журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ТЕМА НОМЕРА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

IНФРАСТРУКТУРА РИНКУ

ХРОНОГРАФ

КНИЖКОВІ НОВИНКИ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №7, 2001

ТЕМА НОМЕРА

Найкраща бібліотека України 2000 року пристосовується до умов нового тисячоліття

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського – одна з найбільших у світі. Її книжковий фонд сягає майже 13,5 млн. примірників. Це унікальне зібрання джерел інформації – від клинописних табличок III тис. до н. е. до найновіших електронних видань. Тут же є й найбільша в Україні колекція світової літератури: рукописи, стародруки і рідкісні видання, газети, журнали, образотворчі матеріали, картографічні, довідкові та бібліографічні видання.

Бібліотека заснована за часів УНР в 1918 році за постановою Ради міністрів, затвердженою гетьманом П. Скоропадським. За час свого існування змінила ряд назв, і лише Указом Президента України за № 244/96 від 05.04.1996 року бібліотеці було поновлено статус національної й перейменовано її в Національну бібліотеку України ім. В. І. Вернадського (НБУВ).

Бібліотека є єдиною в Україні установою, яка виконує функції депозитарію публікацій ООН та споріднених з нею установ (з 1960 року). Фонд цих документів становить понад 500 тис. примірників. З 1996 року діє Фонд Президентів України, у якому збираються, зберігаються і вводяться в науковий та культурний обіг документальні матеріали, що відображають життя, політичну, державну, громадську діяльність Президентів України.

З 1992 року генеральним директором Національної бібліотеки України ім.

В.І. Вернадського є Олексій Онищенко. Він також – президент Асоціації бібліотек України, голова ради директорів наукових бібліотек та інформаційних центрів Академії Наук – членів Міжнародної асоціації АН, член координаційної ради Бібліотечної асамблеї Євразії та обіймає інші посади, що безпосередньо пов'язані з книжковою справою не лише в Україні, але й за кордоном. Олексій Семенович погодився розповісти про проблеми і недоліки теперішнього фінансування бібліотеки і пристосування її персоналу до роботи в умовах існуючих негараздів.

1996-1998 роки були відзначені великою заборгованістю персоналу бібліотеки щодо зарплатні, ситуація почала вирівнюватися в 1999 році, а останні два роки таких проблем вже не виникає.

На закупівлю вітчизняної літератури, а також літератури країн СНД із бюджету України виділяється в останні роки понад 1 млн. грн. на рік. Гроші повинні надходити за певним графіком, але насправді перераховуються з суттєвими затримками. Виникають проблеми з доставкою книг із близького зарубіжжя, з оплатою поштових послуг, директорові бібліотеки доводиться писати гарантійні листи про оплату наданих послуг із запізненням. На жаль, Україна на сьогоднішній день не приєдналася до міжнародної Конвенції, яка регулює пересилку книг для бібліотек і надає суттєві знижки таким установам. Іноді трапляється так, що пересилання книги з Москви коштує бібліотеці дорожче, ніж сама книга.

НБУВ здійснює закупівлю наукової літератури, що видається в країнах далекого зарубіжжя, для всіх міністерств і відомств України. Для цього попередньо складається список потрібних книг і підбивається сума в доларах. Чомусь у нашій країні при виділенні валютних коштів часто виникають якісь проблеми. З одного боку, гроші обіцяють надати повністю, з іншого – вони приходять занадто пізно для передплати і в значно зменшеному обсязі. Так, у 2000 році при потребі близько $2,7 млн. бібліотеці надали лише $400 тис. На поточний рік для передплати зарубіжних видань гроші ще не надійшли, а вже липень, тобто екватор 2001 року, минув.

Зарубіжні передплатні видавництва мають свої правила: вони друкують лише ту кількість примірників, що замовлено, тобто якщо бібліотека не подасть заявку і не перекаже гроші в жовтні-листопаді, коли діють суттєві знижки (15-20%), то буде платити за них на початку року повну ціну, а якщо взагалі запізниться з замовленням на декілька місяців і зарубіжне видавництво змушене буде додруковувати наклад, то це обійдеться бібліотеці в два рази дорожче, ніж могло б бути при умові надходження необхідних коштів на рахунок НБУВ вчасно і в повному обсязі. Оскільки створено складну схему виділення цих коштів (через Міністерство науки й освіти гроші надходять до Академії Наук, а вже потім – на рахунок бібліотеки), справа ускладнюється. Адже за законами України організація, якій виділено кошти з державного бюджету, повинна прозвітувати щодо їх використання протягом 90 діб із дня надання їй цих коштів. А як бібліотека може прозвітувати за такий термін про закупівлю літератури, що виходить протягом усього поточного року? От і доводиться вести переговори і розмови, домовлятися, якось викручуватися з таких складних ситуацій, яких могло б і не виникати.

У законодавстві України, як і більшості країн світу, є "Закон про обов'язковий примірник…", за яким всі вітчизняні видавництва повинні по одному примірнику всіх своїх видань безкоштовно пересилати у визначенні бібліотеки, серед яких є і НБУВ. Багато новоутворених видавництв навіть не знають про такий закон і тому не виконують його, деякі видавництва створюються під невеликі проекти і, видавши декілька книг, зникають як юридичні організації, багато книг сьогодні видаються за власні кошти авторів, які не можуть ще й пересилати примірники до бібліотек. Питаннями розшуку літератури, виявлення всього, що видається в Україні, займається відділ комплектації. Його працівники шукають у прайсах і довідниках літературу, яка виходить у світ, опрацьовують каталоги, що надсилають видавництва. Але, за словами Олексія Онищенка, все одно бібліотека отримує і закуповує близько 95-96% від усього виданого, в основному ці декілька відсотків "випадають" через те, що деякі наші книги друкуються в закордонних видавництвах, які не зобов'язані надсилати їх у зазначені в законі бібліотеки.

Що стосується близького зарубіжжя, наприклад, Росії, то тут поповнення фондів книжками відбувається за декількома напрямками:

1) проводиться обмін із російськими бібліотеками літературою;

2) російські фонди і організації дарують і пересилають книги в НБУВ;

3) багато авторів надсилають свої книги власним коштом;

4) приватні підприємці і великі фірми, які є посередниками, закуповують літературу в Москві й інших великих містах Росії, привозять її до Києва, де перепродають бібліотеці. Звичайно, вони пропонують найновішу і найактуальнішу літературу, що дуже зручно.

Напрямки і тематика літератури, що закуповується за кордоном, такі: наукова література, яка розкриває новий досвід, цікавиться новими проблемами; енциклопедичні видання, довідники і різного роду словники, що закуповуються бібліотекою обов'язково; вибірково закуповуються навчальні посібники, підручники; що стосується художньої літератури, то здебільшого купуються книги, які виходять у перевиданнях.

Монографії закуповуються хоча б у 2 примірниках (післяплатою, що дуже зручно для НБУВ), а словники, довідники та енциклопедії для 21 читального залу доцільно закуповувати у кількості близько 30 примірників.

Сьогодні багато видань виходить у двох варіантах: електронному і друкованому, а деякі – лише в електронному. В цій галузі ще гірше працює "Закон про обов'язковий примірник…", який стосується й електронних видань. Тут постає питання права інтелектуальної власності, але будемо сподіватися, що всі ці нюанси відрегулюються в найближчому майбутньому Інформаційним кодексом України. Поки що НБУВ закуповує найцікавіші і найактуальніші новинки. Обсяг придбаних книг залежить від коштів, які є на рахунку бібліотеки.

Платні послуги, які надає НБУВ, такі:

1) ксерокопіювання;

2) складання бібліографії до наукових праць;

3) пошук і огляд літератури на зазначену тему;

4) фотографування літератури чи виготовлення мікрофільмів (щоправда, на такі послуги попит поки що незначний).

Використання електронних баз даних та доступ до Інтернету надаються НБУВ безкоштовно. Олексій Онищенко планує перевести ці послуги на платну основу, але лише тоді, коли студенти, аспіранти, науковці, які здебільшого не мають зайвих грошей, зможуть собі дозволити платити. Якщо ввести якийсь тариф зараз, то більшість постійних і зацікавлених читачів просто відмовиться від таких послуг.

Кошти, які було отримано за надання платних послуг, спрямовуються на внутрішній розвиток бібліотеки, тобто на закупівлю і ремонт комп'ютерної техніки, плату за придбану літературу і премії працівникам НБУВ, які надавали зазначені послуги, тому що здебільшого вони займаються цим лише паралельно з роботою, яку повинні виконувати за своїми посадовими обов'язками.

Леся Костів

 
© агенство "Стандарт"