журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ЛЬВІВСЬКИЙ ФОРУМ ВИДАВЦІВ

КНИЖКОВI НОВИНИ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

АНОНС

ГРИМАСИ РИНКУ

КНИГА І СУСПІЛЬСТВО

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №9, 2003

ЛЬВІВСЬКИЙ ФОРУМ ВИДАВЦІВ

У напрямку науки

Сьогодні навряд чи кого-небудь здивує поява на полицях книгарні видань, у назві яких міститься слово “історія”. Споживацьке око настільки звикло до заголовку “Історія...”, що значення цього слова применшується або й зовсім стирається. Наприклад, яка різниця між підручниками (посібниками, монографіями ...) “Філософія” та “Історія філософії”? Різниця (якщо вона існує, то це вже нечуваний прогрес для редактора чи укладача) в тому, що в останньому інформація подається з певним наголосом на хронологічний порядок подій і, звичайно ж, на дати народження і смерті філософів (щоб знати, до якого періоду віднести їхню діяльність – початок/середина/кінець перша/остання третина/чверть століття). Така ж ситуація і з історією літератури.

CСередньостатистичний студент-гуманітарій не звик задумуватися над значенням слова “історія” в назві підручника чи монографії, бо зазвичай замислюватися немає над чим. “Історія” у більшості випадків не несе жодного смислового навантаження. Ну кому спаде на думку, що це слово може означати систему методів у підході до гуманітарних наук?

Професор Гарвардського університету Григорій Грабович один з тих науковців, які беруть на себе тягар просвітительства і первопроходства у викоріненні хибних підходів до гуманітарних наук. На Десятому Форумі видавців у Львові відбулася друга (перша пройшла у Києві) презентація його книжки “До історії української літератури”. Вперше книжка вийшла друком у 1991 році у видавництві “Основи”. Цього року видавництво “Критика” зробило перевидання – розширене й доповнене не лише науковим текстом, але й чудовою поліграфією (ціна відповідна). “До історії української літератури” – це переосмислення українського літературознавства, це чергова спроба довести історію літератури до належного академічного рівня. Саме в цій книжці розкривається зміст слова “історія”. На жаль, ґрунтовна праця професора Грабовича – голос волаючого у пустелі. З часу першого виходу книжки у світ з’явилося лише дві наукові рецензії. В українському літературознавчому істеблішменті “на всіх язиках все мовчить”.

Під час презентації другого видання книжки Григорій Грабович зазначив, що літературознавство може розвиватися (тобто вдосконалюватися) лише шляхом провокацій дискусії, впровадження нового дискурсу, бо інакше відбувається ритуалізація науки. Ситуація в українському літературознавстві гнітюча, трансформація дискурсу відбувається поволі і спорадично. Науковці надто довго були зосереджені на тому, чи відповідає їх робота вимогам ідеології, замість того, щоб робити її відповідною природі досліджуваного тексту. Отже метою книжки перш за все було спровокувати дискусію. Проте невдячний читач не піддається на провокації. Тут пригадуються слова із пісні: “Місто так міцно спить, що небо його не розбудить”. Надзвичайно важко пробудити з летаргічного сну старше покоління науковців, але є надія, що дослідження та есе, які робилися Г. Грабовичем упродовж тридцяти років, вкажуть напрямок молодим науковцям, спровокують їх думати.

Ірина Дробіт

 
© агенство "Стандарт"