журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ЛЬВІВСЬКИЙ ФОРУМ ВИДАВЦІВ

КНИЖКОВI НОВИНИ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

АНОНС

ГРИМАСИ РИНКУ

КНИГА І СУСПІЛЬСТВО

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №9, 2003

КНИГА І СУСПІЛЬСТВО

Підручники на партах, або Проблемні реформи в Україні

Чому не вистачає навчальної літератури?

Хоча на прилавках книгарень і яток таке розмаїття підручників, що очі розбігаються, насправді книг на партах школярів не вистачає. Станом на 31 липня 2003 року забезпеченість підручниками у середньому по країні склала 77,5 відсотків. А це означає, що майже кожна четверта дитина залишається без власного підручника, змушена або користуватися “одним на двох”, або купувати його за власний кошт.

Ретельно придивившись до виставленої продукції різних видавництв, що займаються виготовленням підручників, можна зауважити, що з одного шкільного предмета для одного класу існує декілька нових підручників, часто 6-8. Виникає багато закономірних питаннь: Чому так багато? Чи справді всі вони потрібні (якісні, високопрофесійні)? Хто їх купує? Хто визначає, за якими підручниками цього року буде навчатися школа? Чи не краще удосконалювати 2-3 підручники, ніж випускати 10-15 назв з одного предмета з помилками?

Держзамовлення

Навесні кожного року Президент видає розпорядження “Про забезпечення навчальних закладів підручниками та посібниками”, де наказується: “...З метою своєчасного забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів підручниками і посібниками ... забезпечити до 1 вересня поточного року виділення в повному обсязі коштів, передбачених Державним бюджетом України на поточний рік на видання, придбання, зберігання і доставку підручників і посібників для загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів… Про стан видання та придбання підручників і посібників інформувати Президента України щомісячно протягом поточного року”. Розпорядження потрапляє до Міністерства освіти та науки, яке і є єдиним державним замовником навчальної літератури в Україні.

Але держзамовлення через міністерство має в собі недоліки, зокрема:

• Неповне фінансування, отже, завжди не вистачає коштів, щоб забезпечити підручниками стовідсотково усіх учнів. Лише протягом 2000-2001 років вперше в історії видання підручників їх фінансували ритмічно (вдалося випустити 21 мільйон нових підручників), але цього однак недостатньо.

• Замовлення відбувається без урахування реальних потреб кожної конкретної школи, конкретного класу, конкретної дитини.

• Надається перевага певним видавництвам, а молоді і перспективні практично не мають шансів у боротьбі з монополістами ринку підручників в Україні.

Звичайно, що без бюджетної підтримки було б неможливо випускати підручники. До речі, Україна єдина з колишніх радянських республік, яка має свій повноцінний ринок підручників та навчальних посібників. Але, якщо все-таки залишаються проблеми, повинно врешті-решт постати питання про реорганізацію існуючої системи держзамовлення.

Досвід інших країн

У розвинутій Європі школа сама вирішує, за якими підручниками будуть навчатися діти, і визначає потрібну їх кількість. Крім того існують певні пільги для видання, утримання і продажу підручників. Наприклад, у Російській Федерації від ПДВ звільняються всі роботи редакційної, видавничої, поліграфічної діяльності, що пов’язана з освітою, а також з реалізації книжкової продукції, її транспортуванню, навантаження, розвантаження та перевантаження. Те ж саме стосується і продажу такої книжкової продукції. Крім того, діє пільгова орендна платня, а оплата послуг зв’язку – за тарифами бюджетних організацій. У Білорусії видавці підручників взагалі не сплачують орендної платні.

Цінова політика і сезонність

Попит на навчальну літературу залежить від сезонності. Пік попиту на неї припадає на кінець літа – початок осені. Саме в цей період ціна на підручники збільшується, хоча товар сталий і всі витрати на його виготовлення та утримання аж ніяк не змінюються. Виникає питання, чому в державі, де існує держзамовлення і така “любов” до дітей та навчання, немає стримуюче-штрафних санкцій за ненормальну, а часто спекулятивну ціну на підручник.

Як же виходять з ситуації вчителі, учні та їхні батьки за умов нестачі підручників на партах? Адже цих 20 відсотків треба десь узяти? Вони роблять ксерокопії, передруковують вдома на комп’ютерах та друкарських машинках, сканують, в крайньому випадку – переписують від руки. Крім того, існує ще багато підручників російських видавництв, які на папері в нас просто не існують. Цим самим наші діти змушені вчитися, як вижити, а водночас – і як обдурити державу.

Ніна Журавель

 
© агенство "Стандарт"