журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ЗДОБУТКИ І ПЕРСПЕКТИВИ

ЗАКОНОДАВСТВО

КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

КОНКУРС ВИДАВНИЦТВ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ЯК СЛОВО НАШЕ ВІДГУКНЕТЬСЯ...

ГРИМАСИ РИНКУ

ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДРУКОВАНОГО

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ПРОЕКТИ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №3, 2003

ЗАКОНОДАВСТВО

Олександр Афонін: «Настав час компромісів»

На думку президента Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександра Афоніна, прийнятий 6 березня 2003 року Верховною Радою України Закон “Про державну підтримку книговидавничої справи” позитивно вплине на розвиток українського книжкового бізнесу і зробить українську книгу дешевшою. Про це він розповів у розмові з кореспондентом “Книжкового огляду”

– Нещодавно ви повернулися з Москви, куди були запрошені на з’їзд “Ассоциации книгоиздателей”. З трибуни з”їзду ви говорили про сьогодення українського книжкового бізнесу. Про що саме йшлося у вашому виступі?

– Так, я був запрошений на VI з’їзд “АСКИ” у Москві, на якому розглядалася ситуація в книжковій галузі Росії, стан роботи правління “АСКИ”. Також відбулися вибори нового президента “АСКИ”. Замість Івана Лаптєва (до речі, свого часу останнього голови Верховної Ради СРСР), було обрано Володимира Васильєва, директора академвидавничого центру “Наука” Російської академії наук. Але не лише цим цікавий з’їзд для нас. Ми вирішили заявити про зміни, що відбулися в Україні, і я виступив з промовою про наше сьогодення. Суть мого виступу була такою:

Я вперше виступаю з трибуни “АСКИ” як рівний перед рівними. До останнього часу я не мав права цього казати, оскільки важко вважати себе рівним, коли кількість книжок, які ввозяться в Україну, в 50-60 разів більша, ніж кількість книжок, що вивозяться, не кажучи вже про виробництво цих книжок на душу населення в Україні порівняно з російськими цифрами. На таких професійних зібраннях українці завжди почувалися меншовартісними. Мене запрошували як родича, але надзвичайно бідного родича, саджали на краєчок стола, давали найбільшу ложку для того, щоб міг вигрібати залишки їжі з полумисків після того, як вже всі пообідали. Тривалий час Україна розглядалася як книжкова провінція Росії, куди можна завозити все і завжди. Взагалі це був шлях з одностороннім рухом.

6 березня ми зняли з цього шляху знак “Односторонній рух”. Це відбулося разом з прийняттям Верховною Радою Закону “Про державну підтримку книговидавничої справи”, якому передувало подолання вето Президента на подовження дії закону 2001 року, який надавав хоч і урізані, проте пільги з податку на прибуток для видавців та поліграфістів. Я далекий від думки, що зустрічний потік буде активний і російські видавці одразу відчують його. Тим більше, що повномасштабний закон вступить в дію лише 1 січня 2004 року. Але час беззастережного використання Росією України як своєї провінції закінчився. Ми, тобто Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, з цього часу не допустимо такого шаленого і принизливого перекосу у виробництві та надходженні книжкової продукції між нашими країнами, який існував до останнього часу. Настав час розумних, тверезих, прагматичних компромісів. Потрібно починати говорити про справи як рівноправним партнерам вже сьогодні.

Ми з задоволенням будемо працювати з російськими колегами над тим, щоб створити ефективну роздрібну книготорговельну мережу, яка б дозволила донести книгу до найвіддаленіших куточків України, до найбідніших сіл. Щоб будь-яка людина в Україні мала змогу купити книгу, в тому числі і російську, звичайно. Ми з задоволенням будемо вітати російські кошти, які вкладатимуться в модернізацію поліграфічних підприємств, розширення діяльності українських видавництв, тобто все те, що працюватиме на Україну. Безперечно, ці заходи будуть приносити російським інвесторам менші гроші, ніж тупий продаж книжок (завезли – продали – гроші забрали), але це не будуть втрачені гроші. Це компроміс, на який ми готові йти.

УАВК як член створеної при Кабінеті Міністрів України робочої групи з моніторингу реалізації закону буде дуже чітко відслідковувати ефективність діючого закону. Ми для себе виокреслимо ніші, в яких українські видавці можуть робити продукцію більше, краще, дешевше, ніж та, що сьогодні завозиться з Росії.

Російська книга є тим конкурентним середовищем, яке завдає утисків власне українській книзі, і, відповідно, ми будемо здійснювати адекватні кроки на рівні уряду, Верховної Ради і навіть пропонувати встановлення певних квот на обсяги ввезення книг з тих чи інших напрямків.

– Якою була реакція на Ваш виступ з боку російських видавців?

– Я виступив з доповіддю, яка була зовсім неочікуваним явищем для колег з російського боку. І це викликало легкий шок у присутніх членів “АСКИ”, які, власне, представляють всі регіони Росії, навіть найвіддаленіші, а не лише Москву та Санкт-Петербург. Після мене виступали члени “АСКИ”, які пропонували апелювати до уряду, щоб зберегти існуючу ситуацію з книжками в Україні. Це цілком очікувана реакція. У виступі я згадав цитату з “Бородино”, яка дуже влучно відображає сучасний наш стан:

“Мы долго молча отступали,

Досадно было, боя ждали.

Ворчали старики...”

Був час розкидати каміння, прийшов час його збирати, будувати свою оселю. Оселю, у двері якої перед тим, як увійти, стукали б, питаючи дозволу завітати, і розмовляли б на рівних, а не як ті, що прийшли підкорювати без зайвих розмов. Україна нарешті буде висувати свої вимоги, контролювати ринок тощо.

До мене підходили керівники підприємств з регіонів Росії і казали, що потрібно співпрацювати, шукати шляхів до взаєморозуміння, а от дехто з керівників “крутих” московських видавництв повів себе зверхньо.

Вони ще не розуміють, що збереження панівного статусу російської книги на ринку України веде до негативних наслідків не лише для України, але й для самої Росії. Тим більше, що “стихії” вже не буде. Вона була викликана неможливістю пробитися крізь глуху стіну вітчизняного чиновництва, яке не розуміло, що створення паритетних економічних і податкових умов є першочерговим завданням не лише для збереження власного інформаційного ринку, а й для швидкого економічного зростання. Сьогодні у нас така можливість є, і ми можемо формувати цивілізований ринок, готові укладати угоди з тією ж “АСКИ” про співпрацю, але лише в тих межах, які ми вважатимемо цікавими для нас. Ми самі прийматимемо рішення, що не заважатимуть нам і не будуть нищити нашу галузь, а будуть спрямовані на розвиток книговидавничої справи.

– Прокоментуйте важливі моменти нового закону, який було прийнято 6 березня.

– Закон недосконалий, і, безперечно, нас не все в ньому влаштовує. Наприклад, випадає з загалу книжкова торгівля як структура, що підлягає пільгам з податку на прибуток, оскільки звільнення від ПДВ операції продажу залишається у відповідності до Закону про податок на додану вартість від 1997 року. Тобто продаж книги не буде оподатковуватися ПДВ, але вона, з іншого боку, не буде мати пільг в оподаткуванні прибутку. Таким чином, починаючи від паперу до продажу книги, — пільга ПДВ існує, а пільга на податок з прибутку є лише на поліграфічні процеси і для видавництв. А от для книжкової торгівлі, щоб вона могла накопичувати кошти, модернізувати свою базу — цього в законі не передбачено. Отже, прийдешні варяги зможуть цим займатися, а наші, не маючи обігових коштів, змушені будуть поступово згортати свою діяльність. Здавалося б, для видавців все одно, хто буде займатися продажем їх книг, але ми розуміємо, що таке “національне корпоративне братство”, і що треба підтримувати своїх.

Вже неодноразово говорилося і писалося про те, що книжкова торгівля потребує реформи. Сьогодні в ній спостерігається ситуація подібна до тієї, коли почали зникати наші традиційні гастрономи і з’являтися супермаркети з широким асортиментом і вищою якістю обслуговування.

Отже, національній книжковій торгівлі теж потрібні кошти, тому, по-перше, до серпня поточного року ми маємо намір просувати питання про те, щоб відповідним чином за поданням Комітету з питань фінансів Верховної Ради були внесені додаткові зміни до прийнятого закону, які зняли б недолугість, що виникла в цьому питанні.

По-друге, буде підготовлено і внесено на розгляд Верховної Ради перелік кодів, за яким для виробництва книг будуть ввозитися в Україну обладнання і матеріали, які не виготовляються власне в Україні. Щоб не було тієї ситуації, яка виникла з Законом 2001 року, коли в переліку кодів з’явилися фарби, флексографічне обладнання тощо. Те, що буде внесено в цей перелік, стосуватиметься лише безпосередньо книги.

Крім того, найближчим часом при віце-прем’єр-міністрові з гуманітарних питань почне працювати робоча група, яка буде опрацьовувати пакет підзаконних актів, що супроводжуватимуть введення в дію закону, з метою зняти зони напруження в законі і зробити його максимально коректним стосовно українського видавця, поліграфіста, книгорозповсюджувача і виробника паперу.

Попереду ще велика робота.

–Бажаємо Вам успіху.

Інтерв’ю провела Леся Костів

 
© агенство "Стандарт"