журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ТЕМА НОМЕРА

КНИЖКОВИЙ РИНОК

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

З ІСТОРІЇ КНИГОДРУКУВАННЯ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2002

КНИЖКОВИЙ РИНОК

Явище літературного кафе

Чи попереджали вас батьки, вчителі або Міністерство охорони здоров'я, що читати під час їжі шкідливо, оскільки це перешкоджає успішному травленню, яке є запорукою здоров'я? "Тщательно пережевывая пищу, вы помогаете себе и обществу". Але багато людей таки не здатні бездуховно "пакувати" без газети чи книжки. (Оскільки дехто не може розлучитися з книжкою не лише за столом, а й, пробачте, в туалеті, то в США вже на туалетному папері друкують щось середнє між книжками і "відривними календарями". Бо книжка, як і туалетний папір, "прикрасить будь-яке місце".)

Існують кафе, які потурають цій шкідливій звичці культурних (і некультурних) людей – коли є рок-кафе, спорт-кафе, інтернет-кафе та інші, то як може не бути літературних кафе? Є кафе, яких пов'язує з літературою тільки назва чи інтер'єр (кафе "Золоте теля" в Одесі, безліч кафе "Аеліта", кафе "Что делать?" в Москві на вулиці Чернишевського). В інших кафе збираються письменники й поети, організовуються літературні вечори, публічні читання творів, виступи бардів, презентації, в ще інших поряд із столиками стоять книжкові й газетні полиці спеціально, щоб їсти й читати, а є й такі, в яких є все одразу. Мабуть, найвідомішим таким закладом в Україні є київська книгарня-кав'ярня "Бабуїн" – вишуканий оригінальний інтер'єр, багатий і дуже вдалий підбір книжок, вряди-годи цікаві імпрези і шалені ціни на будь-що їстівне. Є заклади, які просто суміщають в собі книгарню та бар або кафе в одному приміщенні, але не поєднують їх воєдино – наприклад, "Буква" та "Фруктопія". В львівській галереї "Дзиґа" є і мистецька галерея, в якій відбуваються різні виставки, і антикварна крамниця, і кав'ярня і, крім того, там продаються деякі рідкісні українські книжки й журнали та часом влаштовуються книжкові презентації. В львівському клубі-кафе "Лялька" разом з концертами, шоу, різними зустрічами та показами фільмів також часто відбуваються авторські вечори та книжкові презентації.

Але все це, звичайно, не до порівняння із кількістю і розмаїттям book cafe в західних країнах: здається, там існують кафе для усіх жанрів літератури, усіх письменницьких тусовок, усіх стилів і будь-яких сервісів, пристосованих до будь-яких смаків і гастрономічних, і літературних, – вони вигадують і поєднують що завгодно. До речі, судячи з Інтернету, більшість book сafe, які спеціалізуються не на літературних шоу та тусовках, а саме на процесі комплексного поглинання їжі і читання, мають дешеві книжки (зовсім не обов'язково "масове чтиво", це може бути і класична, і якісна художня, і наукова література, і поезія – усе що завгодно) і, відповідно, дешеву їжу. Це, знову ж таки, зокрема, камінець в город "Бабуїну", в якому мій знайомий студент, проштудіювавши меню, віднайшов найменшу ціну і замовив 50 грамів "капустяного соку" за дві з половиною гривні.

У Москві видавництво "ОГИ" відкрило перші в Росії кафе, в яких "книгарня стала невіддільною частиною кафе, частиною стилю закладу і його відвідувачів". І принципом цих закладів є недороге кафе для середнього класу та "нова якісна література". В книгарнях "ОГИ" є місцеві відмінності в асортименті, наприклад, в "Проект ОГИ" найбільше гуманітарної літератури, зокрема з соціології, оскільки поблизу розташований соціологічний інститут, а в найпопулярнішій кафе-книгарні "Пироги" – художньої, і також є гарний вибір книжок з архітектури для студентів та викладачів архітектурного університету, що розташований неподалік. Невдовзі відкриється "Фабрика ОГИ", де буде величезне кафе з дансингом, велика книгарня, театр, кінотеатр, дитячий центр і навіть "блошиний ринок"! Також в Санкт-Петербурзі є розкішне кафе "Літературне" на місці відомої кондитерської Вольфа і Беранже, що була останнім місцем, яке відвідав Пушкін перед фатальною дуеллю, саме там збиралися багато відомих літераторів: Достоєвський, Чернишевський, Салтиков-Щедрін. Кафе стилізоване під ХІХ століття: традиційна російська кухня, класична музика, бронзові канделябри, старовинні гобелени і гравюри та все, що "нагадує про Пушкіна". Там відбуваються літературні вечори, які Андрій Травін у своїй статті називає нудними й "повними академізму".

Але в усіх відомих мені закладах співіснування книгарні з кафе було продуманим синтезом, тому, в цьому відношенні, львівське кафе "У Кульчицького" є унікальним явищем. (До речі, коли хто не знає і поцікавиться, звідки така назва, працівники кафе можуть розповісти таку історію: саме покатоличений козак Юрій Кульчицький в сімнадцятому столітті відкрив першу у Відні та в усій Європі кав'ярню й тим взагалі відкрив каву для західного світу. Ось як це сталося. При турецькій облозі Відня Кульчицький був єдиним з посланців, хто зміг пробратися через османський табір і передати князю Карлу Лотаринзькому лист мешканців Відня, що потерпали від голоду і хвороб. Невдовзі війська князя Лотаринзького об'єдналися з армією Яна ІІІ Собеського і визволили Відень. За цей подвиг "вдячні" австрійці дозволили Кульчицькому взяти 300 мішків зерен кави з турецького обозу, з якими вони однаково не знали, що робити, і вважали негодящими для вжитку. Колись, перебуваючи в турецькому полоні, Кульчицький полюбив і навчився готувати каву, а, щоб пристосувати її до європейського смаку, просто додав до кави цукор. Так з'явилась славетна віденська кава, що завоювала шалену популярність у місті і за його межами і принесла Кульчицькому казкове багатство). Я бачила книжкові ятки, що орендували місце в універмагах або гастрономах, та відділи канцтоварів, сувенірів, косметики чи кімнатних рослин, що орендували місце в книгарнях, та щоб бар орендував місце в книгарні – це, здається, неповторний випадок. Приміщення кафе "У Кульчицького" належить товариству "Просвіта", яке здало його в оренду під кафе, а потім забрало назад частину площі і втулило туди свою книгарню "Читальня "Просвіти". Вийшло, як у Ільфа і Петрова: "Жил на свете частник бедный", і коли на нього наклали надто величенький податок, то він мусив здавати своє приміщення в оренду, і тоді на ньому з'явились такі вивіски: "Торговля галантерейними товарами, Галантпром, В. Культуртригер", "Починка разных часов Б. Павел Буре Глазиус-Шейкер", "КАЦБУМ Все для художника и совслужащего Лев Соколовский", "Ремонт труб, раковин и унитазов М.Н. Фанатюк", "Специальность крахмальных воротничков из Ленинграда Карл Павиайнер", "Черноморское отделение Арбатовской конторы по заготовке рогов и копыт". Книгарня "Читальня" не надто гармоніює з баром, але в них вийшов цілком життєздатний симбіоз. Деякі з відвідувачів кафе не проминають і книгарні на вході, в якій трапляються рідкісні українські книги. Але до кави кафе пропонує відвідувачам тільки газети; на питання: "Чи даєте ви свої книжки почитати відвідувачам кафе?", - продавець книгарні відповіла, що в них є такий задум, але поки що вони мають тільки по кілька примірників кожної книжки, і тому не дають їх у користування. От якби мали багато, то, певне, давали б…

"Літературні кафе" є й в Інтернеті, хоч не зрозуміло, чим вони відрізняються від електронних бібліотек: інтерв'ю з письменниками, їхні твори, чати, самвидав тощо. Часом вони оформлені як "літературні меню".

Залишається побажати усім теперішнім і майбутнім літературним кафе успіху й популярності.

Інна Волосевич

При підготовці статті були використані матеріали з
www.tema.ru

 
© агенство "Стандарт"