журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ПРОЕКТИ

КНИГА I РИНОК

КНИЖКОВI НОВИНИ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

СУСПІЛЬСТВО І КНИГА

АНОНС

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №7, 2003

КНИГА I РИНОК

Для тих, хто в'яже за кермом

«Розмовляючі книги» у форматі МР3. Російський досвід

У огляді, який пропонується, – продукція трьох лейблів, що випускають у Росії «розмовляючі книги» у форматі МР3. Книги дуже різні – від класики до сучасного детективу, біт-рейти теж дуже різні – від 160 до 60 kbps, і якість читання теж не завжди однакова. Звичайно, що справа це нова, і не завжди зрозуміло, з якого кінця за неї взятися. І все-таки, як бачимо, дехто береться, а там вже, як у кого виходить.

Мариніна без спецефектів

Московська фірма «Сидиком» сьогодні безсумнівний лідер і за кількістю випущених аудіокниг, і за асортиментом, і, звичайно ж, за актуальністю. Найтиражніші детективи і фантастика, про які чули навіть ті, хто зроду книжки в руках не тримав, – це безумовно безпрограшний вибір. Навіть якщо і трапляється видати щось не цілком вдале, як, наприклад, «Лабіринт відображень « (піонерський кіберпанк від Сергія Лук'яненка, озвучений серйозним сорокалітнім дядечком з легкими дефектами мови), то на тлі інших релізів, більш-менш вдалих, це якось навіть і непомітно. Втім, Лук'яненко, по-моєму, не з тих авторів, чиє слово пестить вухо – він більше сценарист, ніж оповідач. З його роману про віртуальний простір, у який можна входити з головою через простеньку програмку, вийшов би захоплюючий фільм або навіть цілий серіал, але аж ніяк не аудіопрограма.

З Мариніною, до речі, все навпаки. Телесеріал про Каменську, м'яко кажучи, простуватий, а простота для детективу багато гірша за злодійство. Тільки лиходій з'явився в кадрі, і вже одразу видно, що лиходій конкретний, і в'язати його треба без зайвих розмов – а наївна Каменська ще дві-три серії морочиться, голову ламає, хто ж отут лиходій. В аудіоформаті все зовсім інакше: по-перше, треба відзначити, що Мариніна чудово звучить, її приємно слухати навіть просто так, з будь-якого місця, не відслідковуючи сюжету. По-друге, якщо слухати спочатку , то це реально «затягує», і потрібно зробити над собою зусилля, щоб не заслухатися. По-третє, текст у Мариніної не дуже густий, можна відволіктися хвилин на п'ять, не зупиняючи диска, і при цьому не втратити нитку сюжету. Ну і, по-четверте, це все-таки добре закручені детективи, а не серіал про Каменську. В кіно нічого не сховаєш, у книзі можна заглянути в кінець, а в аудіо-

книзі це зробити непросто (якщо не вірите – самі спробуйте). Єдиний недолік – те, що тексти озвучені чоловічими голосами: по-моєму, це не цілком правильно і виглядає як непорозуміння, коли стовідсотково жіночий текст читають чоловіки. Втім, читають вони дуже душевно, і хвилин через десять до цього звикаєш.

Гарний читець для «розмовляючої книги» вартий набагато більше, ніж гарний шрифт для паперової книги. У зв'язку з цим хотів би особливо відзначити Юрія Заборовського, що читає на «Сидикомі» гумористичну фантастику. Спокійний такий голос, з легкою іронією, не кривляється, не вправляється в дотепності – тобто не привертає уваги до себе, проте створює настрій. Найпомітніші книжки в його колекції – «Багдадський злодій» Бєляніна, «Там, де нас нема» Михайла Успенського (рудий богатир Жихарь у деконструйованому просторі міфу) і розповіді Лукіна (включаючи повість «Там, за Ахероном»). Успенського особливо рекомендую, навіть якщо ви його вже читали – в усному варіанті «Жихарь» набагато прикольніший.

Ще одна проблема, про яку хочеться сказати – це повна відсутність музики і спецефектів. На всіх дисках йде одне голе читання, іноді дуже вдале, а іноді і не зовсім. По суті, я розумію, що диски ліцензійні, письменникам і так чимало сплачено, а якщо ще заплатити і за музику, то собівартість злетить до небес. Але проблема з музикою цілком розв'язувана домашніми засобами: її можна включити окремо. De Phazz і Spongle йдуть під усе, особливо під фантастику. Кліффорд Саймак («Заповідник Гоблінів») добре лягає на Tangerіne Dream, а «Кров ельфів» Анджея Сапковського, як не дивно, вдало поєднується з міксами Hallucіnogen'а. Загалом це навіть добре, що немає музики: якби вона була, то не обов’язково, що вона була б гарною (такою, яка мені подобається). А відтак я можу поставити все, що сам захочу, і не псувати собі враження.

«Рівновага-медіа»: хоббіт, нишпорка і кролик

ТОВ «Рівновага-медіа» і ТОВ «Розмовляюча книга» зробили великий подарунок усім толкієністам, випустивши в МР3 «Сільмарилліон». Багато хто хотів би прочитати цю книгу, але мало хто це зміг: занадто вже складні для сприйняття вигадливі міфи Середземномор’я. А тепер їх можна прослухати між іншим, потроху, на сон прийдешній, ще і підклавши під них саундтрек з фільму «Володар Кілець «. Читає їх така собі «бабуся», чітко і сердито вимовляючи мудрі імена богів і героїв. Усі 18 годин 40 хвилин тексту помістилися на один диск завдяки дотепному підборові біт-рейту (недарма на обкладинці написано «3 в 1!»), і враження від цього найсюрреалістичніше: начебто вінілова казка нашого дитинства раптом збожеволіла і заговорила про початок часів. Напевно, так і треба Толкієна читати: просто і суворо, як Біблію.

На додаток до «Сільмарилліону» «Рівновага» видала «Хоббіта» – просте читання одним жіночим голосом. Очевидно, і «Володаря Кілець» вони теж незабаром начитають – я б на їхньому місці поквапився, поки третій фільм ще не вийшов.

Це саме той випадок, коли за рахунок низького біт-рейту й архаїчних інтонацій досягається якась автентичність, начебто великий росіянин сищик Путилін (1830-1893) записав свої спогади на фонограф, а зараз їх тільки оцифрували і трохи почистили. І текст теж автентичний: реальні записки Путиліна, а не яка-небудь стилізація. Детективна інтрига там, звичайно, слабенька, але колорит густий і дуже екзотичний. Людям, вихованим на Толстому і Достоєвському, важко уявити, що Путилін був їхнім сучасником: він начебто зовсім з іншого світу, де немає нескінченних міркувань про сенс життя, а є тільки умовивід і дія; де всякі розкольникови і рогожини – не герої, а дурні злочинці з психічними відхиленнями. Дивно здорові і заспокійливі розповіді – недарма їх так люблять Акунін і Юзефович!

Крім усього перерахованого вище, на «Рівновазі» вийшов один Стівен Кінг («Та, що спопеляє поглядом») і один Апдайк («Кролик розбагатів» – сиквел знаменитого роману «Кролик, біжи!»). Апдайка озвучує Євген Терновський (він же робив «Заповідник Гоблінів» і «Світлий образ смерті» для «Сидикому»), а перекладач не зазначений – мабуть, Апдайк уже досить «обрусів», адже він навіть у шкільній програмі є. До речі, дивно, що ніхто ще не здогадався зробити в МР3 серію шкільної класики – тінейджери оцінили б. Може, «Рівновага» за цю тему візьметься?

«Медіакнига»:

класики і сучасники

Поки що з класиків у МР3 є тільки «Бідні люди» і «Білі ночі» Достоєвського у виданні лейблу «Медіакнига».

Дві дуже жалісливі історії під ненав'язливий фортеп’янний акомпанемент виконує Ганна Кожевникова, акторка розмовного жанру, що має великий досвід в озвучуванні художніх фільмів. Тут, знов-таки, незрозуміло, чому чоловічі монологи дали читати жінці; але навіть при такому розкладі зіпсувати Достоєвського страшенно важко. Усе-таки він творив в епоху, коли романи заміняли телесеріали: їх читали вголос у сімейному колі, і вони повинні були звучати, інакше в них просто не було шансів. Схоже, що з появою формату МР3 історія повертається «на круги своя»: якщо індустрія аудіокниг буде розвиватися успішно, їй знадобиться багато звучних текстів, що легко читати і приємно слухати.

Ще один реліз «Медіакниги» – роман Марини і Сергія Дяченків «Долина совісті», прочитаний уже трьома артистами, з елементами радіотеатру і спеціально написаною музикою. Очевидно, сподобався видавцям цей роман, якщо в нього стільки старань вкладено; однак чим він їм сподобався – їй-богу, незрозуміло. Одинадцять з половиною годин розповіді про життя чоловіка, якому дуже таланить, але всі, хто з ним дружать, чомусь хворіють, а деякі навіть помирають, і от одного разу він зустрічає жінку, яка ...Все! все! все! Не буду переповідати весь роман повністю (хоча це, по суті, неважко зробити) – зрештою, можна і книжку почитати або навіть диск придбати, він недорого коштує.

Загалом, бачимо благі наміри зробити читання цікавішим і різноманітнішим, але от щодо вибору текстів, то з цим у «Медіакниги» поки що не все ясно. Важко зрозуміти, у чому полягає сутність їхньої видавничої політики і чого від них чекати далі.

Висновки і прогнози

Отже, лід рушив. «Розмовляючі книги» у МР3 пішли в тираж, рахунок найменувань йде вже на десятки, і неминуче постає питання: що далі? Усе, що ми спостерігаємо зараз, говорить про одне: видавці аудіокниг поки що не впевнені у фінансових перспективах своїх задумів. Звідси цілком природне прагнення не ризикувати і вкладатися по мінімуму, тобто поки що обходитися без сценариста, режисера, музредактора і дизайнера. І продовжуватися це буде доти, доки аудіокнига не стане таким же масово затребуваним товаром, як паперова книга.

Як довго цього чекати? Усе залежить від нас. Якщо нам сподобається слухати «розмовляючі книги», якщо ми почнемо їх купувати (а не переписувати один в одного), то, мабуть, років через два в них з'являться і красиві обкладинки, і музичні підкладки, і спецефекти. МР3-видавці будуть змагатися за нашу увагу, будуть запрошувати до мікрофона відомих акторів, будуть перевидавати класику радіотеатру і створювати справжні аудіофільми – при сучасній техніці це не так уже важко, було би бажання й уміння. Якщо ж ми продовжимо боротися за анонімне і безкоштовне мистецтво – тоді не знаю.

Дмитро Гайдук
За повідомленнями з російських видань

 
© агенство "Стандарт"