журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ТЕМА НОМЕРА

КНИЖКОВИЙ РИНОК

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

З ІСТОРІЇ КНИГОДРУКУВАННЯ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2002

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

…І знову про українську поліграфію

Ретимно крит, rethymno сайт о крите tui.ru.

Паперово-поліграфічна продукція належить до групи товарів високої соціальної значущості. Рівень розвитку відповідного ринку визначає не тільки життєвий стандарт населення, але й культурний потенціал нації.

Тим часом для українського ринку паперово-поліграфічної продукції характерний цілий ряд парадоксів і колізій, що стримують його подальший розвиток. Значною мірою завдяки кволості державного регулювання цього ринку пересічний пенсіонер часто не може придбати українську газету, а перше вересня із свята знань перетворилося для багатьох наших співгромадян на жах батьківської неплатоспроможності.

Папір

Володіючи сумарною виробничою потужністю власної целюлозно-паперової промисловості в розмірі 880 тис. т на рік (або по 20 кг паперу та картону на кожного мешканця країни), Україна щорічно кредитує іноземного, в основному російського і польського виробника відповідної продукції на суму 450 млн. доларів. Внаслідок цього темпи імпорту картону і паперу перевищують темпи зростання їхнього вітчизняного виробництва. За даними Українського Союзу промисловців і підприємців, сьогодні більше половини обсягу національного ринку паперу належить продукції іноземного виробництва. При цьому українські підприємства використовують свої виробничі потужності лише на 47%. Ці дані наводилися на засіданні круглого столу з проблем розвитку ринку паперово-поліграфічної продукції, що відбувся нещодавно в УСПП.

Найбільш складною є ситуація з виробництвом високоякісних сортів паперу. Інформаційний простір країни перебуває практично в повній залежності від іноземних постачальників газетного й друкарського паперу. Загалом щорічний дефіцит цих видів продукції в Україні становить відповідно 70 тис. і 120 тис. т.

У 2001 р. в країні вироблено 32 тис. т газетного паперу, а з початку поточного року – 27,1 тис. т. Таким чином, потреби українських газет у ньому майже на 70% задовольняються за рахунок імпортного постачання.

У 2002 р. на український ринок почалася експансія польського газетного паперу. "Похід на схід" польських паперовиробників пояснюється тиском на польський ринок виробників з Німеччини. Польським виробникам вдалося знизити ціну своєї продукції завдяки заміні в складі паперу целюлози на дешевшу макулатуру. Тепер газетний папір з білим орлом в середньому на 13% дешевший за український і посідає вже 42% ринку нашої країни.

Подібною є ситуація на ринку і з друкарським папером. Минулого року обсяг його імпорту склав близько 122 тис. т – за власного виробництва лише 9,4 тис. т. Отже, сьогодні частка українського виробника на внутрішньому ринку друкарського паперу становить лише 7,2%.

На думку ж експертів галузі, в інтересах національної безпеки частка власного виробника паперу на українському ринку не повинна бути меншою 70%. Тільки в такому випадку можна буде забезпечити додаткові надходження в держбюджет (на рівні 500 млн. грн. на рік), створення нових робочих місць на підприємствах, а також виробництво достатньої кількості паперу для вітчизняної поліграфічної промисловості.

Серйозною проблемою українських паперовиробників є відсутність в країні сировинної бази для виробництва паперу. Целюлозу доводиться імпортувати з Росії, де більшість паперових підприємств володіють власною базою виробництва цієї сировини.

За словами голови правління ГАХК "Укрпапірпром" Сергія Погорєлова, в 1996 р. контроль над єдиним в Україні виробником целюлози – Херсонським целюлозно-паперовим комбінатом – отримали російські інвестори. Після цього новий власник – за класичною технологією усунення конкурента з ринку – припинив виробництво на підприємстві. Тим часом саме на Херсонщині було накопичено більш як сторічний досвід виробництва целюлози з деревини швидкоростучих порід (акації та ін.) і навіть з очерету.

Як живе монополіст?

За оцінками експертів, обсяг ринку газетного паперу в Україні становить 110 тис. т. на рік. Сьогодні складно точно визначити обсяг імпорту цього товару до країни, оскільки значна його частина надходить під назвами інших видів паперу.

Єдиним в Україні виробником газетного паперу є Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат (Львівська обл.). Економічна криза 90-х років серйозно підірвала положення цього монополіста. Рівень завантаження обладнання наприкінці десятиріччя знизився до 56%, і підприємство виявилося на грані банкрутства.

Нове життя комбінату почалося з приходом нового власника. Ним став концерн "Основа", що входить до однієї з найбільших вітчизняних фінансово-промислових груп. За словами президента концерну Сергія Рубана, інвестору вдалося підвищити показник завантаження обладнання до максимально можливого значення – 97%. Виросли також якісні показники продукції. Наприклад, ступінь білизни паперу збільшився з 55 до 62%. Сьогодні п'ять папероробних машин комбінату випускають паперову продукцію обсягом 250 млн. грн. на рік, причому вся вона реалізується в Україні. У 2003 р. обсяг випуску продукції заплановано збільшити ще на 120 млн. грн.

Разом з тим, власне газетний папір на підприємстві випускає зараз лише одна машина. Для протидії польській паперової експансії у вересні поточного року жидачівські паперовиробники почали випуск газетного паперу ще на одному новому агрегаті. Однак після виробництва перших же 700 т машину перевели на випуск гофрокартону – газетний папір виявився невигідною продукцією, натомість пакувальні матеріали сьогодні йдуть гарно. За словами С. Рубана, сьогоднішня рентабельність виробництва газетного паперу на рівні 1,5% не дає можливості оновлювати технічну базу підприємства. Щоправда, з метою зниження собівартості паперу на комбінаті збираються замінити в її складі целюлозу на макулатуру, але тільки наступного року. Поки ж менеджери ЦПК подумують перевести на виробництво більш вигідного офсетного паперу й ту єдину в Україні машину, що ще випускає газетний.

Втім, важко однозначно засуджувати жидачівців за такі "непатріотичні" плани. Малоприбуткове підприємство ризикує стати маргіналом ринку, між тим з роботою Жидачівського ЦБК пов'язані долі загалом майже 100 тис. чоловік. Отут своє вагоме слово має сказати держава як арбітр і регулятор ринку. Держава ж поки що "бєзмолствуєт"…

Що ж чекає на вітчизняний ринок газетного паперу, якщо з нього піде єдиний український виробник? На думку С. Рубана, ціна такого паперу виросте відразу майже на третину й сягне середньоєвропейського рівня, який визначається Гельсинською товарною біржею.

Тим часом споживачі жидачівського паперу – вітчизняні газетярі – поки не поспішають керуватися лозунгом "купуй своє!" й часто віддають перевагу імпортній продукції як дешевшій та якіснішій. Адже в структурі собівартості газети на папір припадає до 40%, і регіональним газетам, що відчайдушно борються за виживання, часто буває не до патріотичних сентиментів. Ціна тонни жидачівського газетного паперу 2600 грн., а польського – 2250 грн., то який мені придбати? – запитував на засіданні круглого столу головний редактор газети "Житомирщина" Дмитро Панчук. Його підтримав головний редактор газети "Донбасс" Олександр Бриж – це видання віддає перевагу російському паперу як більш якісному та дешевому.

Паперовиробники ж пояснюють абсурдність ситуації, що склалася, відсутністю в країні повноцінної протекціоністської політики щодо власного виробника. Зокрема, на думку С. Погорєлова, необхідно ввести індикативні ціни на імпортний газетний папір і обмежити його ввезення в Україну за допомогою спеціальних квот – це нормальні заходи захисту національного ринку, широко прийняті у світі. Крім того, вважає він, українські паперовиробники потребують надання їм істотних податкових пільг.

Поліграфічна продукція

Проблеми паперового ринку тиснуть і на ринок поліграфічної продукції України.

Зокрема, звичним атрибутом цього останнього давно стала переважаюча роль масової російської книги. Щорічний обсяг імпорту книжкової продукції в Україну складає близько 500 млн. грн., і 90% його приходить з-за Хутора-Михайлівського. Лідерство російської книги на українському ринку визначається більш вигідними податковими умовами для книговиробництва в сусідній країні, а також широкими масштабами "сірого" імпорту дешевої книжкової продукції в Україну.

Проблеми ринку поліграфічної продукції найбільш яскраво виражені в секторі наймасовіших друкарських товарів: підручників і зошитів для школярів та студентів. Ці товари в Україні користуються підвищеним попитом, що викликає абсолютно не ринкові деформації відповідного сектора поліграфічного ринку.

Мрія про безкоштовний підручник

До минулого року всі підручники в Україні друкували на російському папері і картоні. Для організації повного циклу виробництва підручників на власному папері необхідні кошти в обсязі 220 млн. грн. Тим часом асигнування з держбюджету на ці цілі становлять лише 70% від потреби. У результаті дефіцит доходить до того, що в сільських школах на клас припадає лише 6-8 підручників.

Частина випущеної продукції потрапляє на книжкові ринки, і там, за собівартості підручника в 5 грн., його ціна може злетіти до 20 грн. Так товар, необхідний кожному юному мешканцеві країни, стає майже предметом розкоші.

Реалізація висловленої С. Погорєловим мрії паперовиробників про те, щоб підручник був для школярів безкоштовним (а було ж таке колись), впирається в звичний дефіцит коштів. Адже тільки для забезпечення підручниками дітей з малозабезпечених сімей в Україні необхідно 120 млн. грн.

Коли шкільний підручник став предметом примітивного гендлярства й почав перетворюватися на серйозну соціальну проблему, необхідність державного регулювання цього сектора ринку стала просто кричущою. І ось у листопаді Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про невідкладні заходи з повного забезпечення підручниками і учбовими посібниками учнів загальноосвітніх і професіонально-технічних учбових закладів". Згідно з цим документом, всі кошти, що виділяються з держбюджету на випуск підручників, спрямовуватимуться на забезпечення дітей з малозабезпечених сімей. Виробництво підручників вирішено доручити державним поліграфічним підприємствам з фінансуванням з коштів державних кредитів.

Реалізацію підручників планується організувати через мережу магазинів в обласних і районних центрах України. Ціну підручників буде встановлено на рівні собівартості плюс 15%. Ця надбавка включає проценти за користування держкредитом, транспортні й торговельні витрати.

На дванадцятому році державної незалежності в нашій країні нарешті вийшов перший підручник (з історії України), виданий на вітчизняному папері і картоні. До речі, він відразу виявився на 15% дешевшим, ніж книжки з російських матеріалів…

На столі лежать зошити малі... Обсяг ринку зошитів в Україні становить 450 млн. штук на рік. До 2002 р. на українському ринку були тільки зошити, видрукувані на іноземному папері або іноземного виробництва. Дешеві зошити випускалися на газетному папері. Однак зараз Міністерство охорони здоров'я України розробляє держстандарт, що визначає оптимальну міру білизни паперу для зошитів у 88%. З його прийняттям зошити на газетному папері не друкуватимуть.

Як поліграфічний товар підвищеного попиту, учнівський зошит в Україні також став предметом своєрідного бізнесу. Наприклад, собівартість 12-листового зошита становить 16 коп., на ринку ж цей товар реалізується за середньою ціною 35 коп.

Згадана постанова Кабміну визначає фінансування виробництва зошитів у країні за рахунок державних кредитів. Такі кредити будуть надаватися тільки тим вітчизняним виробникам, які друкують зошити на папері українського виробництва.

Реалізацію зошитів заплановано за такою ж схемою, як і підручників. При цьому державну ціну того ж 12-листового зошита буде встановлено на рівні 21 коп. Таким чином, вважає С. Погорєлов, постанова покликана згладити деформації ринку соціально важливої поліграфічної продукції.

От тільки доля цього в цілому гарного документа в умовах зміни кабмінівської команди викликає побоювання.

На думку учасників паперово-поліграфічного ринку, розв'язання його назрілих проблем неможливе без нормативно-правової підтримки держави. У ГАХК "Укрпапірпром" підготовлено законопроект, що передбачає звільнення від податків виробництво поліграфічної продукції по всьому технологічному ланцюгу від сировини до готових виробів. У грудні заплановано розгляд законопроекту в Верховній Раді України.

До парламенту й уряду направлено також інші пропозиції поліграфістів, зокрема, про передачу Жидачівському ЦПК лісових угідь в концесію для створення власної бази паперової сировини. Тепер доля вітчизняного виробника паперу та поліграфічної продукції визначатиметься парламентськими й урядовими рішеннями.

Сергій Пономарьов

 
© агенство "Стандарт"