журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ІНТЕРНЕТ-ТЕМА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КНИЖКОВI НОВИНИ

СУБ’ЄКТИ РИНКУ

КОНКУРС ВИДАВНИЦТВ

ПРОЕКТИ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №4, 2003

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

Дацзибао для нардепів

Нещодавно на одній з книжкових полиць надибала дивовижну книжечку. Дивлюсь і очам не вірю. Автор – людина відома і серйозна. Просвітянин, доцент столичного вузу Юрій Гнаткевич прикрасив обкладинку книги про наболіле портретом красномовиці всіх часів і народів іродового роду - племені. Здогадуєтесь?
Звичайно ж Вєрки Сердючки. Сама назва науково-лінгвістичного твору "Уникаймо русизмів в українській мові!" (Короткий словник-антисуржик для депутатів Верховної Ради та всіх, хто хоче, щоб його українська мова не була схожою на мову Вєрки Сердючки) викликає апетит чи хай-то інтерес до прочитання.

Про себе посміхнувшись, викладаю суму во ім’я та благо чистоти української мови і холерично перегортую. Від автора дізнаюсь, що даний словничок є другим виданням. Перше видання було здійснено невеликим накладом київською "Просвітою" ще у 1992 р. Воно було підготовлено на матеріалі виступів депутатів Верховної Ради. Тоді Верховна Рада закупила 1000 примірників словничка, які згодом були роздані всім депутатам першого та другого скликання. Депутати першого скликання ніжно назвали його "словником плющизмів". Як загальний висновок з передмови автора дізнаюсь, що "мова Івана Плюща, який знову став Головою Верховної Ради, і мова нашого Президента Л. Кучми, і мова наших відомих політичних діячів змінилася на краще". "Драсцє"! – подумалося слівцем з цитати автора передмови. "Добре утро", Україна! Можливо, колись і на святі твого чергового відродження відбудеться просвітлення державних умів.

Дивуєшся, коли чуєш про те, що до вищих органів ідуть ті, кого обирають громадяни держави. Думається і про те, що громадянами у наш час є чи не лише поети. Парадоксальна реакція на гасло чи то вірш Маяковського: "Поетом можеш ти нє бить, но гражданіном бить обязан". Та чи й не дивно, що не соромно слухати виступи поетів та громадян і зовсім не хочеться слухати або соромно за тих, кому про базис чи й просто щось "інтєресненьке" про сусіда по парламентському кріслу хочеться розповісти у "мікрохвон" народу.

Юрій Гнаткевич ще й церемоніально у передмові намагається пояснити цю ваду чи парадокс такими словами: "Русизми шкідливі не лише тим, що спотворюють українську мову. Багато українців не наважуються розмовляти між собою українською мовою, бо вважає, що вона в них засмічена. Вони користуються російською, помилково гадаючи, що їхня російська мова цілком чиста". Ну просто бідненькі, якщо згадати той факт, що українською перфектно, тобто досконально, володіють культурні росіяни, євреї, татари, що проживають в Україні. Шкода, що таких не більшість.

І зовсім безнадійною може здатися химерна ідея просвітян окультурити хоча б тих, хто між собою у стінах Верховної Ради ма..., тобто маму, мабуть свою, прославляє.

Пригадався анонс програми "Подвійний доказ", що його протягом тижня крутили як рекламу: "Щербицький це ... тонн м’яса і мільйон тонн зерна на кожного громадянина..." Уявляєте, якого розміру той громадянин, що споживав за часів правління воскреслого апостола таку кількість благ, тобто зерна і м’яса. Іноземцеві на думку могло прийти і таке, що навіть соромно сказати. Гімн зерну і м’ясу можна почути лише з вуст людини, що пережила, як мінімум, голодомор.

А щодо праці Юрія Гнаткевича, то є надія на те, що вона допоможе чи стане посібником для тих, хто йде до своїх виборців на "перве виступлєніє народного депутата..." і, погортавши словничок, можливо, засоромиться.

Лариса Безсмертна

 
© агенство "Стандарт"