журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ТЕМА НОМЕРА

КНИЖКОВИЙ РИНОК

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

З ІСТОРІЇ КНИГОДРУКУВАННЯ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2002

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

А щоб ви жили на одні гонорари!

Часи, про які "професійні" письменники згадують з тремтячим придихом, що злегка нагадує шелест грошових одиниць, уже минули. Тоді письменник міг просто піти в творчу відпустку, отримавши від держави на створення свого нетлінного шедевру, сучасною мовою кажучи, ґрант, до якого входило проживання в неслабому будинку відпочинку, навіть – на березі моря, чи в горах, чи ще деінде, куди може долетіти муза соцреалізму.

Як воно завжди буває, хто платить, той і музику замовляє, чи ж не через це ще кілька десятків років тому полиці книгарень були заставлені жовтіючими примірниками часто ялових потуг структурованого синтаксисом словоєднання.

Навіть за тих прикрих обставин у царині прибутків від книг з відвертими сценами сумлінної любові до вітчизни й партії, яскравими картинами чулого чоловічо-жіночого робочо-селянського єднання тощо автори примудрялися ще й добряче, як на наш час, збагачуватися . За "середню" книженцію можна було придбати новенький та чепурненький автомобіль. Чому кажу про новенький та чепурненький? Та тому, що можуть дорікнути: ниньки теж на гонорар можна авто придбати... А от яке саме – наразі спробуємо уявити. Умовно зазирнемо до (теж, до речі, умовних) відомостей на оплату виконаних нашими творчими сучасниками робіт.

Ви твердо вирішили заробляти на життя, так би мовити, пером. Маєте свій рукопис у портфелику й наважуєтесь постукати в двері й зробити крок в... Маєте як мінімум, три шляхи. Перший – подати(ся) на літературний конкурс. Їх, приватно-акціонерних, у нашій країні багато, призові фонди є, тож, якщо ви зможете вразити своїм талантом журі або маєте в ньому міцні зв'язки, матимете нагоду похизуватися перед публікою законвертованою (бо в конверті) нагородою й виданою книжкою. Однак це – тема іншої розмови, тож облишмо її.

Другий шлях: ви знаходите спонсора, наприклад – якусь національно-демократично-оліґархічну верхівку чи супер-пупер державну районну адміністрацію, обов'язково дякуєте на сторінках люб'язним меценатам і тішитесь втіленню своєї мрії. Але в такому разі мало який читач зможе насолодитися разом з вами: наклад буде мізерним, видавництво, з метою економії, – марґінальним, відтак – навряд чи хтось, окрім ваших рідних та близьких, дізнається про новинку.

Втім, мало не забули про гонорар. Якщо спонсор – не ваш тато-мама-тощо, який хоче подальшого розвитку вашого таланту, чи ви – не відвертий везунчик, гонорару не бачити. Навпаки, будете радіти такій чудовій можливості дебюту й так далі – за відповідними ланками творчих летів.

І, нарешті, зірковий варіант. Третій. Вас помічає поважне видавництво, чиє ім'я відоме всенькій Україні. Воно не лише має кошти на цілеспрямовану промоцію своїх книжок, а й відверто заробляє, наскільки дозволяє податкова, на власній продукції. Однак ця структура надто віддячувати авторам ніколи не спішить, інакше її прибутки опиняться під великим знаком питання. Видавець, вклавши гроші в розкрутку вашого імені й друк книжки, повинен балансувати: собівартість повинна бути найменшою з тим, щоб мати дисконт на прибуток.

Власне, ми, пересічні читачі, маємо дякувати тим самовідданим авторам, які не страйкують через замалі гонорари, не стукотять робочою клавіатурою перед кабінетами директорів. Максимально щедро оплативши "послуги", видавець настільки підвищив би ціну книзі, що вагання купити її були б значно довшими за період створення. Тому зростання авторських гонорарів відбувається вельми повільно й поки що невідомо, коли їхній рівень досягне не те що світових, а хоча б російських стандартів. Відтак і ціна вітчизняної книжки залишається очікувано низькою. Як скрушно відзначають фахівці, ніде у світі вона не дорівнює 1,5 пляшки горілки.

Отож, настільки поцінують у такій ситуації вашу працю? "Усереднених" гонорарів не існує. Кожна угода укладається між автором і видавцем один на один, і їхня розмова є комерційною таємницею. Втім, подейкують, дуже непоганим в Україні вважається гонорар приблизно в 500 доларів.

А ще подейкують ось про що...

Одне, скажімо так, некиївське видавництво, вуха якого ростуть з великого російського концерну, платить патріарху української літератури, чиї книжки, як раніше, так і зараз, "на очах", за книжку три тисячі доларів. Це при тім, що він має й найбільші наклади – по п'ять тисяч (у той час як "нормальним" у нашій країні вважається наклад 1-2 тис.), отримуючи з них відсотки. Традиції, погодьтеся, непогані.

Тим часом інший письменник, значно молодший, але вже лауреат малої державної премії, чиє ім'я теж цілком уже є брендом, обходиться значно дешевше, у приблизних межах двох сотень тих самих одиниць. Однак, зауважте, рекламу своїм книжкам це видавництво здійснює вельми потужно, причому – одне з перших вийшло на телебачення. Тим часом як у київському "Ф", наприклад, вам можуть заплатити трохи більше сотні зелених, але, якщо відняти від неї певну суму на власну популяризацію, то в гаманці сиротітиме гривень двісті. Знадобиться на папір для наступного роману.

Як уже стало зрозуміло, розмір винагороди неабияк залежить від зірковості імені, що світиться на обкладинці. Пальму першості в львівському "К", наприклад, тримає Кожелянко, його гонорар чи не вдвічі перевищує гонорар Уляненка.

Є в Харкові таке вишукано-претензійне видавництво як "Акта". Із-поміж інших воно виділяється ориґінальністю оформлення, занебесною ціною книжок і добірною автурою. Історія мовчить, скільки "Акті" "коштує" Забужко й Професори°, але нещодавно започаткована молодіжна серія зовсім дешевенька. Пройшовши конкурс, субкультурний молодий поет може отримати сто гривень і направду щиро ними тішитися. Ачей книжечки мають цілком реальний шанс залишити помітний слід якщо не на світовій спільноті, то на історії української літератури й книжкового дизайну – точно.

Зрештою, молодь взагалі тихо в хусточку мусить мовчати про гонорари. Для (хоча б тимчасової) сатисфакції досить того, що головний редактор, уздрівши самородка, компенсує грошовий дефіцит щирими, із навмисною акцентуацією (це ж бо так тішить творчу особу) на самобутності, зізнаннями в повному розумінні художніх принад текстів молодого ґенія. І тоді наступного разу той, чиє ім'я читачі вже почали шукати на книжкових ятках, обов'язково знову прийде до люб'язного добродія, почне приносити тому прибуток, а відтак і сам отримувати вже й матеріальне задоволення.

А тим часом виданий на держбюджетні гроші лавреат спілчанського "Гранослова" матиме у своєму розпорядженні аж... 250 власних книжечок і можливість їх самому продавати або з автоґрафами дарувати друзям. А от переможці "смолоскипівського" конкурсу мають за книжку залежно від отриманого на конкурсі місця 200-100 зелених.

Ділиться з автором і видавництво "Каменяр". Гонорар також видає книжками. Щоправда, ми не маємо точної інформації, чиїми саме книжками за такою традицією "платять", адже не обов'язково вони мусять бути "авторськими".

Шкода, але, здається, має певні проблеми легендарна Лілея-НВ. Сподіваємося на те, що крилоньки їй не зітруть і ми зможемо говорити про станіславські гонорари.

За таких розкладів фантастичною видається ситуація в Росії. Та, власне, там і письменників, і народу більше. Середні наклади книжок у сусідів складають близько десяти тисяч примірників, а та ж Марініна "вимірюється" шестизначним числом. Відтак, за першу книжку "мильного" роману авторові платять близько 25-ти тисячі доларів, а за кожну наступну – по три тисячі. Відтак автор може навіть брати "підрядників", які гнатимуть тексти за текстами, зовсім не згадуючи про авторські права. Комусь – приємно, комусь – корисно.

Ну то що, ви досі не передумали мріяти про лаври Джека Лондона чи Тараса Шевченка й плануєте купити собі авто? Чули-сьме, що можуть пригнати вам "тачку" сторінок так на сто п'ятдесят... з розтаможкою...

Тетяна Щербаченко

 
© агенство "Стандарт"