80 до 100 мільйонів доларів. У той самий час від реалізації власної книги в українську казну надходить лише 7 – 8 млн. доларів.

Внаслідок короткозорої політики в оподаткуванні і підтримці національної книги та експансії російської книги, що продовжується, в Україні фактично залишилась лише одна жанрова ніша, де поки ще превалює національний видавець, – це підручники і посібники для середньої школи. Усі інші жанри літератури, від художньої, енциклопедичної і довідкової до дитячої, історичної і патріотичної, знаходяться під беззаперечним впливом і контролем російської книги, яка і диктує свої стандарти не тільки у формуванні читацького попиту, а й нормах моралі, ідеології, оцінках історичних подій і явищ суспільного життя. І цей вплив та контроль продовжують посилюватись.

Як показав досвід реалізації "Державної програми розвитку національного книговидання і преси до 2000 року", побудованої виключно на бюджетному фінансуванні і виконаної лише на 13 відсотків, заяви деяких фінансистів про те, що панацеєю для виведення видавничої галузі зі стану об'ємної кризи є лише бюджетне, але жорстко контрольоване фінансування, не витримують ніякої критики, оскільки передбачити потреби усього суспільства у літературі в усіх жанрових нішах і забезпечити фінансування цих потреб неможливо в принципі. Бюджетні дотації виробнику книги – це шлях до продовження корупції і зловживань у видавничій галузі.

Влітку 2002 року спеціальною робочою групою за участі представників зацікавлених міністерств і відомств, видавничих громадських організацій було розроблено, затверджено Кабінетом Міністрів, а потім у вересні 2002 року передано на розгляд Верховної Ради України проект повномасштабного Закону України "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні". Цим законом передбачено надання українським виробникам книги та паперу для її виготовлення, пільгових канікул строком на 5 років.

Текст закону знайшов розуміння і повну підтримку у народних депутатів України незалежно від їх політичних уподобань, і саме тому 28 листопада 2002 року

його було проголосовано у сесійній залі рекордною кількістю у 406 голосів.

Однак фінансово-економічний блок нового складу уряду зайняв неконструктивну позицію, намагаючись повернутися до тієї політики оподаткування книжок, яка вже дискредитувала себе за попередні вісім років її реалізації на теренах України, і спровокувати на підставі міфічних даних про величезні бюджетні втрати накладення президентського вето на цей закон. Їм це не вдалося. Але попри все введення закону в дію було відкладено на один рік, з 1 січня 2004 року. Однак цього здалося замало, і вони, ігноруючи попередні негативні наслідки утримування національної книги у податковому зашморгу, звернення з цього приводу видавничої, наукової, культурної громадськості до всіх гілок влади, позицію переважної більшості народних депутатів, з упертістю приречених продовжили війну проти національної книги як головної підвалини духовності, моральності, культури українського суспільства, гаранта успішного наукового, технічного, інтелектуального розвитку нашої держави. У липні нинішнього року ними було виконано, з порушенням усіх діючих норм і регламенту Верховної Ради, три спроби ліквідувати цей закон, однак підтримки у депутатського корпусу вони не знайшли.

На жаль, це не зупинило тих, хто так ретельно сьогодні рахує копійки у бюджетній кишені, абсолютно ігноруючи майбутнє України, продовжити свій наступ на Закон "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні", заклавши у поданий ними проект Закону "Про бюджет України на 2004 рік" пункт 39 статті 74 Прикінцевих положень з позицією про відкладення введення державної підтримки книги іще на один рік, з 1 січня 2005 року.

Складається враження, що нинішній фінансово-економічний блок Кабінету Міністрів на чолі з першим віце-прем'єр-міністром хвилює лише питання наступного року і аж ніяк не майбутнє України, яка без книги залишиться убогою у культурному, духовному, моральному плані, науково, технологічно і технічно відсталою країною.

Тому ми, говориться в заяві, категорично вимагаємо виключення пункту 39 статті 74 з проекту Закону України "Про бюджет України на 2004 рік" напередодні його другого читання.

Автори заяви звертаються до народних депутатів голосуванням підтвердити свою попередню чітку позицію про підтримку національної книги і припинення ґвалтівних дій урядовців щодо книги як фундаментальної складової усього того, на чому ґрунтується майбутнє України як духовно і культурно багатої, високорозвиненої, освіченої незалежної держави.

 
© агенство "Стандарт"