журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ЛЬВІВСЬКИЙ ФОРУМ ВИДАВЦІВ

КНИЖКОВI НОВИНИ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ФАНТАСТИЧНІ ОБРІЇ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

АНОНС

ГРИМАСИ РИНКУ

КНИГА І СУСПІЛЬСТВО

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №9, 2003

ЛЬВІВСЬКИЙ ФОРУМ ВИДАВЦІВ

Після ювілею

Форум вичерпав свою первісну, причому чудову і вчасну як для періоду становлення книжкового ринку, ідею

Цьогорічний Форум видавців у Львові -- рубіжний, десятий за ліком, що мимоволі спонукає, так би мовити, до підведення якихось підсумків. Оскільки наша свідомість (а чи ментальність?) сприймає понятя “ювілей” як щось неминуче святкове, бундючне, то відповідно такими були очікування і від нинішнього форуму.

Проте, як виявилося, нічого такого особливого цього разу у Львові не сталося. Прогнозованість, стабільність – ось характеристики, які зустрічалися в навколофорумній пресі найчастіше. В кулуарах і львівських кав’ярнях доводилося чути й інші думки. Звичайно, все було, як і в минулі роки – і натовпи спраглих до Книги львів’ян, і скупчення імен – як майже класиків, так і, скажімо так, “розкручуваних”, і напруга дискусій (хоча якраз із цим було, як на мене, не дуже), і вчергове (чи не всоте!) повторювані петиції до державних зверхників повернутися нарешті до проблем книжкового ринку обличчям, і гамірлива торгівля інтелектуальним товаром… Але ось я думав: чого ж все таки не вистачає цьому, поки що унікальному в Україні, дійству? Що не дозволяє зізнатися собі: яка чудова ідея і яке не менш чудове її виконання?

Безумовно, заслуга організаторів форуму, і перш за все пані Олександри Коваль, велика і не підлягає сумніву. Про це писалося і пишеться багаторазово, і повторювати зайвий раз, аби засвідчити свою лояльність, мабуть, не варто. Не про це йдеться. Мова про те, наскільки вистачить пороху в порохівницях пані Олександри і тих, хто її безпосередньо підтримує, для того, аби хоча б втримати нинішній рівень акції. Втримати, по суті, не сприяючи розвиткові ідеї, а користуючись надбаннями і напрацюваннями минулих років. Життя, як відомо, має здатність навпинно рухатися вперед, і будь-яке статичне пожинання лаврів фактично означає або початок стагнації, або саму стагнацію з усіма її атрибутами. Тобто, як на мене, форум вичерпав свою первісну, причому чудову і вчасну як для періоду становлення книжкового ринку, ідею. Це була непогана ідея – щоосені збирати у галицькій столиці практично майже весь, образно кажучи, цвіт українського книжкового ринку. Однак, виявляється, не всі рецепти кінця двадцятого століття придатні для віку нинішнього, і навіть львівський шарм не рятує від пошуку відповіді на неминуче запитання: а що ж далі? Що нового, оригінального можна було б придумати, аби позбавитися відчуття “затухання” і, навпаки, побачити перспективу?

Не знаю, якої думки щодо викладених суб’єктивних зауваг сама Олександра Коваль. Як відомо, самозаспокоєння – не краща з людських якостей. Однак, з іншого боку, зрозуміло, що не може в занедбаному господарстві одна з його ділянок бути досконалою. Власне, Львівський форум – це одне з наших найбільших досягнень на книжковому ринку, але проблеми цього ринку, його хвороби і комплекси (неповноцінності й інші) – це неминуче і проблеми форуму. Було б дивно, якби це не підтверджувалося. Оптимісти стверджують, що після вступу в дію нового закону про книговидавничу справу книжковий ринок отримає додатковий імпульс для свого розвитку. Песимісти налаштовані більш скептично. Однак очевидно, що у будь-якому випадку рівень форуму залежатиме від загального стану наших книжкових справ. І даремно вимагати від когось чогось незвичайного. Як там американці жартують: не стріляйте в музиканта, він грає як уміє. Знайшлися люди, які зробили саме такий форум – у нашому часі, з нашими видавцями, продавцями, покупцями і т.ін. Вам не подобається – зробіть краще.

Між іншим, а чом би й ні? Хто сказав, що нинішній форум застиг у теперішній формі, і що немає нових ідей? Кажуть, що є, і в тому числі і в пані Коваль. Недарма сказано: “розширюючи межі”.

Михайло Сидоржевський

 
© агенство "Стандарт"