журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ТЕМА НОМЕРА

КНИЖКОВИЙ РИНОК

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

З ІСТОРІЇ КНИГОДРУКУВАННЯ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2002

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

«Незнайома Кліо»

Ще одна спроба прочитання української історії

Рівень вивчення історії України в більшості навчальних закладів дотепер лишається на рівні XIX – початку ХХ століть. За своєю суттю така "історія" є чимось середнім між романтичним народницьким міфотворенням і чисто радянським викривленням та вульгаризацією фактів.

Функції історії щодо прочитання та інтерпретації минулого за допомогою сучасних методів аналізу частково перебрали на себе соціологія та культурологія. Сама структура як шкільних, так і університетських підручників з історії виключає можливість системного підходу чи бодай якогось осмислення та аналізу: йдуть самі дати і війни, подані в термінах "загарбання" і "звільнення", а останній розділ завжди присвячений "науці, культурі і мистецтву", які зводяться до простого переліку винаходів, здобутків і "видатних діячів", абсолютно не пов'язаних із "історією війн". В університетах в кращому разі дізнаєшся про те, що в рідній українській школі нам кілька років десятки разів товкмачили самі дурниці, на зразок того, що богами слов'янських племен були Перун, Сварог, Велес та інші (міфології давніх слов'ян дуже різнилися між собою, а загальний "слов'янський пантеон" є їх невмілим спрощеним синтезом із втраченим змістом), що козаччина виникла тому, що селяни "тікали від панщини і ставали козаками", що коли Богдан Хмельницький розпочав визвольну війну, а хитромудрий і розважливий Мазепа з сміховинно мізерним військом за дуже несприятливих приєднався до напіврозбитого Петром І Карла ХІІ - обидва керувались "вболіванням за долю Україну" і "національною ідеєю"...

На такому тлі намагання прорвати блокаду замуленої школярської історії є особливо цінними (так само як Соломія Павличко на початку 90-тих років "відкрила цікавість" класичної та модерної української літератури). Нещодавно "Наукова думка" видала книжку "Незнайома Кліо: українська історія в таємницях і курйозах" – збірку історичних нарисів трьох кандидатів історичних наук: Олени Русиної, Віктора Горобця і Тараса Чухліба. І те, що їхнє прочитання історії є "новим", "дещо незвичним", "відрізняється розкутістю думок, оригінальністю поглядів і цікавістю викладу" – як зазначено в передмові - справді печально (тобто печально те, що подібні книжки є в нас великою рідкістю). Історичні нариси, присвячені XV-XVIII століттям, чітко науково обґрунтовані, але при цьому написані в стилі якісної журналістики. Вони виявляють, наскільки ми не знаємо власної історії. Мене чи не найбільше вразило, що більшість найцікавіших і найнесподіваніших фактів, поданих в цій книзі, стосуються жінок, які, виявляється, теж були в історії України. Адже кого ми знаємо, крім княгині Ольги (і ще, можливо, Галшки Гулевичівни) – тому природно вважати, що "видатних історичних діячок" чи жінок-політиків у нас ніколи й не було.

У нарисі "Українські амазонки XVII століття" дізнаємося про княгинь-воєводин, які збирали цілі армії і зчиняли міжусобні війни. Могутній київський князь Костянтин Острозький скаржився на власну невістку, княгиню Катерину, що зі своїм військом вчиняла збройні напади на маєтності сусідніх князів, воювала проти православної церкви, й "наїжджала" навіть на маєтності самого князя Острозького. Княгиня Софія Ружинська, залучивши багатьох союзників, зібрала шеститисячну армію для нападу на князя Корецького і здобула перемогу. На неї сипались скарги і судові позови, вона перевоювала майже із всіма своїми сусідами, хоч деякі такі війни зводились до того, що "війська" княгині вирубували ліси ворожого їй підскарбія, полишавши близько ста тисяч пеньків, тим часом як війська іншого її ворога, підкоморія, знищували копи збіжжя на її землях. Внучку славетного охоронця православ'я Костянтина Острозького, княгиню Анну-Алоїзу Острозьку-Хоткевич "охмурили" ксьондзи-єзуїти, її надвірна міліція викрала прах князя Костянтина з Богоявленського собору, острозького осередку православ'я, і перенесла в католицький костел, зчиняла репресії щодо православного духовенства і вченого люду, який згуртувався навколо Острозької академії і друкарні, на Великдень її карета промчала прямо по пасках і крашанках православних (за народним переказом, і по людях), виставлених довкола храму на освячення, - все це призвело до масових бунтів в Острозькому старостві, які ледве вдалося придушити. Ватажки повстання були присуджені до небачених в Україні катувань: четвертування, колесування, смаження в смолі, ламання кісток, відрубування рук, здирання шкіри тощо. Тільки армія Хмельницького прогнала Анну-Алоїзу із Острога і поклала край її єзуїтській деспотії. Щодо українських жінок-політиків, то однією з найблискучіших з них була княгиня Анна Вишневецька-Ходоровська-Дольська, яка мала широкі політичні зв'язки по всій Європі і вела таємні переговори від імені Мазепи з польським королем Станіславом Лєщинським та його союзником Карлом ХІІ.

Серед інших цікавинок "Незнайомої Кліо", наприклад, текст славнозвісного "Листа запорізьких козаків до турецького султана", перекладений на десяток європейських мов, що його вочевидь створив для сміху якийсь козацький писар: "Ти - шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар!… Вавилонський ти кухар, македонський колесник, ієрусалимський броварник, александрійський козолуп, Великого і Малого Єгипта свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам'янецький кат, подолянський злодіяка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт!". Також наведено історію про роман Богдана Хмельницького із зрадливою "степовою Геленою Прекрасною" Мотроною (яку історики-романтики вважали винуватицею визвольної війни, розпочатої Хмельницьким начебто через те, що Чаплинський відібрав від нього Мотрону), походження відомої літературної легенди про походеньки молодого Мазепи і багато-багато іншого. Так що не лякайтесь передмови В.Смолія: "Мудра Кліо відкриває нам ще один досі незнаний образ і запрошує в захоплюючу мандрівку - в мовчазні темні віки після монгольської навали, шляхетну добу ренесансного пробудження України та овіяний козацькою героїкою Новий час. Переконаний, мандрівка буде і цікавою, і пізнавальною, і повчальною".

До речі, варіантом цікавої історії України для дітей, є, на мою думку, "Історія України в казках і легендах" львівського видавництва "Аверс", де зібрано казки, оповідання, легенди (серед яких багато рідкісних) про народних героїв та історичні події – від стародавніх слов'ян до XX століття. В збірці представлена народна творчість та твори письменників початку-середини XX століття або діаспори. Той, хто у шкільні роки захоплювався історичними романами, знає, що у пам'яті надовго зберігається переважно не шкільна програма, а те, що зачепило за живе у цікавій книжці.

Інна Волосевич

 
© агенство "Стандарт"