журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КНИЖКОВI НОВИНИ

СУБ’ЄКТИ РИНКУ

КОНКУРС ВИДАВНИЦТВ

ПРОЕКТИ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №4, 2003

КОНКУРС ВИДАВНИЦТВ

«Народна» літературна марка

Схоже, в українському літературно-видавничому процесі виокреслюється новий феномен – колективна література. Не претендуючи на термінологічне  новаторство, раджу сприйняти визначення як провокацію до роздумів. Цю "колективність" розглядатимемо не як "художній твір, написаний колективом авторів", що є досить традиційним, а як абстрактний  пласт – серію творів різних авторів. Скажімо, за аналогією до термінів "масова психологія, колективне несвідоме" тощо.

Відтак, серія мусить мати сукупність об’єднуючих елементів. Із цим усе набагато простіше. За вже триразове підведення річної риски – від 2000-го до 2002-го – й виокремився особливий літературний ареал, цілком відмінний від звичних форм усіляких творчих дискурсів спілок, асоціацій, гуртків тощо. Чин: "Коронація слова", власне – конкурс романів (бо є ще кіносценаріїв). Жанр: "масова література". Географічна прив’язка: територія України. Особливі ознаки – творча активність людей з вищою освітою Київщини, Львівщини, Дніпропетровщини, Запоріжжя, зокрема й мешканців сіл та містечок; до всього – свою літературну точку зору, підтверджену перемогами, мають представники далеких від гуманітаристики професій.

Концентруючи враження від книжок серії в одне ціле, першою ознакою стилю бачиться їх позірна еклектичність і мозаїчна нерівномірність. На тлі майже повних творчих "провалів" (до прикладу, таким вважаю торішню "Маску" дипломанта Володимира Лиса, але й його "Романою" не доводилось чути великого захоплення) – вельми яскраві дебюти (скажімо, Анни Хоми, Ольги Компанієць).

Багато імен та романів, які озвучуються в контексті конкурсу (а всього цього року було зареєстровано 863 романи), вочевидь, так і не стануть довготривалими літературними подіями, і саме з огляду на них я окреслила "колективність" "коронованої" белетристики. Бачу це явище позитивним, адже маємо можливість спостерігати процес переходу кількости в якість – ознаку проґресу.

На овидах "Коронації" наполегливо й реґулярно, з року в рік, з’являються кілька імен: Марина Гримич, Андрій Кокотюха, Василь Шкляр, Григорій Штонь (кіносценарії). Якщо участь і перемоги перших двох (у бік зростання рейтинґу) бачаться як практикуми з удосконалення письма, то два останніх упевнено й неквапно посідають перші місця, що дозволяє їм стабільно бути в центрі уваги книжкових оглядачів і підзаробляти преміальних грошей – до слова, не таких уже й малих з огляду на гонорарну політику видавництв. Хто, скажіть, ще може заплатити кілька тисяч гривень "гонорару" за книжку (18 000 – повна перемога)?

Як зазначає співкоординатор конкурсу Ніна Герасименко, щороку активнішу участь у конкурсі  беруть так звані професійні письменники. Відтак конкуренція спричинила зростання художньої якости відзначуваного текстового масиву, порівняно з початками. Усе більш запеклими стають засідання журі, – особливо цього року його членам було важко дійти згоди у визначенні переможців. Після довготривалих суперечок все ж було призначено дві перших премії, без ґран-прі й другої премії, аби переможці були "на рівних". Це – киянки Марина Гримич з романом "Еґоїст" у номінації "історіософський роман" та досі невідома пані-адвокат Лариса  Денисенко з романом-експериментом "Забавки з плоті та крові". Остання говорить, що "написала роман, бо майже не знає української сучасної літератури, якою б захоплювалася молодь… Та сучасна література, яку читала, є відстороненою від людини". Специфічний стимул, варто сказати, але якщо це – перемога, значить – зачепило за живе. Третю премію отримав дебютант від прози, поет Павло Вольвач. Серед дипломантів – Андрій Кокотюха, вже згадувана Анна Хома.

Пані Ніна також повідомила про наміри співпрацювати з видавництвами окрім "Кальварії". Зокрема, в планах – оголошення конкурсу серед видавців, який і визначить найбільш привабливих партнерів. Доречна ідея, зважаючи на певною мірою спорадичне оприлюднення доробків переможців "Кальварією" і їх далеко не досконале художнє оформлення багатьох книжок. У цьому контексті з’являється назва "Піраміда". Видавництво встигло престижно зарекомендувати себе резонансною "Приватною колекцією" від Василя Ґабора.

Голова журі Юрій Мушкетик після прочитання книжок лауреатів 2001 року зізнався: "Я трошки ожив, бо зрозумів, що таки є нова українська література, це перелом. Прочитав книжки, не все сприймаю, але все одно – є література". Наразі затяганої теми "масової літератури" торкатися не будемо, даючи змогу прибічникам тієї чи іншої точки зору залишатися стосовно творів "Коронації слова" зі своєю думкою. На якій би полиці не стояли книжки серії, їхня присутність у шафі українського читача замість російської літературної попси – незаперечний позитив. А той факт, що якість "народної" літературної марки росте, свідчить на користь і культурного росту споживача.

Тетяна Щербаченко

 
© агенство "Стандарт"