журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ТЕМА НОМЕРА

РЕНЕСАНС

ХРОНІКА ПОДІЙ

ЯРМАРКИ

IНФРАСТРУКТУРА РИНКУ

ЛІТЕРАТУРНЕ ЖИТТЯ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №1, 2001

ЛІТЕРАТУРНЕ ЖИТТЯ

Андрій Середа, лідер рок-групи «Кому вниз»: «Це традиція совдепівського кшталту»

"Книжковий огляд": У пресі поширюється інформація про буцімто неймовірний бум навколо писанини Олеся Бузини про Тараса Шевченка.

Андрій Середа: Я не цікавився, чи є на цю книжку Бузини попит. Але люди її, певно, купуватимуть тільки через ось цю пост-совдепівську течію: якщо комусь не подобається, значить я йтиму проти, значить мені воно буде подобатися, незалежно від того, купив я його й прочитав чи ні. Крім того тут спрацьовує неграмотність публіки, тому що те, що написав Бузина, воно вже давненько було написано. Просто Бузина — він, з одного погляду, сміливець, бо, дійсно, треба мати все-таки якийсь гонор, щоб зробити навіть таку річ і щоби щось отаке видати.

"КО": До речі, його нещодавно за це побили.

А.С.: Я знаю. Але оті люди, що його побили — то "шароварні" патріоти. Є зовсім інші нормальні важелі й нормальні способи, щоби призупинити Бузину чи поставити на місце, якщо хтось вважає за доцільне це зробити. Ця подія просто підігріла цікавість до Бузини, а не до книжки.

"КО": А як щодо самої теми?

А.С.: Бузина — страшенно самозакоханий "чувак". Я з ним декілька разів зустрічався. Ставлячи запитання, він відразу ж сам і відповідає, він хапається за слово, а не за речення. Він страшенно хоче вилізти у будь-який спосіб. Я думаю, що книжка ця забудеться десь через півроку, мені здається, й цього забагато буде.

Вона забудеться дуже швидко, тому що, по-перше, люди тут не звикли читати навіть такі речі, які написав Бузина. А по-друге, коли вони прочитають, то не знатимуть, з ким поспілкуватися на цю тему. Окрім матюків і п'яних "базарів" на кухні, вони більш нічого придумати не зможуть. Ця книжка — не історична довідка, а пост-історична, тобто те, що з Шевченком відбувалося. Я хотів би, щоб Бузина написав що-небудь про декого з нинішніх можновладців, а не про Шевченка. Тому що займатися некрофілією, в принципі, кожен уміє, це, знову-таки, традиція совдепівського кшталту. Майбутній варіант: хай напише щось цікаве про живих падлюк.

"КО": А якщо про "Кому вниз" напише?

А.С.: Хай напише, але він повинен спочатку дізнатися про "Кому вниз". Хоча, з іншого боку, навіть не знаючи нас, а знаючи лише про нашу діяльність, якби написав, це було б дуже цікаво — з боку побачити й почути. Тому що, попри все, Бузина — знову скажу — достатньо смілива людина. Людина, яка, можливо, живе у своєму світі, можливо, має своїх уявних ворогів. Ліпше з ними битися, ніж з живими людьми. Бо якби він був готовий до реальної фізичної сутички, йому б ніколи писок не побили. Він би побив. Він вважає себе офіцером і живе у своєму ірреальному світі.

"КО": Існує думка, що цей скандал може мати й позитивні наслідки, що почнуть більше читати Шевченка…

А.С.: Не почнуть, так само як і Рабле не зачитуються у Франції. А крім того це ще й становище держави. Шевченко — це державний діяч, одвічний пророк. Все, що він говорив, збувається і збувається, і збувається, … і так до без кінця. А у зв'язку з тим, що держава не розвивається, Шевченко ніколи не буде популярний серед переважної більшості мас. І навіть якщо проти нього щось напишуть, це скоріше матиме маленький, дріб'язковий, більше політичний відтінок або, можливо, національний. І зацікавить це різного роду недорозвинених людей, які живуть, наприклад, в Криму або на кордонах України та за її межами. Тобто це — досить дріб'язкове.

Інтерв'ю провів Анатолій Лучка

 
© агенство "Стандарт"