журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ТЕМА НОМЕРА

КНИЖКОВИЙ РИНОК

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

З ІСТОРІЇ КНИГОДРУКУВАННЯ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2002

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

«Львів на давній поштівці» Ірини Котлабулатової

"Левову" частку літератури про Львів видає Польща – у Львові ж значна кількість видань, відведених на оспівування рідного міста – це переважно дешева макулатура. В жовтні цього року Краківська міська рада виділила 10 000 у.о. на видання мистецького альбому "Львів на давній поштівці", який упорядкувала львів'янка Ірина Котлабулатова. Пані Ірина разом з чоловіком колекціонує старі поштові листівки із зображенням Львова: їхня та інші приватні колекції увійшли до альбому, який налічує 483 репродукцій листівок в натуральну величину та каталог, в якому за видавництвами і в хронологічному порядку подано дані про близько 3600 листівок, надрукованих в 1894-1944 роках. До речі, це перший і унікальний каталог листівок, оскільки дотепер для колекціонерів листівок, на відміну від нумізматів і філателістів, каталогів не видавали.

Кому цікаві оті листівки, крім колекціонерів? Я саме так і думала перед тим, як побачила альбом. На листівках зображено фотографії, живопис, гравюри і навіть проекти так і незбудованих костелів та палаців. Репродукції листівок першокласної якості розміщено в тематичному порядку: львівські вулиці, площі, костели і церкви, парки, школи, театри, навіть заводи і фабрики тощо. Коли розглядаєш ці листівки і заледве впізнаєш сучасні вулиці, площі, споруди – просто стає моторошно, скільки всього знищено вщент, скільки перебуває в жахливому стані, а скільки з відвертим несмаком "відреставровано" і перефарбовано в кольори жувальної гумки. Приблизно такі ж кольори використовуються для розмалювання будинків у нових районах міст – щоб вони хоча б чимось відрізнялися один від одного. Львів початку ХХ століття був на рівні казкової Праги – зараз це все зметено "мітлою історії" і забудовано потворами на кшталт "хвилі" за спиною пам'ятника Тарасу Шевченку, що незмінно викликає подив і смішки всіх, хто приїжджає до Львова. Згадується радянський фільм "За сімейними обставинами", в якому художник, герой Євгєнія Євстигнєєва, намалював район Арбату, який згодом "знесли" під новобудови, і тоді його картини стали користуватися шаленим попитом. А його ділова мама дістала план районів, яким у майбутньому судилось стати жертвами комуністичного будівництва, і намагалась примусити сина їх малювати.

Більшість листівок надруковано польськими та австрійськими видавництвами, і в деяких з них німецька та французька назви міста – Lemberg i Leopol – патріотично закреслені львів'янами-українцями, колишніми власниками листівок. В ті часи поздоровлення писали не на зворотному боці листівки, а просто під зображенням, тому ті, хто знають польську або німецьку, можуть почитати в альбомі вітання столітньої давнини. Серед найцікавіших репродукцій листівок – фото панорам Львова з висоти пташиного польоту, зроблених з німецьких літаків у роки окупації, живописні штучні руїни і прекрасний Палац мистецтв з озером у Стрийському парку, зараз в ньому (вже невпізнанному) – слухайте, слухайте! – кафедра фізвиховання Львівського університету; чарівні картини польського художника Отто Добровольського, на яких кожен будинок набуває неповторних, дивовижних барв у ранковому, полуденному або вечірньому освітленні, ангар із першим літаком у Скнилові, довоєнне Личаківське кладовище, довоєнні руїни Високого замку (яких було значно більше, ніж зараз), львівська синагога, яку підірвали не фашисти, як стверджували за офіційною легендою, а саме більшовики, довоєнний вигляд міської ратуші та Італійського дворика із значно більшою кількістю статуй без повідбиваних носів і кінцівок, знищений пам'ятник Яну Собеському тощо. На деяких листівках на фото майстерно домальовували сніг, зоряне небо, сяйво ліхтаря і далекі вогні, щоб зобразити нічний або зимовий Львів. До речі, імена фотографів, на відміну від художників, у ті часи майже ніколи не зазначали. Багато листівок замовляли підприємці для реклами їхньої крамниці, цукерні чи кав'ярні. Є смішна (хоча для багатьох львів'ян трагічна) серія листівок з російськими військами, сфотографованими біля різних архітектурних пам'ятників – "русские" біля того, "русские" біля цього – а поряд відразу австрійські карикатури, на яких російський обоз (зображений майже стадом дикунів) з награбованим добром відходить із Львова, або з кремезною фігурою австріяка, який віником вимітає комашинок-"русских" зі Львова - на старих листівках справді оживає історія.

У підбірці репродукцій альбому переважають саме рідкісні листівки, а не типові на кшталт зображень Оперного театру, арсеналу або улюбленця львів'ян імператора Франца-Йосифа. Про кожну листівку Ірина Котлабулатова розповідала, коли і ким були побудовані зображені будівлі, що потім з ними сталося, де вони розміщені, чи містилися в сучасному Львові тощо. В наступному році Міжнародний центр культури в Кракові планує випустити доповнене видання "Львова на старій поштівці", в якому вже будуть тексти - історичні коментарі до кожної листівки. Пані Ірина працює художником у бібліотеці Львівської політехніки, але справжнє її покликання - львовознавство, вона одна з найкращих знавців міста Лева. Причому працює вона, як то кажуть, на "голому ентузіазмі", а найважче їй, звичайно, знаходити спонсорів для видання своїх досліджень та проектів. Вона погодилась поділитися з нами досвідом про те, як самій (!) підготувати видання класу "Львів на старій поштівці" і де шукати меценатів.

"Книжковий огляд": Скажіть, будь ласка, скільки ви працювали над цим виданням?

Ірина Котлабулатова: П'ять років. Я збирала дані з приватних колекцій і розробляла систему майбутнього каталогу, дуже багато інформації я знайшла у Вроцлавській бібліотеці Оссолінських – після відвідування цієї бібліотеки значну частину роботи довелося змінювати і перероблювати.

"КО": Де і як ви ввійшли в контакт з краківським Міжнародним центром культури, яким чином зацікавили їх?

І.К.: Через особисті контакти – я розповіла їм свою ідею, і вона їм сподобалась.

"КО": А ви не переживали, що коли ви закінчите роботу, вони раптом передумають, як ото в нас часом буває?

І.К.: Не переживала, тому що я просто робила те, що мені подобається.

"КО": Як Вам працювалося з поляками?

І.К.: Ви знаєте, просто чудово порівняно з українцями. Вони вчасно виконують свої зобов'язання, й також усі правки обов'язково узгоджують зі мною. В мене було кілька дуже неприємних історій, коли українські видавці вставляли неправильні правки чи викидали цілі абзаци або й частини книжки – і їм взагалі не спадало на думку, що треба хоч повідомити мене про це. А коли під твоїм прізвищем виходять якісь бздури, просто щезає бажання взагалі мати справу з видавництвами. А в Польщі мене навіть одна пані здивовано спитала: "Як це ви погоджуєтеся з усім, що вони кажуть?" По-перше, те, що вони кажуть, майже завжди доречно, а по-друге, вони справді втілюють мій задум, не спотворюючи його. Й напевне, я таки не звикла, що автор може бути примхливою принцесою.

"КО": А як, пробачте за нескромність, щодо Вашого гонорару?

І.К.: Гонораром є 20 авторських примірників, які в мене вже розібрали за ціною 30 доларів. Є ще люди у Львові, які бажають придбати "Львів у старій поштівці" – для них я вже буду викуповувати книжки.

"КО": Гадаєте, що в Україні ви б не знайшли спонсора на Ваш проект? Чи ви просто не шукали?

І.К.: Впевнена, що ні, бо це дуже дороге видання. Краківська міськрада виділила 10 000 у.о. тільки на друк, решту додав Міжнародний центр культури. В Польщі у такої книжки знайдеться значно більше покупців, ніж у нас… Втім, навіть якби раптом я знайшла спонсора в Україні, книжка була б далеко не тієї якості, якої вона є.

"КО": Які українські видавництва найбільше видають гарних книжок про Львів?

І.К: Насамперед це, звичайно, "Центр Європи". Від багатьох таких книжок вони взагалі не мають прибутку, а часом мають і збитки, але, заробляючи на чомусь іншому, вони продовжують випускати некомерційні видання про Львів завдяки ентузіазму директора… Також можна згадати "Піраміду".

"КО": А ви знаєте про видання "Україна у старій листівці" видавництва "Криниця"?

І.К.: "Україна у старій листівці" – дуже гарне видання і, дізнавшись про нього, я спочатку засмутилася, що мене вже випередили. Але, по-перше, там небагато львівських листівок, а, по-друге, майже не подається інформація про самі листівки, тому це видання трохи іншого плану і зроблене за іншою системою, ніж моя книга.

"КО": І коштує 150 гривень, а не 560… Наразі у вас є ще якість ідеї чи проекти майбутніх видань?

І.К.: О, проекти наполеонівські! Але ще далекі від здійснення… Наразі я знайшла в львівському архіві багато цікавої інформації для "Історії львівської професійної фотографії" та "Історії львівських книгарень". Як завше, шукаю меценатів…

"КО": Успіху вам!

І.К.: Дякую, вам теж.

Інтерв'ю провела Інна Волосевич

 
© агенство "Стандарт"