журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КНИЖКОВI НОВИНИ

СУБ’ЄКТИ РИНКУ

КОНКУРС ВИДАВНИЦТВ

ПРОЕКТИ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №4, 2003

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

Нобелівська премія з літератури,

або Чи були і чи будуть лауреатами українці?

Перемогти в міжнародному конкурсі, отримати почесний приз завжди приємно, а всесвітньовідому Нобелівську премію – почесно не лише для самого генія, але й для його нації. Сьогодні лауреати премії Нобеля – це світова інтелектуальна еліта.
Нобелівська премія названа на честь їхнього засновника, шведського винахідника і промисловця Альфреда Бернхарда Нобеля (1833-1896). Вона є однією з найпрестижніших у світі. Відповідно до заповіту А. Нобеля, залишеного для нащадків, його капітал було передано до Нобелівського фонду. Чималі гроші було вміщено в акції і позики, доходи від яких щорічно ділять на шість рівних частин і присуджують за найвизначніші праці в галузі фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури, економіки, а також за діяльність у справі зміцнення миру.

Що дарують геніям, які зробили значні відкриття, написали найцікавіші книги, врятували життя тисяч хворих чи присвятили життя справі зміцнення миру? Нобелівська премія складається з золотої медалі із зображенням Альфреда Нобеля і відповідного напису, диплома і чека на встановлену грошову суму, розмір якої залежить від прибутків Нобелівського фонду. Отримати високу нагороду мають право представники різних рас, віросповідань і національностей. Головним критерієм під час вибору претендентів на нагороду є новітні досягнення в одній з шести названих галузей або праці, виконані раніше, якщо їхня значимість стала очевидною пізніше.

Право висування кандидатів на здобуття Нобелівської премії належить тільки окремим особам, коло яких визначено відповідним положенням. Таке право мають, зокрема, лауреати Нобелівської премії. Пропозиції щодо кандидатур надсилаються до 1 лютого в комітет із премії Шведської академії.

Зрозуміло, що обговорення представлених робіт і голосування проходять в умовах строгої таємності, розбіжності по кандидатурах у протоколи засідань не вносяться. У пресі публікується лише рішення про присудження премії і коротке його мотивування, оскарженню або скасуванню воно не підлягає.

Автор премії, сам Альфред Нобель, склав майже досконалий заповіт. Проте деяка двозначність окремих моментів у його заповіті іноді була причиною виникнення ускладнень при визначенні кола претендентів на почесну премію. Відповідно до волі великого винахідника високою премією можуть бути відзначені літературні твори і наукові відкриття, зроблені за рік до нагородження. Однак, як відомо, результати і важливість досягнень у різних галузях можуть бути належним чином оцінені лише впродовж кількох років. Так, важливість винаходу пеніциліну в 1928 році стала очевидною лише в середині 40-х років, після його практичного застосування. Внесок автора літературного твору також не може бути цілком оцінений доти, доки не буде розглянутий у контексті всієї творчості письменника. Тому правила, що регламентують присудження Нобелівської премії, були доповнені наступним пунктом: "Положення заповіту, згідно з яким присудженню премій повинні підлягати праці, виконані в попередньому до нагородження році, варто було б розуміти в тому значенні, що нагородженню підлягають найбільш важливі і сучасні досягнення, а роботи колишніх років – тільки в тому випадку, якщо їхнє значення не стало зрозумілим аж до останнього часу".

За традицією, церемонія нагородження нобелівських лауреатів відбувається у Стокгольмі 10 грудня, у день смерті Альфреда Нобеля. Золоту медаль науковим дослідникам і літературним діячам вручає король Швеції. Відповідно до встановлених правил кожен лауреат повинен впродовж шести місяців після одержання премії виступити з лекцією в Стокгольмі.

На сьогоднішній день лауреатами Нобелівської премії в галузі літератури стали 97 письменників і поетів.

На жаль, не всі країни належно оцінюють внесок своїх громадян до світових здобутків людського розуму. Свого часу, а саме у 1958 році, радянська влада примусила Бориса Пастернака "добровільно" відмовитися від Нобелівської премії у галузі літератури за його роман "Доктор Живаго". Усвідомлення пригноблення і приниження геніальної людини власною державою не могло пройти безслідно.

Щоправда, були й відверті і справді добровільні "пхе" у бік цієї почесної міжнародної нагороди. Так, у 1964 році Жан-Поль Сартр відмовився від премії, гордо заявивши: "Кожна премія узалежнює". Але це не завадило Сартрові через 11 років поцікавитися у Нобелівського комітету, чи не могли б йому надати фінансову допомогу в розмірі 273 000 шведських крон. Комітет не відмовив, і хоча й значно пізніше, але її лауреат отримав 10 мільйонів крон (понад мільйон доларів).

Лауреати премії Нобеля – це світова інтелектуальна еліта і гордість кожної країни. Громадян України у цьому списку ще не було. Хоча видатні люди з України мали можливість відзначитися. Наприклад, серед перших нобелівських лауреатів є ім’я Вільгельма Конрада Рентгена – німецького фізика. Сьогодні вже доведено, що його співавтором можна вважати Івана Пулюя – українського фізика, який мешкав у Відні та був сучасником Рентгена.

У списку лауреатів премії Нобеля значиться кілька імен видатних письменників та вчених, чиє життя починалося на українській землі. Так, лауреат премії Нобеля з літератури Ш. Агнон (Ізраїль) народився 1888 року в Бучачі (Тернопільська область), американські дослідники З. Ваксман (медик), С. Кузнець (економіст), Р. Гофман (хімік) – у Прилуках, Харкові і Золочеві. Нобелівський лауреат Ілля Мечников народився в селі Іванів поблизу Харкова і закінчив Харківський університет.

Кандидатом на Нобелівську премію був Іван Франко, але він не дожив до її присудження (за правилами премія Нобеля вручається живим претендентам). У наші дні висувалися на цю премію Улас Самчук, Павло Тичина, Микола Бажан та Олесь Гончар. Найтрагічніша доля у Василя Стуса, якого висунув на отримання Нобелівської премії німецький письменник Генріх Бьолль у 1985 році. Вважається, що тогорічна премія вже була присуджена талановитому українському поету та борцеві за свободу проти тоталітарного режиму, коли він помер (читай: був вбитий) під час голодування в карцері 3 вересня 1985 року.

Критерії відбору кандидатів і процедура присудження нобелівської премії

Основним критерієм відбору претендентів на премію є виняткова професійна компетентність у своїй галузі та міжнародний рівень їхніх наукових, миротворчих чи літературних досягнень. Самовисунення кандидата на будь-яку з шести премій автоматично "дискваліфікує" особу кандидита. Не приносить користі претендентам на цю нагороду й офіційна – дипломатична, урядова чи політична – підтримка, оскільки нобелівські установи незалежні від держави, від своїх урядів чи партій.

Щороку до 1 лютого закінчується термін прийому пропозицій щодо кандидатур на присудження премій в шести (вищеназваних) номінаціях. У лютому-червні проходить попередній відбір кандидатур: авторитетні експерти нобелівських комітетів із великої кількості запропонованих претендентів відбирають найгідніших і залишають у списку від 20 до 30 персоналій і організацій (організації перебувають серед претендентів і нагороджених Премією Миру). По кілька разів обговорюють кандидатури в нобелівських комітетах. І вже серед залишених у списку кандидатур проводиться особливо вимогливий і зважений відбір. У 1997 р. була, мабуть, рекордна кількість кандидатур, зокрема на премію в галузі миротворчої діяльності – 129, а на підтримку однієї з кандидатур надійшло 1189 листів. Зазвичай копітка відбіркова робота щодо претендентів на премію триває кілька місяців і завершується у вересні, коли імена обранців подають на остаточний розгляд та офіційне затвердження членам відповідно Королівської Шведської академії наук, Каролінгського медико-хірургічного інституту, Шведської академії літератури або Норвезького нобелівського комітету.

Щодо премії з літератури, то Шведська академія приймає до розгляду кандидатури лише тих авторів, чиї твори були опубліковані та здобули широке визнання серед читачів і дістали високу оцінку експертів. При цьому нобелівські установи витлумачили гнучкіше дещо двозначні вимоги заповіту до літературного твору, "що відбиває людські ідеали" (вживають і в перекладі: "ідеалістичні тенденції"). Зазвичай, академія радше дає перевагу авторам за всю сукупність їхніх творів, аніж за окрему книгу. До того ж рідкісний випадок, коли запропонована кандидатура одержувала премію з першого подання. Чимало претендентів висуваються по кілька разів. Прискіпливо розглядаються не лише художня вартість творів (для цього спеціально перекладених на шведську чи англійську мови), але й інші суттєві обставини, пов’язані з конкретною кандидатурою.

У вересні збирається пленум Шведської академії і після вимогливого відбору виділяють дві кандидатури з числа видатних майстрів слова. Вони знову проходять ретельну перевірку і в передостанній четвер жовтня 18 членів академії збираються для того, щоб зробити остаточний вибір. Як велить традиція, це зібрання проходить у парадному залі Будинку біржі в Стокгольмі. Секретар академії обходить стіл зі срібною тацею в руках. Учені кладуть на тацю маленькі картки, на яких пишуть ім’я свого кандидата. Потім напружено чекають результатів голосування. Вимагається абсолютна більшість голосів. Якщо цього не досягнуто, голосування повторюється. Заповіт шведського мільйонера зобов’язує членів академії виконувати цю його останню волю з честю і безоплатно. Але, за традицією, після результативного голосування кожен із них одержує від управителя біржі по срібному талеру на оплату обіду в розташованому навпроти підвалі-ресторані.

Останнім часом серед членів Шведської академії виникли непорозуміння. Причина – неоднозначне ставлення до британського письменника Салмана Рушді, якого духовний лідер Ірану Аятола Хомейні (нині покійний) проголосив "ворогом ісламу" за його збірник "Сатанинські вірші" (1989 р.). Аятола визнав цю книгу богохульною. З тих пір Рушді живе під постійною охороною. На його захист виступило багато інтелектуалів, спілок письменників, організацій, навіть Спілка письменників Швеції та ПЕН-клуб. Вони закликали уряд Швеції засудити іранський присуд британському інтелектуалові. Проте Шведська академія приєднатися до цього заклику відмовилася. З цієї причини призупинила свою роботу в академії низка широковідомих вчених і письменників.

Право на одержання Нобелівської премії за діяльність у справі зміцнення миру мають, власне, всі діяльні люди на землі. Справа лише за суспільним визнанням громадської миротворчої праці претендента на нагороду. Для вимогливої оцінки праці запропонованих кандидатур Норвезький стортинг щорічно вибирає зі свого середовища п’ять авторитетних парламентарів різних політичних поглядів. Вже понад 30 років до складу Норвезького нобелівського комітету незмінно входить одна жінка. Проте стортинг не несе відповідальності за рішення Нобелівського комітету: він виступає лише від свого імені, до того ж цілком незалежного, як і інші установи, що присуджують премії. Лауреата тут вибирають приблизно так, як і в галузях науки. Та нерідко п’ятірка парламентарів не може прийти до згоди стосовно однієї кандидатури. Тоді премія присуджується миротворчій організації, кандидатура якої також висувалась у встановленому порядку, або вибори переносяться на наступний рік.

Остаточне рішення щодо конкретного лауреата в кожній номінації приймається, як правило, у жовтні кожного року. До самого дня офіційного проголошення імен лауреатів жодна людина, окрім безпосередньо причетних до виборів членів відповідних академій, комітетів та дирекції Нобелівського фонду, не має змоги дізнатися, хто входить до числа реальних кандидатів. Їх імена зберігаються в суворій таємниці. Внутрішні дискусії та результати голосування на всіх стадіях відбору й остаточного прийняття рішення ні в якому разі не розголошуються попри наполегливі спроби публіцистів, дослідників-нобелістів вивідати бодай найменші відомості. Засідання нобелівських комітетів не стенографують, імена претендентів, які лишилися без премії, не повідомляють. Рішення приймають консенсусом. Все це дозволяє уникати тиску на нобелівські установи та убезпечувати від зайвих прикрощів тих, хто був "за крок" від премії і світової слави.

Нагорода присуджується не за вагому працю всього життя, а частіше за конкретне особливе відкриття, дослідження, видатний твір, мужню миротворчу діяльність. Чітко вказується і так звана "формула присудження премії" – одне речення, в якому міститься оцінка напруженої інтелектуальної роботи мозку, рук і душі творця. І ніякі протести щодо рівня справедливості при обранні лауреатів не приймаються до уваги, навіть не реєструються.

Відповідно до волі Нобеля нагороди його імені присуджуються окремим особам. Причому дві або й три особи можуть рівною мірою розділити премію. І лише Премія Миру може присуджуватися також інституції, організації. Спільна (присуджена одночасно двом-трьом вченим, письменникам чи громадським діячам-миротворцям) премія вважається такою ж почесною, як і присуджена одній особі.

Ну що ж, дерзайте. Можливо, Україна вже скоро зможе гордитися і пишатися своїми синами і доньками, які отримають найпочеснішу міжнародну нагороду у світі.

Підготувала Леся Костів
За метеріалами nobel.mksat.net, www.rferl.org

 
© агенство "Стандарт"