журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ТЕМА НОМЕРА

КНИЖКОВИЙ РИНОК

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

З ІСТОРІЇ КНИГОДРУКУВАННЯ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2002

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

А що за декораціями?

У кав'ярні-книгарні "Бабуїн" перед концертом групи "Мертвий півень" відбулася презентація книжок заснованого лише торік "Видавництва Старого Лева": "Малятам і батькам" Дарії Цвек та молодих поеток Мар'яни Савки та Маріанни Кияновської, які разом видали збірку "Кохання і війна".

Відому пані Дарію Цвек, 93-річну івано-франківську авторку кулінарних бестселерів (збірок рецептів, за якими куховарить кожна друга галичанка – особливо коли хоче вразити гостей вишуканими "смаколиками", що виглядають як витвори мистецтва), показали по відео; поетки виступали особисто. Високохудожнє ілюстроване видання "Малятам і батькам", в якому до народних та релігійних українських свят пропонуються не тільки рецепти страв, а й опис забутих традицій, спогади, поради, жарти від Дарії Цвек, відразу ж здобуло популярність. Це видання та збірка поезій Мар'яни Савки "Гірка мандрагора" стали переможцями у двох номінаціях цьогорічного Львівського форуму видавців.

Щодо презентації, то вона була відверто нудною: вщерть переповнений "Бабуїн" в очікуванні "Півня" терпляче "відбував" телесюжет про Дарію Цвек в кращих традиціях УТ-1, звучали вірші Мар'яни та Маріанни. Можливо, краще взагалі не робити презентацій, аніж робити такі. На мою думку, і М. Савка, і М. Кияновська прекрасно володіють словом і технікою віршоскладання; ритміка, мелодика, рими їхніх поезій близькі до досконалості, але при цьому їх зміст найчастіше або зануджує, або залишає байдужим – хоч, може, зміст є тільки зайвим доважком до сучасних поезій? Складається враження, що багато слів взято тільки задля краси та екзотики, саме тому вони не мають сили. Наприклад, навіть назву збірки "Гірка мандрагора", гадаю, взято виключно для епатажу, просто тому, що "мандрагора" - слово поетичне і до того ж дуже символічне: корінь цієї рослини нагадує людську постать, і тому їй здавна приписували магічні властивості, – воно викликає невиразні асоціації з наркотичними мухоморами чи кактусами Кастанеди, які відкривають шлях до трансценденції, – до такої назви можна майже будь-що припасувати. Хоча для більшості сучасних читачів "мандрагора", певне, асоціюється з Гаррі Поттером.

Цікаво, чи будуть романтичні читачки пропускати в збірці вірші про "війну" і насамперед вишукувати вірші про "кохання" (як школярки читають "Війну і мир"), та як на мене, різниця між ними невелика, однаково глибоко, красиво, піднесено і дуже по-жіночому. Ось уривок із поезії М. Савки:

Жінка – правду сказати, німфа, хмарка ефірна – рада себе віддати, наче ягня офірне,

справжньому чоловіку, мурові кам'яному,

щоби служити довіку тільки йому одному.

Коротше кажучи, "жахлива жінка незаміжня" тебе чатує тут і там.

Після читання віршів ніхто не хотів ставити авторкам питання (яка несвідома публіка!). Напівіронічне, напіврозпачливе звернення Сергія Набоки "чи має хтось в залі хоч одну думку?!" було "гласом вопиющего в пустыне". Нарешті хтось розродився дотепним запитанням: "Чому ви не пишете прозу?" Могли б відповісти щось на кшталт: "А чому ви не замітаєте вулиці?" Але поетки серйозно над цим задумалися, почали наводити приклад Достоєвського, і врешті зробили неромантичний висновок, що на прозу в них нема часу. На жаль, чи все-таки на щастя?

Інна Волосевич

 
© агенство "Стандарт"