журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КНИЖКОВI НОВИНИ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ПРЕЗЕНТАЦІЇ

ЛАБІРИНТИ ПРАВОЗНАВСТВА

ВИДАВНИЧІ ПРОМОЦІЇ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №5, 2003

ЛАБІРИНТИ ПРАВОЗНАВСТВА

Авторське право: бажано знати і графоманам, і маститим

Книга – це не лише папір і фарба на ньому, а передовсім це інтелектуальне та духовне надбання автора, тому, зрозуміло, що автор має отримати винагороду. На жаль, деякі підприємці, здається, ніколи не чули про Закон України "Про авторське право і суміжні права", або мають про нього невиразне уявлення. Щоб уникати проблем з законом, його потрібно знати. А закон про авторське право повинні знати не лише видавці, але й користувачі бібліотечною книгою, власники ксерокопіювальної техніки та й просто любителі почитати.

Закон України "Про авторське право і суміжні права" охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва – авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення – суміжні права.

Хто такий автор і як регулюється його право на вибір псевдоніма чи власного імені для підпису твору – все це регулюється законом. Автор – це фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; ім’я автора – сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім’я автора; прізвище, ім’я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо.

Той, хто не зв’язаний з правознавством, часто плутає об’єкти під охороною авторського права і без нього. Не є об’єктом авторського права, отже і не охороняються законом: повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Більшість авторів-початківців не мають уявлення про те, з якого часу виникає авторське право, як його можна довести і що таке "презумпція авторства". Так от, первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів (знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору):

латинська літера "c", обведена колом (©);

ім’я особи, яка має авторське право;

рік першої публікації твору.

Часто забувають про закон письменники, що пишуть біографії видатних осіб, включаючи туди інтерв’ю з родичами, товаришами. Та, що й казати, часто навіть досвідчені журналісти припускаються помилок, забуваючи, що співавторами інтерв’ю є особа, яка дала інтерв’ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю.

Дивно, але ми абсолютно не задумуємося, що книга, видана накладом декілька тисяч примірників, насправді потрапляє до рук набагато більшого кола людей. Більшість з них не лише користуються книгою самі, але й дають почитати родичам та знайомим, зрештою, дарують. Крім того, іноді роздруковують і копіюють один у одного. Але ж автор отримав гонорар лише за певний наклад. То чи правомірно передавати книгу з рук в руки? За законом допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім’ї попередньо правомірно оприлюднені твори. Проте навіть якби це було і незаконно, то навряд чи правоохоронцям такі дії вдалося б виявити і покарати. Однак фонди бібліотек доступні для тисячів людей. Стаття 22 закону дозволяє бібліотекам та архівам без згоди автора відтворювати примірники твору репрографічним способом. Але лише окремі опубліковані статті або інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів і лише фізичними особами з метою освіти, навчання і приватного дослідження. Часто можна бачити, як студенти ксерокопіюють цілу книгу, включаючи титульний лист, а адміністрація бібліотеки не зважає на це. Такі дії протиправні (допустимі за умови збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має системного характеру).

У різних країнах по-різному визначається строк дії авторського права. Початок його однаковий – це час, коли він створений. В Україні авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування.

Що ж відбувається після смерті автора, адже авторське право діє ще 70 років, до того ж попит на його роботу може бути і після цього терміну? Як відбувається передача авторського права? За законом майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора. Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Автору належать такі особисті немайнові права:

вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Авторові (чи іншій особі, яка має авторське право) належать такі майнові права:

виключне право на використання твору;

виключне право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти (цей перелік не є вичерпним):

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічна демонстрація і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп’ютер;

11) імпорт примірників творів.

Бувають випадки, коли закон дозволяє відтворювати роботу автора без його згоди, проте з обов’язковим називанням імені автора. Такі винятки накладено з цілком зрозумілих причин, адже без цитування майже не можна обійтися у навчанні, критичних статтях, а видання книг для сліпих рельєфно-крапковим шрифтом не лише благородна справа, але й в наш час і в нашій країні безприбуткова – з чого ж платити авторові?

Отже, без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається (цей перелік вільного використання творів є вичерпним):

використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;

видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою.

І головне, інформація для тих, хто не дуже любить платити за слово і думку інших. За порушення авторського права винуватець має заплатити компенсацію, сума якої визначається судом (у розмірі від 10 до 50 тисяч мінімальних заробітних плат).

Леся Костів

 
© агенство "Стандарт"