журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ЗДОБУТКИ І ПЕРСПЕКТИВИ

ЗАКОНОДАВСТВО

КНИГА I РИНОК

КНИГА I РИНОК

КОНКУРС ВИДАВНИЦТВ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ЯК СЛОВО НАШЕ ВІДГУКНЕТЬСЯ...

ГРИМАСИ РИНКУ

ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДРУКОВАНОГО

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ПРОЕКТИ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №3, 2003

ЗДОБУТКИ І ПЕРСПЕКТИВИ

П’ятдесят – не вік, а доля!

П’ятдесят – солідний вік. Навіть якщо це 50 випусків, а не років. 50 – чудовий вік. Особливо якщо це 50 випусків, а не років. У 50 чоловіки тільки починають справжню кар’єру, якщо у 49 їх не вхопить за серце дідько.

Для українського журналу 50 – це подвиг. Значить, він уже нікуди не дінеться, значить, присидівся, прилежався, причитався, знайшов свою аудиторію. Дай Боже, наша “РОМАН ГАЗЕТА” колись видасть п’ятдесятий номер – так нап’ємося!

Сказати, що робити сьогодні журнал для фахівців книжкового бізнесу – справа дохла, це нічого не сказати. Особисто ми ніколи б не взялися – просто тому що це неможливо. Ми, видавці, народ специфічний, ми все самі знаємо краще за усіх журналістів і не потребуємо, щоб нас учили. Своя погана ідея для нас вдесятеро важливіша за чужу геніальну. Бо ж видавництво – бізнес творчий, індивідуальний, а значить, має усі недоліки творчості та бізнесу одночасно. Рівень самооцінки у нас завищений, а рівень свідомості занижений. Крім того, немає грошей. Ну як вам така цільова аудиторія?

Але редакція все-таки примудряється дати раду своєму читачеві. В чому секрет? Як вдається зберігати спокійний, розважливий та діловий тон у наших обставинах, про які навіть згадувати не хочеться. Як казав пан Лєц: “Одного разу я побачив уві сні нашу дійсність. З яким полегшенням я прокинувся!” Нам прокинутися не світить, хіба що заснути.

Сьогодні усім катастрофічно не вистачає спокійного обміну думками. Ми не вміємо спокійно обмінюватися думками, бо ми видавці. А ви вмієте! Оце так фокус!

І ще багато різних фокусів уміє “Книжковий огляд”. Наприклад, ми любимо давати інтерв’ю його журналістам перш за все тому, що вони розуміють те, що їм говориш. Хто часто спілкується з пресою, зрозуміє, про що ми говоримо. Тут молишся, щоб правильно записали та розшифрували – про розуміння навіть не йдеться. І раптом – сюрприз, просто дарунок долі. За підбір журналістів окрема подяка.

Не дивно, що ці матеріали хочеться читати. А ще хочеться читати інтерв’ю з розумними людьми. Тому що їх так мало, а чи то усі поховалися, а чи то їх ігнорують газети та телебачення. Розумна людина, особливо професіонал, завжди бачить трошки вперед. Це дуже корисно, можна і самому щось цікаве побачити, потім як знахідка.

Хочеться читати про сучасний літературний процес, але без “парадигм” та “дискурсів”, а з точки зору читача, який не знає цих слів, бо більшість книжок все-таки видається для нього. Видавці займаються матеріалізацією думок, і нас цікавлять не тільки самі думки, але й прогрес у засобах цієї самої матеріалізації, вектор розвитку, або ж відповідь на питання “куди бігти?”. Це те, чим книжковий журнал відрізняється від літературного.

Отож бажаємо виконати усі наші бажання, навіть ті, що ми не змогли висловити. Вгадайте і зробіть так, як треба. Це ваша робота. А ми б хотіли написати матеріал у 100-й, 200-й і всі наступні ювілейні випуски.

Перефразовуючи стару комсомольську пісню, можна сказати: “50 – не просто вік. 50 – це доля”.

І це буде правдою.

Bіталій і Дмитро Капранови, агенція “Зелений пес”

 
© агенство "Стандарт"