журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ТЕМА НОМЕРА

РЕНЕСАНС

ХРОНІКА ПОДІЙ

ЯРМАРКИ

IНФРАСТРУКТУРА РИНКУ

ЛІТЕРАТУРНЕ ЖИТТЯ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №1, 2001

ЛІТЕРАТУРНЕ ЖИТТЯ

Володимир Даниленко: орієнтація на бестселер

20 грудня 2000 року відбулася церемонія вручення нагород лавреатам конкурсу романів і кіносценаріїв "Коронація слова". З 1 грудня 1999 року по 25 серпня 2000 року на конкурс надійшло 5097 романів і кіносценаріїв. До участі в конкурсі було допущено 758 романів та 426 кіносценаріїв.
Докладніше про перебіг цього письменницького марафону розповідає керівник проекту Володимир Даниленко.

— Коли я працював менеджером з реклами на телеканалі ICTV, то зрозумів, що для того щоб "розкрутити" сучасну літературу, варто застосовувати такі самі схеми реклами і паблік рілейшнз, що й для звичайного товару. Стратегічним товаром при цьому є книжка; зібравши відповідний пакет реклами, можна за рік зробити перспективного автора відомим. Тож якщо його книжка буде на ринку, то на неї звертатимуть увагу. Тобто, якщо "продюсувати" талановитих авторів, на цьому можна заробляти гроші, навіть за нинішньої податкової ситуації. Чим може привабити книжка на сучасному ринку? Дуже часто вони схожі за оформленням і за змістом, а єдине, що їх чітко вирізняє, — товарний знак, так званий "бренд". Отже найголовніша проблема — створити авторів, які були б носіями цього "бренду", авторів — символів літературного товару. Однак спершу треба прозондувати грунт, оскільки ми бачимо, що те, чим є сьогодні сучасна українська література, не завжди продається. Вона могла існувати в радянській системі, коли партія мала величезні поліграфічні потужності, випускала літературу, яка демонструвала лояльність до тогочасної ідеології. Ці книжки виходили, авторам платили солідні гонорари (за одне видання автор міг купити автомобіль), незалежно від того, чи ця книжка розійдеться. Дуже часто ці книжки пускали потім під ніж, в макулатуру, або давали їх як додаток до дефіцитних видань. Як це не парадоксально, але тоді держава підтримувала розвиток української літератури, хоча й у потрібному їй напрямку. Сьогодні ж більшість письменників, які були рушіями тієї держави, фактично мертві, тому що в ринкових умовах вони вижити не здатні. Якщо ж говорити про жанри, які не можуть самостійно існувати в нових умовах, то це (як і в усьому світі) — поезія, що за своєю суттю не є ринкова, і часто-густо висока проза — також. Як відомо, дуже добре вписуються в ринок і дають прибутки детектив, жіночий роман, а також любовний, авантюрний і роман жахів. Уперше я цю ідею випробував на конкурсі "Золотий Бабай", потім долучилися й допомагали її "розкручувати" брати Капранови. Але проблема того конкурсу була у відсутності спонсора. Тому паралельно я вів переговори з Юрієм Логушем, генеральним директором ЗАТ "Крафт Фудз Україна", яке виготовляє шоколад "Корона". Пан Юрій — американець українського походження, сантиментальний, коли йдеться про українську літературу. Ми з ним знайомі близько двох років, упродовж яких він уважно стежив за моїми проектами. І настав такий момент, коли він сказав, що готовий до співпраці зі мною, з тим щоби спричинити появу українського бестселера, а саме — запустити конкурс з нормальними гонорарами і вивчити, чи є у нас конкурентоздатні автори. Звичайно ж, орієнтація була на пошуки творів, які б реально продавалися, незважаючи на те, що вони будуть написані українською мовою. А кіносценарії ввели до конкурсу, бо кіно є стратегічний вид масового мистецтва, хоча кіновиробництво в Україні майже згорнуто. Цим напрямком зацікавився телеканал "1+1", на якому ведеться пошук оригінальних сценарних ідей. Ми всі пам'ятаємо, наскільки успішним виявився проект "День народження Буржуя". З досвіду "Золотого Бабая" я знав, що сотня авторів знайдеться. Але коли було оголошено про премії конкурсу: головна — 18 тис. грн., і дві — по 6 тис. грн. (в обох номінаціях), виявилося, що в Україні вміють дуже добре писати. (Причому дуже активними виявилися нібито "зросійщені" регіони — Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Харківська області. Але поза конкуренцією був Київ — 188 авторів.) Усі гонорари й витрати, пов'язані з конкурсом, фінансував "Шоколад "Корона", а телеканал "1+1" забезпечував рекламу й "розкрутку" книжок і авторів. Інформаційно "Коронацію слова" підтримували газети "Українське слово", "Літературна Україна", "Критика" та журнал "ПіК", а також Національна радіокомпанія України. Журі складалося з двох команд. Головою журі в жанрі кіносценарію був Олександр Роднянський. У складі журі були також Олександр Кривенко — колишній редактор журналу "ПіК", " Володимир Войтенко — редактор журналу "Кіно-Коло", Микола Гриценко — письменник, керівник пресслужби Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Григорій Штонь, доктор філологічних наук. Романи оцінювали: голова журі — академік Іван Дзюба, критик Інна Долженкова, поетеса Світлана Короненко, директор ТВО художніх програм Національної радіокомпанії України, письменник Віктор Женченко, літературний критик і мистецтвознавець Анатолій Макаров. Було також запроваджено інституцію експертів, які здійснювали попередній відбір. Якісних творів виявилося більше, ніж ми могли преміювати. Загалом було відзначено по десять лавреатів і дипломантів в обох номінаціях. Якщо знайдуться зацікавлені видавництва, вже зараз можна видати серію детективів, жіночих романів і творів для дітей дуже високого рівня (по 20-25 назв). У цьому напрямку ведеться активний пошук. Скажімо, ми підготували анотації 25 найкращих романів і запропонували цю інформацію на Львівському форумі видавців-2000. Багато видавництв зацікавилися пропозиціями і ризикнули вкласти свій капітал у видання наших творів (зокрема, "Аверс" (Львів), "Ліга-прес" (Львів), "Махаон" (Київ), "Основи" (Київ), видавництво ім. О. Теліги (Київ), "Підручники та посібники" (Тернопіль). І вже після цього ми визначили десяток найкращих романів, які було подано на розгляд членам журі для вибору гран-прі, другої та третьої премій. Засідання проходили дуже бурхливо через концептуальні розбіжності у поглядах членів журі на те, якою має бути сучасна література. Відомий критик Анатолій Макаров взагалі вважає, що Україна не повинна культивувати комерційної літератури, що це продукт західної буржуазної культури. На його думку, буржуазія в перспективі вимре сама по собі, а весь Західний світ зазнає краху, так само як Римська імперія, тому що морально він деградує. Анатолій Макаров навіть вийшов із засідання журі, грюкнувши дверима, сказавши перед тим, що він не визнає кримінального роману, жіночого тощо. Але ж річ у тому, що весь світ має комерційну літературу, ми теж не можемо заплющувати на це очі, інакше цей сегмент ринку завоює Росія. Коли проголосували, то виявилося, що головну премію здобула зовсім не відома жінка. Їй 25 років, вона із Запоріжжя. Це — Алла Сєрова, тимчасово безробітна. Її саме звільнили з роботи, тому що скоротили кафедру українознавства в Запорізькому університеті, де вона викладала. (Як відомо, зараз у Запоріжжі ввели російську мову як офіційну і взагалі на все українське ведеться наступ.) І ось Алла Сєрова здобула головну премію конкурсу "Коронація слова" і як нагороду — 18 тисяч гривень.

Загалом, якою була ідея конкурсу? Проблема в тому, що українське суспільство скорумповане. Корупцію нав'язують клани, які мають свої ідеологічні й фінансові пріоритети. Так само боротьба кланів відбувається і в сучасній літературі. Ідея нашого конкурсу була подібною до ідеї журналу "Кур'єр Кривбасу": створити такі умови, щоб невідомий автор, особливо з "глибинки", міг одразу "зробити" собі ім'я, заробити гроші, щоб про нього стали писати, показувати по телебаченню, зрештою, щоб купували й читали його книжки. 20 грудня, коли відбувалося фінальне шоу, 3 книжки вже продавалися (в них було представлено 5 лавреатів у жанрі роману). Зокрема, це "жіночий роман" київської авторки Марини Гримич "Ти чуєш, Марго?" (видавництво "Аверс", Львів), два "кримінальні романи" в одній книзі — львівського автора Петра Михайлова "Відпочинок для цезаря" і Миколи Панасюка з Луцька — "Біг" (видавництво "Ліга-прес", Львів), трилери лавреатів двох перших премій — "Правила Гри" Алли Сєрової з Києва та "Пастка для жар-птиці" Ірен Роздобудько (видавництво "Махаон-Україна", Київ). Крім того, вже практично готові ще дві книжки: "дитячий роман" криворізької письменниці-дебютантки Данути Олейникової "Таємниця заклятого ставу" (видавництво "Основи", Київ), два романи в одній книзі представників "високої прози" — лавреатки третьої премії Наталі Шахрай "Сутінки удвох" і Віктора Абузярова "Євангеліє від Євгенія" (видавництво ім. О. Теліги). Віктор Абузяров написав роман у традиціях найкращої російської прози, яка друкувалася колись у журналі "Новий мір". Це відверта оповідь про компанію підлітків, які жили в повоєнному Ніжині, про те, як вони вперше стикаються з цинізмом дорослих і починають сумніватися у вартостях лицемірного й жорстокого світу. Роман Наталі Шахрай за своїм духом дуже близький до твору "Полковнику ніхто не пише" Г. Г. Маркеса. У ньому розповідається про двох шістдесятилітніх людей, які все життя, ще зі школи, кохали одне одного, але доля їх розвела. Вона жила з іншими чоловіками, а він воював десь у гарячих точках у складі радянського контингенту. І ось ці двоє вже літніх людей поряд — вона хвора на рак, а він сидить біля неї, і вони згадують своє неповторне минуле.

Цікаво складалося з романом "Правила гри" Алли Сєрової. Експертам, які читали роман, видалося, що його списано з якогось західного зразка, бо, за їхніми словами, у творі "вистрілили всі рушниці, які мали вистрілити", а це не по-українськи. Роман написано начебто мовою журналу "Всесвіт" чи фільмів з каналу "1+1", тобто рафінованою українською мовою. Видно, що це писала людина, яка в живій мовній стихії ніколи не жила. Але фабулу твору дуже фахово і грамотно розроблено. В багатьох творах, які нам присилали, все нібито й непогано, але часто-густо письменник губить свого героя, веде його, виписує, а потім герой кудись зникає, або, скажімо, якась сюжетна лінія заходить убік, а далі вже можна й не продовжувати, тому що все відбулося. А тут все написано за стандартами трилера і на високому рівні — тож у деяких експертів виникли сумніви. Ми дали роман прочитати людям, які добре обізнані із сучасною західною літературою, зокрема й Миколі Рябчуку, і все ж таки дійшли висновку, що твір оригінальний, просто написаний гарною літературною мовою і не в українській традиції. Взагалі з десятьох романів — лавреатів конкурсу в традиціях національної прози написано хіба що "Ти чуєш, Марго?" Марини Гримич. Всі інші — бойовики, трилери, з одного боку, а з іншого — твори, близькі до російської чи латино-американської традиції. Відчувається, що в цей час, коли впала залізна завіса і в Україну пішов інформаційний потік, з'явилося вже нове покоління літераторів. Дуже багато творів нам присилали професійні письменники, члени СПУ. І що цікаво, ні експерти, ні члени журі не знали, хто автор того чи того твору. Це було відомо лише організаторам, які реєстрували і вводили інформацію в банк даних. На самих же творах були зазначені тільки назва і псевдонім. Лише коли підписали протокол, проголосували, тоді оголосили справжні імена авторів. Це було зроблено для того, щоб уникнути тиску авторитетів або ж конфлікту інтересів, якихось суб'єктивних оцінок. У підсумку жоден з професійних письменників не ввійшов у десяток лавреатів у жанрі роману, навіть ті з них, хто належить до середнього покоління, скажімо, Ярослав Павлюк або Галина Пагутяк. Все-таки ідея була — знайти роман, що його читатимуть. І як виявилося, намагаються писати бестселери люди зовсім невідомі, які тільки входять у літературу. Щоправда, серед лавреатів у жанрі кіносценарію є й знані письменники — Василь Трубай (гран-прі), Василь Портяк, Олександр Жовна, Богдан Жолдак.

Зараз ми вже розпочинаємо другий конкурс. Він майже не відрізнятиметься за схемою проведення від першого, буде лише частково змінено склад журі. Ми започатковуємо таку традицію — щороку до складу журі буде входити володар гран-прі в своєму жанрі. Отже цього року залучаємо Василя Трубая і Аллу Сєрову. Конкурс буде щорічний. Якщо ми протримаємося 5 років, то на ринку з'являться 50 перспективних авторів. І серед них будуть письменники, які дійсно завоюють ринок. Канал "1+1" дає величезний пакет реклами цього конкурсу і, власне, самих книжок. Видавці, зацікавлені в співпраці з "Коронацією слова", можуть для початку випустити оптимальний, з їхнього погляду, наклад, а потім вже самостійно укласти угоду з автором і створювати власні бестселери.

Підготував В'ячеслав Доля

 
© агенство "Стандарт"